Ловіц О.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені

Михайла Туган-Барановського, Україна

Можливість адаптації зарубіжних методик діагностики банкрутства до вітчизняних підприємств

 

Сучасна економічна дійсність змушує керівників підприємств постійно ухвалювати рішення в умовах невизначеності. В умовах фінансової та політичної нестабільності підприємства можуть зіштовхуватися із різними кризовими ситуаціями, результатом яких може стати неспроможність або банкрутство. У цих умовах виникає необхідність діагностики кризового стану під­приємства, яка дозволить попередити банкрутство підприємств та вжити необхідні заходи щодо його ліквідації.

На сьогодні питання організації й методології проведення оцінки ймовірності банкрутства недостатньо вивчені. Практично відсутні й нормативні документи, що регламентують порядок проведення й відповідальність за вірогідність результатів аналізу. Недостатній досвід аналізу й оцінки банкрутства промислових підприємств за допомогою вітчизняних наукових розробок компенсується в цей час використанням закордонних прогнозних методик.

Метою статті є дослідження можливості застосування зарубіжних методик діагностики банкрутства на вітчизняних підприємствах.

Ідея створення моделей для прогно­зування банкрутства підприємств на основі використання статистичного апарату та теорії ймовірності з'явилася на початку 30-х років XX століття, в роки Великої депресії. Саме тоді в Західній Європі та Америці банкрутство великої кількості підприємств і необхідність захисту інтересів інвесторів та інших суб'єктів ринку від загрози фінансових втрат зумовили зацікавленість у розробці інструментарію, який би дав змогу заздалегідь визначати "проблемні під­приємства" та провадити відносно них відповідну фінансову політику.

Внаслідок створення статистичних моделей прогнозування банкрутства зацікавлені особи отримали простий та ефективний інструментарій, застосуван­ня якого дає змогу з певною ймовірністю стверджувати, чи збанкрутує підприємст­во в певному періоді, чи ні. Простота використання статистичних моделей полягає в отриманні кількісного показ­ника ймовірності банкрутства на основі обробки певного обсягу економічної та фінансової інформації оцінюваного підприємства.

У світовій практиці вже нако­пичено достатній досвід оцінки бан­крутства підприємств. Неабиякого поширення у спеціальній економічній літературі набули критерії Е. Альтмана, Таффлера і Тішоу. Р. Ліса. Спрінгейта, універсальна дискримінант-на функція, рейтингове число Сайфу-лина Р. С. і Кадикова Г. Г, показник діагностики платоспроможності Конона і Гольдера, модель Фулмера.

Названі статистичні моделі демонст­рують багатомірність і багатосторонність світового досвіду щодо оцінки ймовірності банкрутства за інтегральним показ­ником. Вони широко використовуються у зарубіжній практиці, оскільки дозволяють визначити стан економічної системи без застосування складного розрахункового апарату, встановити тенденцію зміни кризового чи, навпаки, стійкого фінан­сового стану підприємства шляхом порів­няння їх результатів за кілька періодів, дати оцінку прогнозного розвитку.

Результати прогнозу банкрутства на основі вищезазначених статис­тичних моделей дозволяють виявити переваги їх практичного застосування: низька трудомісткість використання, порівнянність стану різних об'єктів через інтегральну оцінку, доступність інфор­маційної бази. Безумовно, приведені методи кризової діагностики дають можливість не лише прогнозувати банк­рутство, але й оцінювати зону ризику, в якій знаходиться підприємство. Але, на наш погляд, приведені моделі роз­роблені для відмінних від існуючих в Україні економічних умов, а тому їх застосування для прогнозування мож­ливого банкрутства українських під­приємств є не завжди адекватним нашим економічним реаліям, а тому потребує зваженого підходу. Проте, вищенаведені переваги роблять статистичні моделі привабливим інструментом прогно­зування банкрутства.

Складність застосування зарубіжних статистичних моделей для визначення ймовірності банкрутства українських підприємств зумовлена, по-перше, тим, що має місце часова невідповідність, яка передбачає застосування моделі в тому періоді, в якому вона безпосередньо розроблена, або з незначним лагом запізнення. Зміни в макро- та мікро-середовищі функціонування підприємств за 30-40 років після розробки моделей не можуть не вплинути на перелік, та значення включених до них коефіцієнтів.

По-друге, існує невідповідність об'єкта оцінювання, яка передбачає засто­сування моделей для оцінки ймовірності банкрутства підприємств, що відпо­відають параметрам вибірки, зробленої для створення певної моделі. Для під­приємств, інших за розміром, напрямком та обсягом діяльності, перелік показників корпоративних проблем та їх участь у моделі можуть мати суттєві відмінності.

По-третє, сучасна методика та інфор­маційна база розрахунку показників, що увійшли до моделей, суттєво відріз­няється від прийомів їх оцінки, які застосовувалися під час розробки вище згаданих моделей. По-четверте, не врахування норм українського зако­нодавства щодо врегулювання питань визнання підприємства банкрутом значно знижує практичну значимість цих моделей.

Актуальність питання прогнозу банк­рутства українських підприємств за статис­тичними моделями, посилюється мало розвиненим вітчизняним методичним інструментарієм для цього. Нині відомою в Україні є тільки модель Терещенка О. О. (універсальна дискримінантна функція).

Хоча, статистичні моделі отримали світове визнання  як ефективні методи діагностики фінансової неспроможності суб’єктів господарювання, але використання їх для українських підприємств навряд чи буде успішним і надасть надійні результати. Тому з умовах відносної стабілізації економіки України постала необхідність розробки та використання моделей-аналогів, орієнто­ваних на сучасні правові норми законо­давства про банкрутство і пріоритетні показники фінансового стану підприємств, диференційованих за видом економічної діяльності.

Перспективи наукових розробок у даному напрямі полягають у розвитку напрацьованого світового досвіду прогнозування банкрутства шляхом розширення вітчизняного інструментарію оцінки рівня фінансової незалежності підприємств. Це будуть своєрідні методи діагностики, які дозволять підприємству контролювати своє фінансове становище. Такий підхід вимагає попереднього внутрішнього дослідження, особливо для встановлення типових коефіцієнтів, які будуть найбільш повно відображати фінансовий стан суб'єкта господарювання та його галузеву специфіку.

 

Література:

1.     Банкрутство і санація підприємст­ва: теорія і практика кризового управ­ління / Т. С. Клебанова, О. М. Бондар. О. В. Мозенков та ін.; за ред. О. В. Мо-зенкова. - X.: ВД "ІНЖЕК", 2003. -272 с

2.     Швиданенко Г. О., Олексик О. І. Су­часна технологія діагностики фінан­сово-економічної діяльності підприємст­ва - К: КНЕУ, 2002. -192с

3.     Ґудзь Т. Практика застосування зарубіжних та вітчизняних методик діагностики банкрутства підприємств // Світ фінансів. Випуск 3-4(4-5). – 2008р.