Гупало О.Г., Марчук О. О., Колісник М.Б.

Львівська державна фінансова академія

Львівська комерційна академія

ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА ТА ЇЇ ВЗАЄМОДІЯ

З ІНШИМИ НАПРЯМАМИ

ДЕРЖАВНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Чільне місце в економічній політиці держави займає грошово-кредитна політика. Широке коло питань, які вирішуються заходами грошово-кредитної політики обумовило неоднозначне трактування її змісту та завдань. Розподіл поглядів на завдання грошово-кредитної політики відбувається концептуально, з одного боку, як дискреційної, що властиве кейнсіанцям, а з другого – монетаристської за змістом, коли заперечується доцільність маніпуляції з монетарними змінними.

В сучасних умовах грошово-кредитна політика відійшла від концептуальної однозначності і надає перевагу її спроможності досягти певних цільових орієнтирів, пов’язаних з тими завданнями, які повинні бути вирішені на певному етапі. Саме тому серед науковців немає єдиної думки щодо ролі грошово-кредитної політики. Роль грошово-кредитної політики розглядається у контексті її впливу та взаємодії з іншими напрямами державної економічної політики, серед яких: кон’юнктурна політика; політика конкуренції; соціальна політика; структурна політика.

Кон’юнктурна політика проводиться через вплив держави на ринкову кон’юнктуру та співвідношення попиту і пропозиції. Чільне місце з-поміж усього арсеналу заходів кон’юнктурної політики займають заходи грошово-кредитної політики, які можуть використовуватися для досягнення поставлених цілей як самостійно, так і паралельно з іншими заходами. Основною метою кон’юнктурної політики є корекція циклічних коливань в економіці. Її методи направлені на підтримування ринкової кон’юнктури на такому рівні, що забезпечує досягнення головних цілей державної економічної політики.

Структурна політика в основному реалізується у вигляді регіональної політики. Важливим її напрямом є вирівнювання диспропорцій у рівні економічного розвитку окремих регіонів, а також секторіальна підтримка пріоритетних видів виробництва та секторів економіки.

Конкурентна політика проводиться з метою захисту малого та середнього бізнесу від тиску монопольних структур. Її значення особливо зростає в країнах з перехідними економіками, де антимонопольне законодавство та антимонопольні органи неспроможні протидіяти монополізації ринків. Формування повноцінного грошового ринку повинно підвищити ефективність проведення грошово-кредитної політики.

Важливою складовою механізму державного регулювання економіки є соціальна політика, основною метою якої є перерозподіл доходів для найменш захищених верств населення і підвищення системи соціального захисту, що істотно впливає на перебіг економічних процесів. Динаміка соціальних виплат дозволяє впливати на сукупний попит, чим сприяє нарощуванню товарної пропозиції. Значний вплив соціальної політики на динаміку основних економічних показників обумовлює її роль у системі державного регулювання економіки.

Однією з найважливіших проблем у визначенні ролі грошово-кредитної політики є її взаємозв’язок з фіскально-бюджетною політикою, оскільки в механізмах їх реалізації використовуються абсолютно різні підходи щодо впливу на обсяг і структуру грошової маси. Грошово-кредитна політика ґрунтується в основному на зміні обсягів грошової маси, що впливає на мотивацію господарюючих суб’єктів. За умови застосування фіскально-бюджетної політики обсяги пропозиції грошей не змінюються, а лише перерозподіляються в напрями, які забезпечують збільшення ефективного попиту. Активізація фіскально-бюджетної політики пов’язана зі зростанням бюджетних витрат за рахунок збільшення податкових вилучень та відрахування частки доходу, що уповільнює швидкість руху грошей, збільшує трансакційні витрати і призводить до розвитку інфляції. Тривале її проведення примушує уряд для фінансування бюджетного дефіциту періодично використовувати монетизацію або додаткову емісію грошей, що й спричиняє розвиток інфляційних процесів. Визначальною особливістю фіскально-бюджетної політики є те, що вона здійснюється шляхом вилучення коштів або їх «ін’єкцій», а також через купівлю товарів для державного сектору і надання трансфертних платежів, завдяки чому держава може регулювати купівельну спроможність.

Для реалізації заходів фіскально-бюджетної політики потрібна тривала та громіздка процедура, тому нерідко трапляється так, що рішення приймаються в одній економічній ситуації, а практична їх реалізація здійснюється вже в інших умовах, що не дає змоги отримати бажаного ефекту. Водночас, заходи грошово-кредитної політики знаходяться у повній компетенції центральних банків, які завдяки цьому мають можливість оперативно визначати найгостріші проблеми економічної кон’юнктури і швидко їх вирішувати.

На відміну від грошово-кредитної політики, заходи фіскально-бюджетної політики використовуються для стримування інфляції та спрямовані на обмеження платоспроможного попиту, що приводить до скорочення виробництва та доходу. Крім того, антиінфляційні заходи фіскально-бюджетної політики часто є причиною дефіциту інвестицій через ефект витіснення.

Таким чином, грошово-кредитна політика за своїми потенційними можливостями володіє високою ефективністю. Однак, відсутність в органів влади можливостей визначати і контролювати монетарну сферу змушує їх звертатися до більш контрольованого інструментарію регулювання економіки – бюджетно-фіскальної політики.