Щербина Вікторія Володимирівна

Щербина Вікторія Володимирівна

Національний університет Державної податкової служби України

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ГОСПОДАРСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА В СФЕРІ СТЯГНЕННЯ ШТРАФНИХ САНКЦІЙ

На даному етапі розвитку наша держава намагається створити сприятливі умови для розвитку та становлення ринкової економіки. Саме на принципах ринкової економіки може ефективно функціонувати та розвиватись підприємництво, яке у свою чергу, є основою стабільної та перспективної держави. Основою господарської діяльності є господарське законодавство та його фундамент-Господарський кодекс України (далі ГК України) [1]. Але при реалізації норм ГК України виникає чимало труднощів. Ця проблема витікає з того, що норми ГК України протистоять великій масі законів та підзаконних актів, які регулюють аналогічні і ГК України питання. Проблема нашої нормативної бази полягає в існуванні не професіональних нормативних актів, норми яких або некоректно дублюють або ще гірше – суперечать один одному. Ця ситуація загострюється ще й тим, що множинність різноманітних нормативних актів, які по-різному регламентують однакові групи відносин та ідентичні питання, призводить до свавілля у їх практичному застосуванні органами влади та судами України. Тобто в державному законодавстві існує ціла низка прогалин та лазівок для відстоювання інтересів тих чи інших зацікавлених груп або окремих осіб. Саме це суперечить основними принципам права будь-якої країни, і України в тому числі, а саме: законності, рівності усіх перед законом, справедливості.

Значну роль у руйнуванні економіки країни відіграють дії судів. Необхідність реформування та значна корумпованість судової системи роблять ефективне застосування господарського законодавства неможливим. Велика кількість судових рішень та відсутність уніфікації та конкретики в процесуальному законодавстві призвело до того, що одна і та ж справа може розглядатися як в господарському, адміністративному судах, так і в судах загальної юрисдикції. Недосконалість норм процесуального законодавства дає можливість трактувати так, як це вигідно. Тому підприємцям не доводиться розраховувати на справедливість, правосуддя та ефективний захист своїх законних прав та інтересів.

Для запобігання погіршення стану реалізації норм господарського права був прийнятий ряд заходів. Господарський кодекс України – єдиний, компактний та цілісний юридичний документ ринкової економіки. Не дивлячись на існуючі недоліки, цей документ виконує дуже важливі функції: закріплює основи та порядок правового регулювання державно-господарської діяльності, визначає шляхи та напрямки господарської трансформації, забезпечує ефективну реалізацію державних реформаторських процесів, закріплює правопорядок у господарських відносинах. Кодекс замінив численне, різноманітне та суперечливе господарське законодавство, став основоположним комплексним документом по регулювання економічних правовідносин у будь-якій сфері господарювання, полегшив суб'єктам господарської діяльності реалізацію статутної діяльності [3, с.9].

За роки існування ГК України виявилося, що деякі його норми заважають чинити беззаконня власним структурам та особам, лобіюванням інтересів яких вони займаються. Тому створилася ситуація, коли на цей закон систематично здійснюються атаки і необґрунтована критика.

На даному етапі виникають проблеми не тільки при тлумаченні, а й при реалізації норм господарського кодексу. Це викликано тим, що нормам ГК України протистоїть великій масі законів та підзаконних актів: указів Президента, постанов уряду, нормативних актів місцевих органів влади. Це призвело до того, що підзаконні акти руйнують та знищують зміст та значення законів, створюють хаос, а корпоративна вигода замінила державний інтерес. Тому законодавцям треба всі сили направити на консолідоване здолання колізій у нормах господарського права, вдосконалення та розширення ГК України та приведення всієї законодавчої бази у відповідність із нормами ГК України.

