Пасько Тетяна Василівна

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОГО НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ (ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ)

старший викладач внутрішньої медицини, фізичної реабілітації та спортивної медицини Буковинського державного медичного університету

Раптові зміни звичного стилю життя, що пов’язані із вступом в у вищий навчальний заклад, навчанням у іншому місті або країні, проживання у гуртожитку є складними і небажаними для молодих людей. Порядок та стиль студентського життя, складний і дещо не зрозумілий для першокурсників ефективніше і легше впроваджувати поступово. Відповідно, студентам, які протягом певного часу мали недостаньо фізичних навантажень або були пасивними до них, дуже важко розпочати регулярні заняття, зокрема самостійні.

У зв’язку із вимогами сучасного суспільства до майбутнього фахівція будь-якої галузі, нові державні освітні стандарти значну частину роботи з засвоєння навчального матеріалу перенесли на самостійні заняття студентів. Як зазначають науковці та викладачі-практики, ефективність самостійної роботи студентів невелика, адже супроводиться підвищеними часовими витратами студентів на її виконання та викладачів на контроль за нею.

У вирішенні цієї проблеми значна роль відводиться формуванню у студентів умінь і навичок самостійної розумової праці. Необхідно навчити студентів самостійно набувати знання з різних джерел інформації та оволодіти великою різноманітністю видів самостійної роботи.

Основними завданнями можна назвати визначення значення для студентів самостійного навчання, вивчення проблем низької ефективності самостійної роботи студентів і шляху вирішення даної проблеми.

Самостійна робота студентів – це їх діяльність у процесі навчання і в позааудиторний час, виконувана за завданням викладача, під його керівництвом, але без його безпосередньої участі.

Основними ознаками самостійної роботи студентів прийнято вважати: наявність пізнавального або практичного завдання, проблемного питання або завдання і особливо часу на їх виконання, вирішення; відома, самостійна активність студентів у процесі вирішення поставлених завдань; володіння навичками самостійної роботи; здійснення управління і самоврядування самостійною пізнавальною і практичною діяльністю студента.

Ключовим моментом самостійної роботи є пізнавальне або проблемне завдання. Саме наявність завдання обумовлює процес самостійної роботи, передбачає самостійне його вирішення, підготовку до самостійного виконання навчальних і професійних завдань.

У різних формах навчального процесу самостійність виявляється по різному: від простого відтворення, виконання завдання до самостійної творчої роботи. Самостійність студентів при вивченні спеціальних предметів виявляється через планування ними своєї навчальної роботи, вибір навчальної літератури, методичних вказівок для самостійного вивчення.

Функціональне призначення цієї роботи студентів у процесі лекцій, семінарів, практичних занять полягає в самостійному прочитанні, перегляді, прослуховуванні, спостереженні, конспектуванні, осмисленні, запам’ятовуванні і відтворенні певної інформації. Планування самостійної роботи, визначення мети і напрямів визначає викладач.

Враховуючи, що за фізичне виховання оцінка виставляється за успішно здані нормативи, дуже важко визначити, яку саме користь принесло студентові систематичне відвідування циклу занять фізичними вправами, варто переглядати систему оцінювання впливу фізичного виховання на функціональний тан організму в динаміці кожного семестру в контексті навчання у ВНЗ.

Вихідною концепцією у створенні такої системи стало положення про те, що при виконанні мінімального обсягу організованої рухової активності, тобто відвідуванні занять із фізичного виховання чотири години на тиждень, виконання рекомендованого обсягу рухового режиму у позанавчальний час (!!!), рівень функціонального і рухового стану організму студентів поступово буде поліпшуватися, що буде відображатися на зміни показників кардіо-респіраторної системи і морфофункціонального стану організму.

Для об’єктивної оцінки динаміки стану організму під впливом занять фізичними вправами різної спрямованості розроблений і впроваджений в систему фізичного виховання студентів спеціальної медичної групи «Щоденник здоров’я», в якому відображено побудову навчального процесу. Він спланований за схемою серійного розподілу і демонструє основну мету процессу – оздоровлення студентів. Слід зазначити, що традиційно при раціональному плануванні фізичних навантажень і систематичному відвідуванні занять із фізичного виховання у ВНЗ студенти, як правило, ігнорують самостійні заняття через відсутність виховання потреби в них. Цей факт можна пояснити тим, що біологічна потреба в розширенні рухової активності є характерною лише для дітей і практично зникає до вступу у вищий навчальний заклад.

