Про медико-психологічні характеристики дітей з органічним ураженням головного мозку

ДНУ ім.Олеся Гончара

Корнієнко В.В.

ДМКЛ№5

Фоменкова Н.В., Зозуля Н.В., Гречка Г.О.

Доведено, що кожне органічне ураження мозку за темпом формування, морфологічними та патофізіологічними характеристиками дуже різняться поміж собою. Тому такі прояви як порушення мозкового кровообігу, гіпоксія, метаболічні процеси та інші порушення призводять до того, що частина нейронів, яка знаходилась у зоні ураження, якийсь час або ж назавжди були позбавлені впливу на забеспечення роботи порушеної функції(1,2,3,5,8)

Останні ж дані щодо кількості дітей із проблемами розвитку, які були викликані органічними поразками мозку різного генеза, показали їх неухильний зріст, що й обумовило тему нашого дослідження.

Аналіз робіт присвячених цій проблематиці показав, що розвиток дитини здійснюється в тісній єдності його емоційного, особистісного й інтелектуального функціонування, а будь-яке порушення кожної із цих складових приводить до дизонтогенетичних проявів [1,5,7 ].

Відомо, що емоції є мотивуючим, спонукальним компонентом будь-якої пізнавальної діяльності людини, а перевага в дитини одних або інших емоційних станів можуть фіксуватися, формуючи його як характерологічні якості так і тип міжособистісних відносин, як у нормі так і в патології. Тому й життєвий шлях особистості, що страждає на будь-який розлад, формує не сама хвороба, а її соціально-психологічна реалізація. Цей факт викликав інтерес нашого дослідження, яке спрямовано на вивчення особливостей емоційно-особистісної сфери дітей і підлітків у нормі й при органічних поразках головного мозку.

Так, у дітей підліткового віку з наслідками перенесеного енцефаліту, на ЕЕГ є високоамплітудна, полімоторна з перевагою повільнохвильової активність. Альфа-ритм – слабомодульований, зі зниженим індексом та зональними відмінностями максимально в потиличній області з частотою до 8Гц. Ці діти мають переважно розумову неповноцінність, роздратовані, плаксиві, зі зниженим фоном настрою та досить високими показниками тривожності.

А у групи дітей з органічним емоційно-лабільним розладом внаслідок перинатальної патології ЦНС на ЕЕГ визначена пароксизмальна активність кори головного мозку у потиличній області, акцент – зліва. Рівень інтелекту цих дітей не відповідає віковій нормі, емоції – дуже скупі, низька комунікативна сформованіть, досить високий рівень тривоги та страхів.

Стововно дітей молодшого шкільного віку із симптоматичною епілепсією (правосторонній геміпарез), то фонова ЕЕГ у них високоамплітудна, поліморфна, з переважно альфа-хвильовою активністю.

У ході вивчення емоційної сфери дітей з епілепсією, то епіактивність в лівій півкулі - характеризує високий рівень тривожності, метушливість, ознаки емоційної лабільності, а у дітей з епіактивністю в правій півкулі – доброзичливість, хороший настрій, емпатію .

Удітей молодшого шкільного віку з епісиндромом, на ЕЕГ - (локалізація в правій тім’яно-потиличній області), затримка психо-мовного розвитку, астенія та швидка стомлюваність як в інтелектуальній так і емоційній сфері.

У підлітків з наслідками ЧМТ простежується агресивність до оточуючих, лабільність настрою, емоцій. На ЕЕГ у таких дітей простежується гіперсинхронна загострена альфа-активність, а на нагрузочні проби було зареєстровано фокус епіактивності у лівій лобній області кори, періодично із вторинним включенням центрально-передньо-скроневої області.

ЕЕГ дітей середнього шкільного віку з дитячим церебральним паралічом (двойна деміплегія), характеризувалась низько-амплітудністю, поліритмічністю, альфа-активністю з одиничними групами хвиль. Окрім грубої затримки мовного розвитку, діти були емоційно лабільні та астенічні.

Особливості емоційної сфери в дітей з гідроцефальним синдромом були наступними, у порівнянні зі здоровими однолітками: схильністю до ейфоричного, підвищеного, збудженого настрою, психологічної активності, але також було виявлено більш високий рівень тривожності, який характеризувався підвищеною схильністю демонструвати занепокоєння й постійну напругу в різних ситуаціях, що вказує на амбівалентність емоційних станів.

За результатами нашого дослідження одержано висновки, що стосуються особливостей емоційно-особистісної та пізнавальної сфери дітей залежно від розташування патологічного вогнища в головному мозку.

Нейропсихологічні синдроми у здорових дітей і підлітків і з порушеннями ЦНС дуже різні та визначаються недостатністю модально-неспецифічних факторів - «факторів активації - дезактивації», що призводить до недостатності вибірковості протікання психічних процесів, адинамії, до порушення пізнавальної сфери, емоційних та особистісних розладів, труднощів у навчанні та соціальній дезадаптації.

У дітей з більш важким і тривалим плином захворювання були грубі порушення мнестичних і інтелектуальних процесів, які достигали навіть тяжкої форми дефекту пізнавальої сфери.

Дослідження мовленнєвого розвитку в здорових дітей і з порушеннями ЦНС виявило різні типи розладів: затримка мовного розвитку, дизартрія, загальне недорозвинення мови, порушення фонетико-фонематичного слуху й ін. У дітей хворих на епілепсію розлади мовлення були обумовлені локалізацією епіактивності у правій лобній частці головного мозку і наявністю правобічних парціальних припадків. У здорових дітей мовні порушення можуть з'явитися у рамках, затримки раннього психомоторного розвитку й зниження інтелекту.

Література

1. Актуальные проблемы нейропсихологии детского возраста: Учебное пособие / Л.С. Цветкова, A.B. Семенович, С.Н. Котягина, Е.Г.Гришина и др.; Под ред. Л.С. Цветковой. М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Изд-во НПО «МОДЭК», 2001. - 272

2. Блинков Ю.А., Мордич Л.Н. Основные принципы психологической реабилитации детей с задержкой психического развития. // Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. 2001. -№1.-С. 17.

3. Волженина Т. Эмоциональная сфера детей с д.ц.п. и гидрофальным синдромом старшего дошкольного и младшего школьного возраста.: Вып. работа студ-ки 5-го курса ВКГУ, спец. «Психология»,- Усть-Каменогрск, 2000.-123 с.

4. Кряжева Н.Л. Мир детских эмоций детей 5-7 лет. Ярославль: Академия развития, 2000. - 160 с.

5. Симерницкая Э.Г. Мозг человека и психические процессы в онтогенезе. -М.: Изд-во МГУ, 1985. 189 с.

6. Ткачева B.B. Психокоррекционная работа с матерями, воспитывающими детей с отклонениями в развитии. М.: Гном «Д», 2000. - 64 с.

7. Щетинина Е.В. Сравнительный анализ особенностей детей с развитием в норме и патологией. /Научные труды аспирантов и докторантов, №10. -М.: Социум, 2002.

8. Яковлева Г.М. Клиническая психология и психофизиология./Учебное пособие.-СПб.: ЭЛБИ-СПб, 2003.- 296с.