За основу вдосконалення норм ГК України треба взяти розроблену НАН України „Концепцію модернізації господарського законодавства на базі Господарського кодексу України” [5]. Необхідно перейняти зарубіжний досвід таких країн як Австрія, Германія, Франція, де була проведена реформа та модернізація підприємницького законодавства, що принесла тільки позитивні наслідки та створила більш сприятливі умови для функціонування суб'єктів підприємницької діяльності.

Велика частина нормативних актів у сфері господарювання стосується питання забезпечення виконання договірних зобов’язань та застосування відповідальності за їх порушення. Як і інші, ця сфера господарських відносин знаходиться у незадовільному стані і стрімкий темп розвитку економіки вимагає приведення його у відповідність з реаліями і перспективами економічного розвитку, підвищення рівня його регулюючої дії. Основною функцією господарського законодавства повинно бути забезпечення чіткого функціонування всіх ланок господарського механізму, всебічний розвиток ініціативи міністерств і відомств, а також об'єднань, підприємств і інших господарських організацій, раціональне співвідношення прав і відповідальності на всіх рівнях господарювання, розширення та зміцнення господарських відносин, удосконалення державного захисту підприємництва і підвищення статусу господарських договорів, як гаранта виконання зобов'язань, а завдяки цьому подальше становлення законності і дисципліни в господарських правовідносинах.

В існуючих умовах ефективність господарського законодавства у сфері виконання договірних зобов'язань невелика, тому треба приймати активні заходи для виходу з цієї ситуації. Головне, що треба зробити, це усунути множинність нормативних актів, регламентуючих одне й те ж питання, уніфікувати існуючі норми, привести їх у співвідношення з нормами ГК України. Треба припинити пусті розмови про суперечності між ГК України та Цивільним кодексом України (далі ЦК України) [2] та перейти до конкретних дій. Звісно, це більш складний процес, ніж відміна ГК України, цей процес складно організувати, узгодити зі всіма державними органами, суспільством, але це необхідно робити.

У сфері відповідальності за невиконання договірних зобов'язань шляхом стягнення штрафних санкцій не має узгодженого визначення видів штрафних санкцій, їх змісту та функцій. Розгляд цього питання слід почати з того, що ст. 546 ЦК України передбачає шість видів забезпечення виконання зобов’язань: це – неустойка, порука, гарантія, застава, утримання, завдаток. У ч. 2 ст. 217 ГК України згадуються господарські санкції трьох видів: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції. Разом з тим класифікація штрафних санкцій згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визначає їх у вигляді неустойки, штрафу і пені. Але ст. 549 ЦК України (як і теорія цивільного права) розуміє штраф та пеню як види неустойки. Остання може існувати лише у формі двох попередніх.

Основним завданням сучасних вчених – юристів та органів влади є гармонізація норм ГК України та ЦК України, а також їх подальша кодифікація та уніфікація. Реформоване господарське законодавство повинно бути професійним та змістовним, легким для сприйняття суб'єктами господарювання. Воно повинно не тільки стимулювати та заохочувати підприємців у добровільному порядку виконувати вимоги норм, але ще має створювати економічну зацікавленість у правомірній поведінці та у сумлінному здійсненні господарської діяльності. І звісно, треба більш змістовно та комплексно підійти до питання захисту та відновлення порушених прав та інтересів підприємців. Суб'єкти підприємництва повинні бути впевнені в тому, що вони у повній мірі застраховані від наслідків невиконання їх контрагентами своїх договірних зобов'язань і всі понесені збитки будуть відшкодовані, а штрафні санкції стягнуті. Підприємці повинні відчувати дійсну, фундаментальну підтримку своєї держави, економіку якої вони будують.

Література:

1. Господарський кодекс України від 01.01.2004 // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003.-№18. – Ст.144.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003.-№ 40-44. – Ст. 356.

3. Коростей В.І. Трансформація господарської норми права // Збірник тез Всеукраїнської науково-практичної конференції „Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку сучасної економіки України”. – Донецьк, 2008. – 241 с.

4. Мамутов В.К. Рейдерство в законе // Зеркало недели. – 2008. - № 38. – 28с.