Медицина / Гигиена и епидемиология

доцент Бабюк А.В., Григорович А. І.

Буковинський державний фінансово-економічний університет, м. Чернівці,Україна

Вплив гідразину на організм людини

Гідразин (NH4) - безбарвна масляноподібна рідина із запахом аміаку. Добре розчиняється у воді й органічних розчинниках - їх водні розчини мають лужні властивості. Температура кипіння - +113,5°С. Похідні гідразину (монометилгідразин і диметилгідразин) за своїми властивостями близькі до вихідної речовини. Гідразин є вибухонебезпечною сполукою. Гідразини мають сильні відновлювальні властивості, горять синім полум’ям. Під час горіння гідразинів утворюються високотоксичні леткі нітросполуки. Летальна концентрація гідразинів - 0,1-0,4г/м³, після перорального ураження - 1мл. Гранично допустима концентрація - 0,0001 г/м³.

Зазвичай гідразин використовується як 60% водний розчин. Часто його використовують як компонент наповнюючих газових сумішей для виготовлення полімерних пін, а також як прекурсор у каталітичній полімеризації та у фармакології. Щорічно виробляється приблизно 260 тисяч тонн гідразину для промислового використання.

Гідразини проникають в організм через шкірні покриви й слизові оболонки. Механізм ураження ще достатньо не ясний. На перший план виступають некробіотичні й дистрофічні зміни в печінці, розлади з боку нервової системи. Вміст глікокену в печінці й м’язах зменшується, у крові на початку виникає гіперглікемія, пізніше рівень глюкози значно знижується. У крові розвивається ацидоз, зростає рівень молочної й піровиноградної кислот, вони також можуть викликати гемоліз еритроцитів. У механізмі токсичної дії велике значення має їх взаємодія з піридоксальфосфатом - коферментом ензимів, які забезпечують переамінування й декарбоксилювання аміноксидлот. Дефіцит вітаміну В₆ і пригнічення цих ферментів призводить до різкого зниження синтезу гамма-аміномасляної кислоти і розладів білкового обміну. Гідразини також пригнічують ферментатну активність моноаміноксидази й діаміносидази (гістамінази). При цьому в організмі накопичуються біогенні аміни: гістамін, серотонін, норадреналін, допамін, триптамін.

Місцева дія гідразинів виявляється залежно від концентрації речовини й експозиції. Так, невисокі дози цих сполук викликають подразнювальний ефект слизових оболонки очей, верхніх дихальних шляхів, з подальшим iх запаленням, яке виникає через 10 год. (прихований період). Після попадання токсиканта на шкіру виникає симптоматика дерматиту, а при високих концентраціях - картина хімічного опіку. Крім цього, гідразини здатні викликати резорбтивний уражаючий ефект.

Клініка ураження. Гідразини здатні викликати отруєння незалежно від того, яким шляхом потрапила отрута в організм людини. Якщо важкі форми отруєння, на перший план виходять прояви резорбтивної дії (протягом перших 10-15 хв.) з переважним ураженням ЦНС і серцево-судинної системи: неспокій, збудження, клініко-тонічні судоми, парези й паралічі, брадикардії, атріовентрикулярна блокада, колапс, коматозний стан. Також виявляються нудота, блювота, пронос.

Після виходу з коми часто спостерігаються психоз із маренням, слуховими й зоровими галюцинаціями. Цей стан може тривати кілька днів. Характерними проявами інтоксикації є метгемоглобінемія та метгемоглобінурія, гемоліз еритроцитів.

Часто в процесі отруєння уражаються печінка й нирки, що виявляється симптомами гострого токсичного гепатиту й нефропатій, які розвиваються через 48 год. із моменту отруєння.

Невідкладна медична допомога. У першу чергу це виведення уражених із забрудненої зони. При цьому рятувальникам необхідно мати надійний захист органів дихання й шкіри.

Якщо є розлади дихання, призначають до дихання кисень на всіх етапах евакуації. Забруднену шкіру, очі промивають проточною водою протягом 20хв. Очі закрапують анестетиками місцевої дії (дикаїн, новокаїн). Внутрішньовенно крапельно вводять фізіологічний розчин натрію хлориду, глюкози, гідрокарбонат натрію. Обов’язковим є призначення великих доз вітаміну В₆ - по 7-10 мл 5% розчину внутрішньом’язово 3 рази на день (виходячи з механізму дії гідразинів, уважають цей вітамін антидотом). Можливе проведення форсованого діурезу. На всіх етапах евакуації послідовно виконується симптоматична терапія: транквілізатори, серцеві середники, стероїди. Усі уражені потребують госпіталізації й спостереження в умовах стаціонару.

Література:

1. Вредные химические вещества. Азотсодержащие органические соединения: Справочник/ Под ред. Б.А. Курляндского, В.А. Филова. – С.-Пб., 1992.

2. Гадаскина И.Д. Превращение и определение промышленных ядов в организме / И.Д. Гадаскина, В.А. Филов. – Л.: Медицина, 1971.

3. Глозман О.С. Детоксикационная терапия при острых отравлениях и аутоинтоксикация / О.С. Глозман, А.И. Касаткина. – Ташкент: Медицина, 1970.

4. Голиков С.Н. Неотложная помощь при острых отравлениях: Спровочник по токсикологии / С.Н. Голиков. – М.: Медицина, 1977.

5. Голиков С.Н. Общие механизмы токсического действия / С.Н.Голиков, И.В. Саноцкий, Л.А. Тиунов. – Л.: Медицина, 1986.