Право/8. Конституційне право

Артем’єва Марія Сергіївна

Університет імені Альфреда Нобеля, Україна, м. Дніпро

Проблеми відшкодування шкоди, завданої органами влади

         Діюча Конституція України проголошує Україну як соціальну і правову державу, в якій людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Держава відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. 3 Конституції). Дане положення конкретизується у ряді статей розділу ІІ Конституції. Зокрема ст. 27 встановлює обовязок держави – захищати життя людини, у ст. 41 закріплена непорушність права власності громадян.

У ст. 56 Конституції України зазначено: «кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень». Загальні підстави відшкодування шкоди визначені главою 82 Цивільного кодексу України. Окрім того, в Україні прийнято цілий ряд законів, яким врегульовані окремі питання відповідальності держави перед громадянами у конкретних і фактично безспірних ситуаціях.

На даному етапі в Україні можна виділити наступні основні проблеми у сфері відшкодування шкоди, завданої органами влади: відсутність механізмів позасудового відшкодування шкоди; недосконалість бюджетного законодавства.

         Проблема відсутності інституту позасудового відшкодування шкоди, завданої діями органів влади полягає в тому, що в деяких випадках, особа не може реалізувати своє право, оскільки відсутній механізм його реалізації. Органи влади приймають рішення про скасування незаконних рішень посадових та службових осіб без призначення виплати компенсації постраждалим. Тобто зараз процедура прийняття, скасування та застосування примусу до прийняття індивідуальних актів не завжди передбачає відшкодування шкоди, завданої дією незаконного індивідуального акта. Окрім того, нинішній стан справ в сфері відшкодування шкоди передбачає можливість невиплати коштів на відшкодування шкоди після прийняття рішення про відшкодування шкоди. Сьогодні процедура прийняття, зміни чи скасування підзаконних актів не передбачає відшкодування шкоди, завданої  дією незаконного нормативно-правового акта.

Відсутність чіткого розподілу повноважень між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, насамперед в соціально-гуманітарній сфері та в сфері делегованих повноважень, часто призводить до відсутності коштів на фінансування деяких функцій держави та органів місцевого самоврядування в зв’язку з неструктурованістю джерел фінансування таких видатків з одного боку та ігноруванням з боку держави обов’язку фінансування витрат на виконання делегованих повноважень, з і іншого, оскільки існуючий бюджетний процес не передбачає обов’язковості фінансування всіх зобов’язань держави та органів місцевого самоврядування.

         Наразі законодавство України передбачає можливість адміністративного оскарження практично всіх рішень органів влади, їх посадових та службових осіб, проте при оскарженні рішень в більшості випадків відсутня реальна можливість отримати відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів влади, або їх службових, посадових осіб. Для вирішення даної проблеми, рішення про відшкодування шкоди повинно прийматись одночасно з рішенням про визнання актів, дій чи бездіяльності органів влади такими, що не відповідають законодавству України.

         В той же час, існує необхідність запровадження адміністративного порядку скасування незаконних нормативних актів з подальшим відшкодуванням шкоди. Для цього потрібно запровадити жорсткий механізм прийняття/зміни/скасування підзаконних нормативно-правових актів. Але, у випадку прийняття рішення про незаконність підзаконного акту в обовязковому порядку повинно прийматися рішення про оцінку шкоди, завданої цим актом та виплати компенсації за завдану шкоду.

         Також, потрібно переглянути весь механізм відшкодування шкоди, завданої державою. За чинним законодавством ці відносини фактично регулюються Законом про Державний бюджет на поточний рік та відповідними підзаконними нормативними актами. Як наслідок, механізм відшкодування шкоди є нестійким і кожен рік змінюється. Більше того, зараз діє механізм виплати шкоди, завданої лише деякими органами державної влади, а сама шкода виплачується за рахунок коштів, що виділені на їх фінансування.

         Для уникнення можливих непорозумінь необхідно вдосконалити правове регулювання шляхом: запровадження єдиного механізму відшкодування шкоди шляхом зверненням особи, якій завдана шкода, з відповідною заявою до органу, який завдав шкоду. На підставі заяви орган приймає обґрунтоване рішення про її задоволення чи відмову в задоволенні. У випадку задоволення, копія рішення передається безпосередньо до відділення Держказначейства, яке виплачує відшкодування на підставі самого рішення.

Підсумовуючі вищевикладене, складовим елементом побудови в Україні правової демократичної держави є відображення на рівні закону надійного захисту прав людини і громадянина, відповідальності держави та її органів перед громадянами. Головним обов’язком держави є захист життя людини.

Література:

1.                                 Отраднова О.О. Проблеми вдосконалення механізму цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань: монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2014. – 328 с.

2.                                 Хоменко М.М. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю службових осіб органів державної податкової служби України/ О.В. Жила; Одес.нац.юрид.акад. – О., 2009. – 20 с.