*119985*

Войтенко А. В.,

наук. керівник Лаврик-Слісенко Л.П.

Кременчуцький національний університет ім. Михайла Остроградського,Україна

Загальна психологія

З’ясування природи психіки визначає основну задачу загальної психології. Специфічне коло явищ, які вивчає психологія виділяються чітко і ясно – це думки, прагнення, наміри, бажання і т.п. – все те, що складає внутрішній зміст людини.

Предметом вивчення психології такою, якою вона була і є досі, є так званий внутрішній світ, а так як цей внутрішній світ доступний тільки самоспостереженню, то очевидно, що основним методом сучасної психології може і повинно бути тільки самоспостереження. Правда, деякі автори вводять у психологію поняття про несвідомі процесах, але й ці несвідомі процеси уподібнюються ними в тій чи іншій мірі свідомим процесам, причому їм приписують зазвичай властивості цих процесів, визнаючи їх іноді як би прихованими свідомими явищами.

Предметом вивчення психології є психіка і психічні явища як однієї конкретної людини, так і психічні явища, що спостерігаються в групах і колективах. Характеризуючи завдання психології, С. Л. Рубінштейн пише: «Психологічне пізнання - це опосередковує-ванне пізнання психічного через розкриття його істотних, об'єктивних зв'язків».

Поняття «психологія» має як науковий, так і життєвий сенс. У першому випадку воно вживається для позначення відповідної наукової дисципліни, у другому - для опису поведінки або психічних особливостей окремих осіб та груп людей. По-цьому в тій чи іншій мірі кожна людина знайомиться з «психологією» задовго до її систематичного вивчення.

Проте життєві психологічні знання дуже приблизні, розпливчаті і багато в чому відрізняються від наукових знань. У чому полягає ця відмінність?

По-перше, життєві психологічні знання конкретні, прив'язані до конкретних ситуацій, людей, завданнь. Наукова ж психологія прагне до узагальнення, для чого використовуються відповідні поняття.

По-друге, життєві психологічні знання носять інтуїтивний характер. Це обумовлено способом їх отримання - випадковим досвідом і його суб'єктивним аналізом на несвідомому рівні. На відміну від цього наукове пізнання засноване на експерименті, а отримані знання цілком раціональні і усвідомлені.

По-третє, існують відмінності в способах передачі знань. Як правило, знання життєвої психології передаються з великими труднощами, а часто ця передача просто неможлива. Як пише Ю. Б. Гіппенрейтер, «вічна проблема батьків і дітей полягає саме в тому, що діти не можуть і навіть не хочуть переймати досвід батьків». В той же час в науці знання акумулюються і передаються набагато легше.

По-четверте, наукова психологія має в своєму розпорядженні великим, різноманітним і часом унікальним фактичним матеріалом, недоступним у всьому обсязі жодному носію життєвої психології.

Початком цілеспрямованого вивчення людини як біологічного виду можна вважати праці Карла Ліннея, що виділив його в якості самостійного виду Homo sapiens в загоні приматів. Таким чином, було вперше визначено місце людини в живій природі.

Один з найбільш популярних у вітчизняній психології підходів до вивчення людини був запропонований Б. Г. Ананьєвим. Він виділяв в системі людинознавства чотири основні поняття: індивід, суб'єкт діяльності, особистість та індивідуальність.

Видатними вченими в галузі психології є Арістотель, Р. Декарт, Т. Гоббс, Б. Спіноза, Г. Лейбніц, Дж. Локк, Э.Г. Вебер, Г.Т. Фехнер, Г. Гельмгольц, И.М. Сеченов, В.М. Бехтерев, А.А. Токарський, Н.Н. Ланге, Г. Эббінгауз, Дж. Кеттел, У. Джеймс, А. Біне, Ф. Гальтон, А.Ф. Лазурський, В. Штерн, Дж.Б. Уотсон, З. Фрейд, В. Вундт, В. Дільтей, Г. Ріккерт, Дж.М. Болдуін, Дж. Дьюі, Дж.Г. Мід, К.Н. Корнілов, П.П. Блонський, М.Я. Басов, А.Р. Лурія, А.Н. Леонтьев, Б.М. Теплов, А.А. Смирнов, С.Л. Рубінштейн, Б.Г. Ананьев, Н.Ф. Добринін, А.В. Запорожець, Л.А. Шварц, Ж. Піаже, Д. Хебб, К. Прібрам, К. Хорні, Г.С. Саллівен, Э. Фромм, Ж. Політцер, А. Валлон, Л. Сэв, П. Фресс та інші.

Слово «психологія» в перекладі з давньогрецької буквально означає «наука про душу» (psyche - «душа», logos - «поняття», «вчення»). У науковому вживанні термін «психологія» з'явився вперше в XVI в. Спочатку він належав до особливої науки, яка займалась вивченням так званих душевних, чи психічних, явищ, тобто таких, що кожна людина легко виявляє у власній свідомості в результаті самоспостереження. Пізніше, в XVII-XIX ст. область, що вивчається психологією, розширюється і включає в себе не тільки усвідомлювані, а й неусвідомлювані явища. Таким чином, психологія - це наука про психіку і психічних явищах

Література:

1. В.М. Бехтерев «Объективная психология», Москва «НАУКА» 1991 рік.

2. Маклаков А. Г. М15 Общая психология: Учебник для вузов. — СПб.: Питер, 2008. — 583 с: ил. — (Серия «Учебник для вузов»).

3. Р.С. Немов «Общие основы психологии», Москва ГУМАНИТАРНЫЙ h 2003 рік.

4. С.Л.Рубинштейн «ОСНОВЫ ОБЩЕЙ ПСИХОЛОГИИ», СПб: Издательство "Питер", 2000

5. И.В. Дубровина, Е.Е. Данилова, A.M. Прихожан «Психология», Издательский центр «Академия», 1999