Для стимуляції мотивації занять фізичними вправами нами запропонована система визначення динаміки фізичного стану організму, її основою є спосіб оцінки зміни фізичної кондиції студентів, що дозволяє за допомогою тестів характеризувати функціональні і фізичні можливості організму й оцінювати їх зміну.

Цей підхід спирається, перш за все, на інтереси особистості студента необхідності допомоги йому щодо розкриття індивідуального потенціалу навчання спостерігати й оцінювати внутрішні резерви здоров’я і фізичного стану. Крім того, такий підхід дозволяє кожному студентові психологічно самовиразитись, бути визнаним викладачем, іншими студентами. Така система створює передумови позитивного ставлення до фізичної культури як способу життя людини в молоді роки, оскільки оцінка значущості впливу систематичних занять цілеспрямованими фізичними вправами, як основи здорового способу життя, дозволяє під керівництвом викладача, а в подальшому і самостійно, коригувати свої фізичні кондиції.

Це особливо актуально для майбутніх учителів, які передаватимуть власні знання в подальшій професійно-практичній діяльності підростаючому поколінню. Крім того, в студентські роки відбувається переоцінка пріоритетів щодо рівня здоров’я і фізичних можливостей організму.

Однією з умов успішної організації самостійної роботи студентів на етапі вивчення нового є активне сприйняття матеріалу. Існує велика різноманітність прийомів, способів активізації сприйняття матеріалу: розкриття практичного значення заняття; конкретизація мети; знайомство з планом викладу матеріалу викладачем; зв’язок нового матеріалу з раніше вивченим; постановка питань; формулювання пізнавальних завдань; зв’язок з майбутньою діяльністю.

Практика підтверджує, що організація самостійної роботи студентів протікає успішніше при включенні їх у самостійну роботу з відтворення раніше засвоєних знань, умінь, навичок, необхідних для активного сприйняття нового матеріалу. Сприйняття цього навчального матеріалу буде якнайповнішим, свідомим у тому випадку, якщо студент буде в ньому зацікавлений.

Наявність інтересу при засвоєнні нового додає знанням міцність та свідомість. Навпаки, відсутність інтересу при засвоєнні знань веде до того, що знання засвоюються поволі, формально, не знаходять застосування в житті, швидко забуваються.

Доведено, що більш високий рівень аналітико-синтетичної діяльності студентів виявляється при умові, коли в процесі сприйняття вони самі знаходять істотні ознаки нового і застосовують їх на практиці, коли їм надається максимум можливості для самостійного аналізу узагальнень. Досягти максимальної активності студентів, результативності сприйняття можна лише при організації самостійної роботи кожного. Самостійна робота вирішує багато завдань у процесі освіти студентів і виконує різні види підготовки студентів. Це: методологічна підготовка, професійна підготовка, ерудиційна підготовка, інформаційна підготовка, науково-дослідна підготовка, самоосвітня підготовка тощо.

Таким чином, самостійна робота студентів – це не тільки вивчення навчального матеріалу, але і розвиток в людині уміння самостійно мислити, організувати процес навчання і робити висновки.

1. Аникеенко В.А. Самостоятельная работа студентов и формы ее контроля / В.А. Аникеенко // Пути совершенствования учебного процесса в вузе. – Саратов, 1993. – С. 28-34.

2. Бахтин Н.П. Применение современных технических средств в системе самостоятельной работы студентов. Теория и практика применения ТСО и ЭВМ в средней и высшей школе / Н.П. Бахтин. – Калуга, 1992. – 230 с.

3. Косов А.В. Самостоятельная работа будущих учителей как средство формирования у них организаторских умении / А.В. Косов // Самостоятельная работа студентов в вузе: теория, опыт, практика. – Калуга, 1991. – С. 51-59.

4. Платов И.М., Парубочая Т.И. Пути совершенствования самостоятельной работы студентов в вузе: Учеб. пособие для ун-тов, вузов, фак. повышения квалификации преподавателей / Платов И.М., Парубочая Т.И. – Челябинск: ЧГТУ, 1991. – 123с.

5. Самостоятельная работа студентов факультетов физической культуры по дисциплинам предметной подготовки: Учебное пособие для студентов высших педагогических учебных заведений [под ред. Туревского И.М)]. – М.: Академия, 2003 – 320 с.

6. Федорова Е.Ф. Признаки направленности содержания самостоятельной работы студентов на становление их готовности к самообразованию (13.00.01) / Е.Ф. Федорова. – Челябинск, 1999. – 20с.