Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Пододіменко І. І.

Хмельницький національний університет, Україна

Стан дослідженості проблеми професійної підготовки бакалаврів комп’ютерних наук у психолого-педагогічній літературі

Історичний досвід переконує, що розвиток освіти є головною рушійною силою виходу на передові рубежі в економічному та соціальному розвитку. У постіндустріальну епоху з її стрімким науково-технічним піднесенням, бурхливим приростом знань та технологічними проривами, з прискореною глобалізацією процесів освіченість, інтелект, творчий потенціал особистості стають провідною передумовою і наріжним каменем прогресу цивілізації. Тільки високоосвічена людина здатна вільно орієнтуватися у реаліях та імперативах сучасного, гармонізувати з ними процес своєї самореалізації, забезпечуючи оптимальну віддачу для суспільства, впевнено входити у міжнародний науковий та професійний діалоговий простір. Соціальне замовлення у підготовці таких фахівців для галузі інформаційно-комунікаційних технологій суспільство адресує системі вищої освіти, яка поки не здатна повною мірою його реалізувати.

Глобалізаційні тенденції в сучасному інформаційному суспільстві та нові соціально-економічні умови зумовлюють потребу в удосконаленні системи вищої освіти, спонукають шукати нові підходи до організації навчання майбутніх бакалаврів комп’ютерних наук шляхом ославлення та використання прогресивних ідей зарубіжного досвіду. Так, у колективній монографії японських та зарубіжних вчених за редакцією Т. П. Роулена та К. Бйорка представлено інклюзивне зібрання вагомих праць із таких важливіших питань, як: вплив японської освіти та професійної підготовки на економіку та культуру Японії; японський вплив на «східно-азіатський підхід» до освіти в порівнянні з освітніми системами Кореї, Тайваню, Сінгапуру та Гонконгу; розвиток «освітніх організацій» та підготовка «знаннєвих працівників» для інформаційного суспільства. Вчений Дж. Аллен досліджує вплив глобалізаційних, соціально-економічних та культурних факторів на вищу освіту, професійну підготовку фахівців та подальший професійний розвиток випускників ВНЗ Японії та Нідерландах. Детальне та систематичне компаративістське дослідження К. Маккормік присвячене проблемі освіти, професійної підготовки та зайнятості інженерів у Японії та Великій Британії як ключової групи працездатного населення у трансформації сучасного світу. Спільне дослідження Національних дослідницьких рад Японії та США визначає спільності та відмінності у підготовці інженерів на бакалаврському та пост-бакалаврському рівні та в післядипломній освіті. Також ретельно вивчено дві важливі проблеми, які впливатимуть на інженерну освіту в обох країнах у майбутньому: потреба у підготовці та навчанні «глобальних інженерів», які здатні ефективно працювати у міжнародному контексті, і потенціал інформаційних технологій у трансформації інженерної освіти в майбутньому.

Проблеми професійної підготовки бакалаврів комп’ютерних наук постійно перебувають в центрі уваги науковців. Гостра і нагальна потреба у формуванні конкурентоздатних фахівців з інформаційних технологій актуалізує вивчення психолого-педагогічної літератури для визначення стану дослідженості даного питання.

Зокрема, С. Д. Смирнов у своєму навчальному посібнику «Педагогіка та психологія вищої школи: від діяльності до особистості» розглядає питання методів навчання як методів, «Які реалізують установку на більшу активність суб’єкта в навчальному процесі», і зауважує, що «керування навчання і вихованням повинне полягати в створенні оптимальних умов для самовиховання, саморозвитку особистості». Відомий дослідник з питань педагогічної психології, погляди якого в країнах Південно-Східної Азії дістали назву «ефект Соетанто», К. Соетанто, наголошує на необхідності створення викладачем оптимальних умов організації навчальної діяльності студентів, які б сприяли формуванню доцільної мотивації учіння, ознайомивши їх з ефективними методами пізнавальної діяльності та визначивши оптимальні засоби досягнення мети. У своїй роботі «Чому «невдачі» мали успіх?: Дев’ять методів пробудити мотивацію» («Why did “failures” succeed?: Nine methods of waking up motivation») вчений розглядає метод інтерактивного операційного контролю (ІОК), який є особистісно-орієнтованим, інтерактивним та побудованим за принципами Конфуція (результативність навчання: дискусійні групи – 75 %, навчання інших і засвоєння отриманих знань відразу ж після засвоєння – 90 %). Головною метою методу ІОК Соетанто є: 1) пробудити інтерес до навчання у студентів; 2) розвинути навички креативного та критичного мислення у студентів; 3) покращити комунікативні навички та підвищити самооцінку у студентів. Дане дослідження є досить важливими для викладачів вищих навчальних закладів при плануванні викладання своїх навчальних дисциплін.

