*119961*

Кобернюк Сергій Олександрович

Дніпропетровський державний аграрний університет

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ІНТЕНСИВНОГО СВИНАРСТВА

Собівартість – один з найважливіших і найбільш складних економічних показників. Виступаючи витратами конкретного підприємства, вона відображає кінцеві результати його продуктивної діяльності. У свинарстві, як і в інших галузях тваринництва, собівартість продукції складається з вартості споживаних кормів, витрат на оплату праці поточний ремонт, спецодяг, інвентар, електроенергію, воду, медикаменти, сум амортизаційних відрахувань за основні засоби та інших прямих витрат, а також накладних витрат У структурі витрат найбільша питома вага (75-80%) припадає на вартість кормів. Всі інші прямі витрати займають не більше 20%, а накладні витрати – 5-6%.

Зниження собівартості свинини шляхом зростання продуктивності праці означає підвищення ефективності використання праці. У принципі необхідність такого підвищення стосується всіх видів витрат., що використовуються у свинарстві, і особливо до кормів. Ефективність використання кормів характеризується кількістю продукції, що припадає на одиницю споживаних кормів або, навпаки, витратою кормів на одиницю продукції. Називається це «оплата кормів продукцією» [1]. І коли вона підвищується, то сума витрат за статтею «вартість кормів» в собівартості свинини знижується.

У процесі інтенсифікації свинарства часто не тільки збільшується витрата кормів на голову, але і підвищується їхня вартість. Щоб у цих умовах знижувати собівартість свинини, необхідно ефективність використання кормів підвищувати швидше, ніж зростає їх вартість. Іншими словами, індекс зміни оплати корму приростом маси свиней повинен бути більше індексу зміни вартості центнера кормових одиниць раціону. Ця вимога дозволяє вирішувати питання про доцільність використання для свиней нових, більш дорогих кормів. На подорожчання раціону іноді треба йти свідомо, включаючи в нього, наприклад, білково-мінерально-вітамінні добавки (БМВД), премікси. І не слід бояться подорожчання з цієї причини свинини, якщо дотримуватися виразу:

де - вартість 1 к.од. або 1 ц. к.од. відповідно до і після введення БМВД, грн.;

 - витрата кормових одиниць на 1 кг. або 1 ц. приросту маси відповідно до і після введення добавки (оплата корму).

Фахівці пропонують чітко враховувати вплив зміни вартості окремого ресурсу в умовах їх подорожчання на зміну собівартості одиниці продукції свинарства на основі алгоритму [3]:

,

де Х₁ - зміна собівартості під впливом даної статті витрат, +/-, %;

L₀, L₁ – загальна вартість кормів (ресурсу) у витратах на одиницю продукції у базисному і звітному періодах, грн.;

С₀ – зміна собівартості.

У процесі інтенсифікації свинарства матеріальні та фінансові витрати в розрахунку на голову ростуть. Це пов’язано з поповненням та якісним покращенням раціону тварин, підвищенням кваліфікації та оплати праці працівників, будівництвом нових об’єктів, оснащенням виробництва технікою та обладнанням, благоустроєм території ферм і т.д. Основною метою визначених заходів є випереджаюче (порівняно з темпами росту витрат) зростання продуктивності тварин і зниження витрат в розрахунку на одиницю продукції. Оскільки питомі витрати та продуктивність свиней виступають як фактори, що визначають рівень собівартості, то часто буває необхідність встановити ступінь їх роздільного впливу. Відносний вплив на зміну собівартості кожного з факторів можна виявити за допомогою індексного аналізу. Фактором прямого зв’язку тут виступають фінансові витрати на голову, чинником зворотного зв’язку – продуктивність тварин. Головні шляхи зниження собівартості продукції: підвищення продуктивності тварин і скорочення фінансово-матеріальних і трудових витрат на голову. Останнє досягається шляхом підвищення продуктивності праці. Враховуючи особливе значення цього чинника, важливо вміти встановлювати ступінь зниження собівартості продукції виключно за рахунок зростання продуктивності праці [2].

Встановленню об’єктивної залежності між продуктивністю праці і собівартістю виробництва перешкоджає ряд чинників. Так, зростання продуктивності праці здебільшого зумовлює зниження витрат на одиницю продукції. У той же через необхідність стимулювати підвищення продуктивності праці та в силу дії інфляційних процесів керівники змушені підвищувати заробітну плату. То ж, коли із зростанням продуктивності праці збільшується вихід продукції, автоматично зростає оплата праці. Зниження собівартості за рахунок підвищення продуктивності праці можна і потрібно планувати. При цьому не слід забувати, що витрати на оплату становлять лише частину загальних витрат виробництва. Тому іноді значне зростання продуктивності праці може виявитися недостатнім, щоб змінити собівартість у цілому, якщо інші фактори діють інакше.

Література:

1. Дергач І.В. Інтенсифікація та інтенсивність розвитку сільськогосподарського виробництва в Україні / І.В. Дергач - Економіка АПК. – 2007. - №3. . 45-48.

2. Кібенко В.О. Обґрунтування ефективних напрямків інтенсивного розвитку свинарства / В.О. Кібенко. – Науковий вісник ЛНУВМтаБТ імені С.З. Гжицького. – 2007. – т. 9. – №4 (35). – ч. 2. – С. 215-219.

3. Семиусов П.М. Контроль за собівартістю продукції в умовах інфляції // П.М. Семиусов. – Тваринництво України. – 1997. – №2. – С. 28–32.