*119384*

Башнянин Г. І., Сельський А. А., Турянський Ю. І., Кундицький О. О.

ЛІБЕРАЛІЗАЦІЙНА ЕЛАСТИЧНІСТЬ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ

Між лібералізацією і економічною ефективністю функціонування господарських систем немає однозначної детермінації. Ми не можемо стверджувати, що в будь-якій економічній ситуації розширення масштабів лібералізації на додаткову одиницю призведе до зростання чи зниження рівня економічної ефективності функціонування господарських систем на скільки-небудь одиниць. Проблема тут значно складніша. В одних випадках економічні системи сильно реагують на зміну лібералізаційного режиму, в інших – слабо. А тому подальший конструктивний розвиток теорії лібералізації економічних систем повинен виходити із факту про неоднозначність зв’язку між параметрами економічної ефективності і масштабами лібералізації. При зміні масштабів лібералізації на одиницю ми можемо мати великий список значень рівнів економічної ефективності функціонування господарських систем залежно від того, якими є дані масштабу лібералізації (до якого лібералізаційного типу належить та чи інша економічна система) і який функціональний, формаційний чи ринковий тип систем лібералізується.

З суто лібералізаційних позицій всі економічні системи можуть бути класифіковані на різні лібералізаційні типи: гіполібералізовані, квазілібералі-зовані, лібералізовані, гіперлібералізовані і метагіперлібералізовані системи. Різні за ступенем попередньої лібералізації приватні економічні системи по-різному реагуватимуть на подальшу лібералізацію. Гіперлібералізовані – ніяк, помірно лібералізовані – помірно і позитивно, а слабо лібералізовані – сильно і позитивно. Існує чітка залежність лібералізаційної ефективності від масштабів лібералізації, яку можна зобразити у вигляді певного списку чи вектора, де кожному конкретному значенню масштабів лібералізації відповідає своє значення лібералізаційної ефективності (а за умови, коли ми досліджуємо чистий вплив лібералізації на економічний розвиток – і загальної економічної ефективності):

. (1)

При незначних масштабах лібералізації формується позитивний лібералізаційний ефект і позитивний зворотній ефект розширення суспільного сектору економіки. Останній має місце тому, що помірна лібералізація супроводжується розширенням податкової бази, а отже, ширшими є можливості для розвитку суспільного сектору економіки, що, як відомо, складає інфраструктуру суспільного порядку для розвитку власне приватного сектору економіки. А за значних масштабів лібералізації не тільки формується власне негативний лібералізаційний ефект макроекономічного порядку, а й негативний зворотній ефект звуження суспільного сектору економіки.

Та сама приватна система по-різному реагує на зміну масштабів лібералізації в різних діапазонах цього масштабу, а отже, вона має різну лібералізаційну еластичність масштабного порядку. З іншого боку, різні формаційні і функціональні типи систем також по-різному реагують на зміну лібералізаційного режиму. І загальна закономірність тут така: чим конкурентніша система, тим слабше вона реагує на зміну лібералізаційного режиму, а чим концентрованіша (монополізованіша) – тим сильніше вона реагує на вказаний вище процес. По-різному реагують на лібералізаційні процеси також приватні і суспільні системи. У зв’язку з цим виникає потреба в науковому розв’язанні такої проблеми, як визначення ступеня чутливості тих чи інших систем до посилення умов лібералізації. Для цього ми вводимо в науковий обіг термін “лібералізаційна еластичність” економічних систем. Під нею ми розуміємо чутливість (якісну і особливо кількісну) економічних систем до зміни масштабів лібералізації.

З суто метрологічного боку лібералізаційна еластичність систем може бути визначена співвідношенням диференціальних величин економічного (чи лібералізаційного) ефекту (Е^е) і масштабів лібералізації (Л), тобто:

. (2)

Цей параметр вказує, наскільки зміниться рівень економічної ефективності функціонування господарських систем при зміні рівня їх лібералізації на одиницю.

За ступенем чутливості до зміни масштабів лібералізації економічні системи можна розділити на (рис. 1):

1) абсолютно чутливі економічні системи, які надзвичайно сильно (чи позитивно, чи негативно) реагують навіть на незначне розширення масштабів лібералізації;

2) гіпереластичні економічні системи, що сильно реагують (позитивно чи негативно) на зміну (посилення) масштабів лібералізації;

3) власне еластичні економічні системи, які більш-менш помірно реагують (позитивно чи негативно) на розширення масштабів їх лібералізації;

4) квазіеластичні економічні системи, які слабо реагують на зміну масштабів лібералізації;

5) абсолютно нечутливі (або майже нечутливі) економічні системи, які ніяк не реагують на зміну лібералізаційних умов (ні позитивно, ні негативно).

Рис. 1. Типологізація економічних систем за ступенем їх

лібералізаційної еластичності

Наведена вище типологізація економічних систем за параметром їх чутливості до лібералізації може відігравати значну теоретико-методологічну роль в подальшому спеціальному аналізі лібералізаційних процесів і формуванні спеціальної лібералізаційної теорії як однієї зі складових економічної теорії в широкому розумінні.

Отже, різні за функціональним, формаційним і ринковим типом економічні системи мають різну лібералізаційну ефективність, бо вони по-різному реагують на зміну масштабів лібералізації, мають різну лібералізаційну чутливість чи лібералізаційну еластичність. Кількісно вона визначається як співвідношення диференціальних величин приросту економічної ефективності (лібералізаційного ефекту) і масштабів лібералізації. За ступенем чутливості до зміни масштабів лібералізації економічні системи поділяють на такі типи: абсолютно чутливі; гіперчутливі; власне еластичні; квазіеластичні системи; абсолютно нееластичні системи.