К. е. н., проф., Соляник Л. Г, Явтушенко А.С.

ДВНЗ «Національний гірничий університет», Україна

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ БЮДЖЕТНОГО ФІНАНСУВАННЯ В УКРАЇНІ

У сучасних умовах економічний розвиток неможливо уявити без розвитку інноваційного, особливо враховуючи негативний вплив на економіку світової фінансово-економічної кризи. На сьогодні українська економіка демонструє уповільнення темпів економічного зростання, скорочення фінансових можливостей підтримки інноваційної сфери як з боку держави, так і з боку приватних підприємств, посилення структурних диспропорцій, недостатню сформованість інноваційної інфраструктури, втрату експортних доходів, ці чинники актуалізують питання фінансового забезпечення інноваційного розвитку. У більшості країн світу бюджетні кошти є основним джерелом фінансування інноваційної діяльності, в Україні ж характерним є зовсім інший підхід з мінімальною участю держави. Аналіз досвіду економічно розвинених країн показує, що важливим фактором фінансового стимулювання інновацій є відповідна податкова та амортизаційна політика. Так, у США, Японії, Франції, Канаді, Швеції, Великобританії витрати на здійснення науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт вираховуються з доходу, що оподатковується.

За даними Державної служби статистики України можна побачити, що за напрямами бюджетного фінансування науки за рахунок загального фонду кошти розподілено таким чином: на наукові дослідження і науково-технічні розробки (далі –ДіР) у цілому припало 89,0% в 2015 році (2014 р. – 89,8%) від загального обсягу бюджетного фінансування науки, зокрема: фундаментальні дослідження – 58,42% (2014 р. – 58,58%), прикладні ДіР у 2015 р. – 28,49% (2014 р. – 30,04%), дослідження і розробки за державними цільовими науковими і науково-технічними програмами (ДЦНТП) – 1,1% (2014 р. – 1,05%), роботи за державним замовленням (розробки найважливіших новітніх технологій) у 2015р. – 0,83% (2014 р. – 0,04%), програми і проекти у сфері міжнародного наукового і науково-технічного співробітництва –0,16% (2014 р. – 0,09%); частка фінансової підтримки розвитку наукової інфраструктури становила 5,32% (2014 р. – 4,5%), інших робіт – 5,68% (2014 р.– 5,7%) [1].

Для виявлення тенденцій щодо цілеспрямованого використання бюджетних коштів на наукові дослідження і розробки (ННТД) проведене дослідження взаємозв’язку витрат бюджетного інноваційного фінансування з доходами держбюджету України за 2005-2015 роках(рис.1).

Рис. 1 Залежність витрат бюджетного інноваційного фінансування від доходів держбюджету України (розраховано за даними [1])

Результати досліджень свідчать, що між доходами держбюджету України та витратами бюджетного інноваційного фінансування протягом десяти досліджуваних років не спостерігається тісний кореляційний взаємозв’язок, тобто обсяги витрат бюджетного інноваційного фінансування тільки на 40% обумовлені зростанням доходів державного бюджету. Це є свідченням того,що державна підтримка наукової і інноваційної діяльності в Україні у формі прямого фінансування має суттєві бюджетні обмеження та не узгоджена з пріоритетами інноваційного розвитку країни.

Таким чином, зростання доходів держбюджету України та їх цілеспрямоване використання на ННТД є ключовим чинником нарощування бюджетного фінансування інноваційної та науково-технічної діяльності в країні. Але не менш актуальним постає питання щодо визначення пріоритетів, на реалізації яких необхідно зосередити обмежені фінансові ресурси і зусилля, що є одним із найбільш дієвих механізмів інноваційної політики держави. Так, завдяки реалізації національних проектів були розроблені оригінальні акумуляторні батареї для бронетанкової техніки, високоефективні технології зварювання високоточних тонкостінних несних конструкцій для сучасного літака-аеробуса, створені вітчизняні інтроскопи для митного контролю вантажів і ціла низка інших непересічних і потрібних для країни речей. Але слід зазначити, що практика використання системи пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та інноваційної діяльності нині не забезпечує здійснення цілеспрямованої політики держави у цій сфері, а тому потребує істотного вдосконалення.

З метою ефективного використання механізму визначення та реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та інноваційної діяльності в Україні необхідно здійснити комплекс невідкладних заходів. По-перше, розробити Державну програму прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку щодо пошуку напрямів інноваційного прориву і забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної економіки на основі прогнозно-аналітичних досліджень. Класифікувати пріоритетні напрями розвитку науки і техніки за значимістю для економічного розвитку країни (на державному, регіональному і галузевому рівнях) та розробити механізм їх реалізації на кожному рівні з урахуванням особливостей формування фінансових ресурсів.

Світовий досвід свідчить, що найбільш ефективним механізмом реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та пріоритетних напрямів інноваційної діяльності є програмно-цільовий підхід, при використання якого формуються державні наукові та науково-технічні програми. Програми розвитку фундаментальних наукових досліджень, розроблені на конкурсній основі, повинні мати бюджетне фінансування. Інноваційні ж програми мають фінансуватися на паритетних засадах: держава надає не більше половини необхідних коштів, решту ж – зацікавлене виробниче підприємство [2]).

Література:

1. Економічна статистика науки, технологій та інновацій [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

2 Геєць В.М. Інноваційна Україна - 2020.Основні положення національної доповіді / Вісник НАН України, 2015. – № 7. – С.14-22.