З метою підвищення якості освіти у вищій школі Японії виникла нагальна потреба в урізноманітненні форм та методів навчання таким чином, аби забезпечити активну й самостійну теоретичну та практичну діяльність студентів на всіх етапах навчання. Так, японський науковець М. Ікеда визначає проблемно-орієнтоване навчання (ПОН) як «інтегровану систему різних прийомів та методів навчання, які використовує викладач задля активізації пізнавального інтересу та пошукової діяльності студентів». Погоджуємось із думкою М. Ікеди, що «проблемно- та проектно-орієнтоване навчання (ПОН) мають багато спільного в плані створення проблемної ситуації, спостереження, обговорення, рефлексії та навчання в малій групі». Суттєвою відмінністю такого типу навчання від традиційного є зближення навчання з проблемами реальної дійсності та створення умов майбутньої професійної діяльності, поступове входження студентів у професію. Проблемі розвитку особистості студентів засобами проектних технологій присвячені дослідження Т. Ганабуси.

Вчені К. Матсумото, М. Накаяма, С. Секі, Т. Уехара, М. Фуекі, Г. Дж. Язіці досліджують можливості командної форми організації навчання та навчання у співпраці у процесі практичної підготовки ІТ інженерів та вивчають методи командної роботи у взаємодії із системою управління навчальним процесом. Проблемою розробки та запровадження альтернативних навчальних програм, розроблених на основі біхевіористичної, когнітивної та ситуативної теорій, займається М. Ітог. Нові підходи до інженерної освіти та їх ваємозв’язок із професійною етикою інженера вивчає М. Шірабе. Як справедливо зазначає Д. Кіган, «сьогодні нагальною проблемою є не програмне забезпечення, не комп’ютерна техніка, не система мережа, а креативність людини. Ми й досі потребуємо кваліфікованих особистостей з гарною уявою, які зможуть дослідити можливості бізнесу та інтегрувати технології для досягнення поставлених цілей».

Нова освітня парадигма зумовлює необхідність переорієнтації навчальних планів з лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму навчання та посилення ролі самостійної роботи студента. Дану тезу підтверджують П. Горан, Г. Б. Девіс, Дж. Д. Коугар, К. Дж. Коуп, Е. Літтл, Д. Б. Маргетсон, М. Мітрі, Р. Г. Мовет, Дж. Ф. Нунамакер, Дж. Фріц.

У своїй праці «Психологія для навчання та освіти» («Psychology for learning and education») японський вчений С. Ічікава наголошує на важливості використання різноманітних форм групової роботи («Подвійне кільце Сократа», «Навчаючи – учусь!», інтерактивний метод Едварда де Боно «Шість капелюхів мислення» та інші) у процесі підготовки фахівців, оскільки вони спонукають студентів до творчого критичного мислення, пробуджують пізнавальну активність і творчість, позитивно впливають на міжособистісні стосунки та мікроклімат у студентському колективі, змінюють ставлення студентів до навчання.

Сьогодні вища освіта володіє колосальним потенціалом формування суспільства нової якості. Все це дозволяє стверджувати про необхідність поглиблення тенденції гуманітаризації вищої освіти. Гуманітаризація освіти, заснована, перед усім, на розширенні інформаційного змісту гуманітарних дисциплін в професійній підготовці, забезпечує засвоєння студентами гуманістичних цінностей, формування основ гуманістичного світогляду, розвиток гармонічно розвинутої особистості. Розглядаючи гуманітаризацію освіти як засіб залучення молоді до духовних цінностей цивілізаційного рівня, керівництво країни та суспільство в цілому повинні освідомити, що виховання людини нової формації стане можливим тільки за умов визнання нової ролі гуманітарної освіти у сучасних умовах, формування нової стратегії розвитку гуманітарної освіти в ситуації постіндустріального суспільства та впровадження інноваційних технологій у навчальний процес. Для осмислення даної проблеми велике значення мають дослідження таких японських вчених, як М. Ібука, К. Ісідзака, Т. Карасава, Т. Кобаясі, К. Мацуура, І. Мунемаса, С. Нісікава, Т. Сакамото, І. Судзукі, С. Судзукі, Т. Такахасі, Т.Фудзінага, Ш. Фукуяма, С. Хідео, Р. Цунейосі та інших.

Як ми бачимо з вищесказаного, багатьма вченими було вивчено і досліджено різнобічні аспекти підготовки майбутніх фахівців до професійної діяльності, але, нажаль, більшість з цих досліджень стосується загальних понять і не зосереджені на окремих кваліфікаційних рівнях або спеціалізаціях. Як ми вже зазначали, у зв’язку з постійним рухом прогресу і вимогами сучасного інформаційного суспільства, існує потреба ретельного вивчення глибини і якості професійної підготовки майбутнього ІТ-фахівця, залежно від його освітньо-кваліфікаційного рівня. Тому, вважаємо, що наша дослідницька тема ще мало досліджена і маємо намір продовжувати вивчати проблему професійної підготовки бакалаврів комп’ютерних наук і надалі.