*119620*

Ромашевська Н.О.

Хаєцька О.І.

ОАП-51 д.м.

Організація обліку дебіторської заборгованості та її проблеми на сучасному розвитку економіки України

Нестабільність економічної ситуації в Україні призводить до погіршення стану розрахунків між підприємствами, істотного збільшення ризиків реалізації на умовах відстрочки оплати. Низька платоспроможність підприємств викликає зростання обсягів дебіторської заборгованості та зменшення кредиторської, що призводить до порушення платіжного балансу. Сьогодні в період глобальних змін в різних сферах діяльності суспільства питання дебіторської заборгованості є досить актуальним, адже фінансовий стан підприємства значною мірою залежить саме від наявності та ефективного управління цим видом заборгованості.

Існує багато проблемних питань щодо обліку дебіторської заборгованості підприємства. Проблемам розвитку теорії та практики обліку дебіторської заборгованості в останні роки присвячено багато праць зарубіжних та вітчизняних вчених, серед яких Кияшко О.М., Соловей Н.В., Маліношевська К.І., Кватирка П., Оляднічук Н.В., Огійчук М.Ф., Плаксієнко В.А., Беленкова М.І., Панченко Л.Г., Сколотій Л.О. та багато інших. Проте недостатньо дослідженим залишаються багато спірних питань щодо обліку дебіторської заборгованості, що потребує подальшого їх вивчення та впровадження в практичну діяльності обліку підприємств.

Метою написання статті є виявлення існуючих проблем, пов'язаних з обліком розрахунків з дебіторами, та пошук шляхів вирішення даних проблем. Об'єктом дослідження є теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми обліку дебіторської заборгованості підприємства на сучасному етапі розвитку економіки. Завдання організації обліку дебіторської заборгованості полягають в тому, щоб визначити та дослідити наявні проблеми обліку для полегшення роботи бухгалтерів.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1], національні стандарти бухгалтерського обліку не повинні суперечити міжнародним. Але на відміну від українських П(с)БО, МСБО не передбачають єдиного стандарту, що регулює порядок обліку і відображення у звітності дебіторської заборгованості. Питання щодо обліку дебіторської заборгованості регулюються декількома міжнародними стандартами, серед яких: МСБО 1 «Подання фінансових звітів»[5, c.12], МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання» [5, c. 865], МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» [5, c. 1026]. В Україні ж облік дебіторської заборгованості регулюється чітко визначеним нормативом - П(с)БО 10, положення якого в певній мірі відрізняються від запропонованих у міжнародних стандартах.Щоб покращити методику обліку розрахунків з дебіторами, передусім необхідно внести зміни у П(С) БО 10 «Дебіторська заборгованість» [2], в яких чітко були б розмежовані поняття довгострокової та короткострокової дебіторської заборгованостей. Їх облік нині ведеться на різних рахунках бухгалтерського обліку, що не відзначено у вищезазначеному стандарті. Разом із тим слід вказати, що поточна дебіторська заборгованість є оборотним активом, а довгострокова - необоротним, і вони обліковуються на різних рахунках.

На нашу думку, потрібно зробити уточнення визначення поточної дебіторської заборгованості, оскільки згідно з П(С) БО 10, поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги визначається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів і послуг та оцінюється за первісною вартістю. Але утворення поточної дебіторської заборгованості не завжди слід пов'язувати з доходом, оскільки дохід вимірюється сумою очікуваних грошових надходжень, тому якщо не очікується погашення дебіторської заборгованості у звітному періоді, то наступні надходження коштів або певних матеріальних цінностей не можна вважати доходом.У фінансовій звітності (форма №2 «Звіт про фінансові результати») також потрібно розділити відображення отриманого доходу від реалізації в окремих рядках, щоб не суперечити принципу збереження капіталу підприємства [6].

Відповідно до Концептуальної основи, складання та подання фінансових звітів передбачає використання однієї з чотирьох видів вартості: історичної, поточної, вартості реалізації та теперішньої [3, c. 529]. Згідно з національними стандартами, поточні зобов'язання оцінюються за сумою погашення, тобто за вартістю реалізації. Проте, на нашу думку, не до всіх видів поточних зобов'язань доцільно застосовувати таку вартість.

Отже, мета обліку дебіторської заборгованості полягає в тому, щоб не допустити прострочення термінів платежу та доведення заборгованості до стану безнадійної. Правильно організований бухгалтерський облік повинен мати таку систему рахунків, яка б достатньою мірою відображала і характеризувала всю господарську діяльність з вимушеною конкретизацією [4].

Література:

1. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні (зі змінами і доповненнями) - Закон України від 16.07.99 р.

2. П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість» - Затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 р. № 237.

3. Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі. Практ. посібник. - К.: Лібра, 2001. - 840 с.

4. Матицина Н. Дебіторська заборгованість: нові облікові підходи // Економіст, 2005. - №11. - С.50-52.

5. Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) 2004 та їх тлумачення. - Київ: ПП «Видавництво «Фенікс». - 2004. - 1272 с.

6. Облік дебіторської заборгованості з позиції концепції збереження капіталу. - Кияшко О.М. - www.nbuv.gov.ua/portal.

7. Проблеми обліку дебіторської заборгованості. - Соловей Н.В., Маліношевська К.І. - www.nbuv.gov.ua/portal.