Павлун Т.О., Нестеренко О.М., Гомон Л.В.

Університет митної справи та фінансів

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ З ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ЗІ СПЕЦІАЛЬНИМИ МЕДИЧНИМИ ГРУПАМИ У ТРЕНАЖЕРНИХ ЗАЛАХ

Для проведення практичних занять з фізичного виховання на базі Університету митної справи та фінасів, на кожному курсі створюються спеціальнІ медичнІ групи (СМГ), до яких зараховуються студенти за станом здоров’я. Основою та головною метою дослідження було визначено встановити раціональний обсяг і інтенсивність навантажень. Для цього використовуються тренажерні пристрої, які дозволяють виконувати це з позиції біомеханічного обґрунтування структури вправ та урахування їх фізіологічного впливу на окремі м'язові групи і функціональний стан організму студентів.

Цілі оздоровчих тренувань на тренажерах визначаються як: розвиток правильної постави, корекція різних проблем хребта, зниження надмірної ваги, поліпшення функціональних можливостей організму. Лікування за допомогою правильного руху лежить в основі одного з розділів ЛФК - механотерапії, тобто лікуванню за допомогою правильно підібраного навантаження на тренажерах. Застосування тренажерних пристроїв дозволяє істотно розширити варіативність засобів і методів фізичної культури, планувати топографію включення в роботу м'язових груп, точно дозувати інтенсивність і спрямованість навантаження, практично нівелювати необхідність в навчанні техніці виконання вправ і тим самим підвищити оздоровчу і лікувальну ефективність занять з фізичного виховання.

Даними дослідженнями були охоплені 134 студенти І-ІІ курсів (дівчата 17-20 років) СМГ. Групи студентів, які визначили для себе найбільш психологічно комфортними заняття на тренажерах, були об'єднані в експериментальні групи (ЕГ), в яку увійшли 86 студентів з різними нозологічними формами захворювань. Відповідно, в контрольні групи (КГ) були об'єднані 60 студентів, які виявили бажання займатися по загально прийнятій програмі занять у вищих закладах освіти. При визначенні структури захворюваності встановлено, що провідне місце посідають хвороби серцево-судинної системи (23,3 ± 2,7%), органів дихання (19,1 ± 1,6%) та захворювання шлунково-кишкового тракту (9,6 ± 2,1%), які часто виникають на тлі порушень постави та хребта (24,7 ± 1,9%).

Порівняльний аналіз індивідуальних показників фізичного розвитку показує, що маса тіла студентів ЕГ була на 13,3 ± 3,8% вище норми, у КГ вага на 6,6 ± 2,7% перевищувала норму. Життєва ємкість легень в ЕГ складає 80% належної величини життєвої ємкості легень. В КГ цей показник становить 73% від належної життєвої ємкості легень. У всіх випробуваних відзначалось зниження показників фізичної підготовленості: в ЕГ показник гнучкості складав 57,0%, а в КГ 66,0% від норми; динамічна сила в ЕГ дорівнювала 50,2% нормативної величини, в КГ групі цей показник був знижений на 39,3%; швидкісна витривалість складала 73,3% в КГ і 78,0% в ЕГ від належної величини. Швидкісно-силова витривалість була знижена на 10,0% в КГ і на 19,04% в ЕГ. Показник загальної витривалості в усіх групах відповідав оцінці “низька” за шкалою К.Купера.

Результати проведеного педагогічного експерименту показали, що після першого року під впливом занять фізичними вправами по різних методиках були відзначені позитивні зрушення функціонального стану і фізичного розвитку студентів в усіх групах, однак в КГ спостерігалася лише тенденція до поліпшення, в той час як в ЕГ цей ефект виявився у виключно позитивних змінах по всіх визначених показниках. Цк проявилося в поліпшенні діяльності апарату зовнішнього дихання. ЖЄЛ в ЕГ збільшилась з високим ступенем вірогідності (р<0,001). Процентне співвідношення ЖЄЛ і НЖЄЛ в ЕГ дозволяє побічно судити про більш високий рівень ефективності легеневої вентиляції під час м'язової роботи.

Відзначалося зниження ЧСС у спокої усіх груп (р>0,05). В ЕГ спостерігалось поліпшення відновлення пульсу після виконання функціональної проби з 11,5 уд/хв. до 5,1 уд/хв. (р<0,001). В КГ цей показник збільшився з 9,92,7 уд/хв. до 11,2 уд/хв. Оцінка рівня розвитку фізичних якостей в ЕГ визначила поліпшення гнучкості та швидкісної витривалості. Більшість показників фізичної підготовленості вже після року занять відповідали нормативній величині, чи впритул наближались до неї. Дуже показовим у доцільності використання методики індивідуального програмування був результат 12-ти хвилинного тесту К. Купера. Цей показник в ЕГ виріс з 1288 до 1658 м (р<0,001). В КГ загальна витривалість практично не змінилася, намітилась тенденція до збільшення гнучкості. Таким чином, отримані нами результати досліджень показали позитивні зміни фізичної підготовленості, функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем в ЕГ під впливом занять з використанням тренажерних пристроїв.

Висновки отриманих досліджень

Експериментальне дослідження виявило, що впровадження у навчальний процес занять з використанням тренажерних пристроїв, індивідуальний вибір вправ та їх спрямованість на розвиток відстаючих рухових якостей сприяли підвищенню рівня фізичного стану студентів СМГ. Наближення до студентів інформації про стан їх здоров'я виявило підвищення мотивації щодо занять фізичними вправами, спонукало до розвитку у студентів оздоровчої самосвідомості