*119959*

Демянчук М. Р.

Рівенський базовий медичний коледж

Актуальність застосування особистісно-орієнтованого навчання при підготовці фахівців медсестринської справи до професійної діяльності

Сучасний стан розвитку освіти, зокрема медичної, вимагає істотних змін. Підготовка кадрів завжди була головним напрямком розвитку будь-якої країни світу. Найбільш поширеною спеціальністю в системі охорони здоров’я є професія медичної сестри. Реформа системи охорони здоров’я, яка відбувається зараз в Україні, перехід на принципи надання первинної медико-санітарної допомоги населенню та бюджетно-страхової медицини, становлення ринкових відносин, розвиток наукових та професійних зв’язків з іншими державами потребують удосконалення існуючої системи сестринської освіти з метою підготовки спеціалістів, що відповідали б сучасним світовим стандартам.

Європейська конференція із сестринської справи (Відень, 1988) наголосила, що без медичних сестер немає майбутнього. Адже, медична сестра є тим фахівцем, який першим контактує з пацієнтом, його родиною та оточенням і опікується ними в лікарні та вдома. Такий підхід до значимості сестринської справи та особи медичної сестри залишається актуальним і на сьогодні. Наведене свідчить про необхідність високого рівня професійної підготовки медичних сестер. Однак досвід професійної підготовки фахівців медсестринської справи за традиційними підходами на даний час не задовольняє потреб суспільства щодо отримання якісного рівня медсестринських послуг.

Так як медична освіта є складовою загальної системи освіти то вона очевидно залежить від стану та особливостей її розвитку на сучасному етапі, а це – цілеспрямований розвиток індивідуальності фахівця. Особистісно-орієнтоване навчання у цьому плані є досить перспективним, оскільки воно виходить із формування людини як неповторної особистості, творця самої себе і своїх обставин. Підготовка фахівців медсестринської справи до професійної діяльності в умовах особистісно-орієнтованого навчання змінює мету такої підготовки, її мотиви, норми, форми, а також методи і роль педагога, що має бути спрямованою на формування у випускника бажання і здатності до активної власної професійної діяльності, професійного саморозвитку, спроможності до адекватної самооцінки і самореалізації, побудови власної кар’єри. Змістове забезпечення освіти, форми та методи навчання мають бути орієнтовані на формування необхідного високого та достатнього рівня професійної діяльності, що забезпечить фахівців медсестринської справи можливістю самостійно отримувати потрібну професійну інформацію, аналізувати проблемні фахові ситуації, знаходити шляхи раціонального та миттєвого їх вирішення, уміти застосовувати фахові знання для вирішення нестандартних та нових професійних практичних завдань.

Проблеми медичної освіти в Україні завжди були в центрі уваги багатьох науковців. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що різні аспекти неперервної професійної освіти аналізували С. Гончаренко, Н. Ничкало, Я. Цехмістер, питання професійної підготовки медичних працівників були предметом уваги О. Возіанова, Ю. Вороненка, Є. Гончарук, М. Шегедин та ін. На необхідність впровадження особистісно-орієнтованого навчання вказували Г. Балл, І. Якиманська, О. Савченко, С. Помазін. Останнім часом було опубліковано багато наукових праць, науково-методичних матеріалів зарубіжних і вітчизняних авторів, присвячених питанню підвищення якості професійної підготовки майбутніх медичних працівників, у тому числі медсестер. Серед них можна відзначити праці таких авторів, як І. Булах, І. Велигоря, О. Волосовець, В. Гирін, П. Калью, В. Карпенко, Л. Козлова, О. Любченко, А. Котов, В. Куцевляк, І. Кузнєцова, К. Куренкова, Т. Лебединець, Х. Мазепа, Я. Накатіс, І. Ткаченко, О. Уваркіна, Т. Чернишенко, М. Шегедин, E. Boultillier, G. Erb, C.L Johnston, B. A. Mark, M. Siegler, S. Thomas, M. Rice та інші. Проблемам підготовки майбутніх фахівців-медиків присвячено праці І. Вітенка, О. Грандо, С. Грандо, Г. Кондратенка, Б. Криштопи, В. Кудіна, В. Ороховського. Специфіку професійної діяльності медичних сестер та їх особистості досліджували В. Каган, Т. Павлюк, Л. Супрун, В. Ташликов, Й. Харді та ін. Але при всій їх цінності вони висвітлюють тільки деякі аспекти професійної підготовки медичних сестер.

Однак наукові дослідження в галузі підготовки фахівців медсестринської справи до професійної діяльності в умовах особистісно-орієнтованого навчання є відсутніми. Тому ця проблема є особливо актуальною сьогодні, коли новим вимірам у реформуванні професійної підготовки майбутніх фахівців є створення нової концепції гуманної освіти, наближеної до життя і діяльності та детермінується рядом суперечностей між: потребами суспільства у кваліфікованих фахівцях медсестринської справи та недостатньою розробленістю теоретичних та практичних аспектів підготовки до здійснення професійної діяльності; існуючими змістом і якістю професійного навчання бакалаврів медсестринської справи; необхідністю зміни традиційних підходів підготовки фахівців медсестринської справи на застосування умов особистісно-орієнтованого навчання; актуальністю розробки моделі підготовки фахівців медсестринської справи до професійної діяльності в умовах особистісно-орієнтованого навчання та недостатньою кількістю наукових досліджень у цій сфері.

Отже, актуальність указаної проблеми, розв’язання вказаних суперечностей, узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду підготовки фахівців медсестринської справи до професійної діяльності та основні засади особистісно-орієнтованого навчання, недостатність наукових досліджень у медсестринській галузі, вимагає якісно нових підходів до підготовки фахівців медсестринської справи до професійної діяльності. На нашу думку, позитивне вирішеня даної проблеми вбачаємо через створення умов особистісно-орієнтованого навчання під час підготовки фахівців медсестринської справи до професійної діяльності.