Сиворог О.А.

Національний Технічний Університет України

"Київський Політехнічний Інститут", Україна

Ефективне управління конкурентними перевагами підприємства

На сьогоднішній день, проблема ефективного управління підприємством, а саме, потужної управлінської команди у забезпеченні конкурентних переваг є актуальною .Однією зі стратегічних задач забезпечення розвитку економіки України на сучасному етапі є підвищення конкурентоспроможності виробничих підприємств. Важливий фактор вирішення даної задачі – створення ефективної системи управління на підприємствах, яка б забезпечувала їм стійкі конкурентні переваги на ринку.

Серед українських і зарубіжних науковців вагомий внесок у розвиток сучасної теорії конкурентоспроможності зробили М. Портер, І. Ансофф, А.П. Градов, В.Л. Дикань, І.Б. Іванов, І.Н. Герчикова, А.А. Мазаракі, Н.М. Ушакова, А.Т. Литвиненко, І.В. Смолін, І.В. Балабанова, О.Є. Шишкова та ін., які досліджували проблему конкурентних переваг підприємств у сфері матеріального виробництва та торгівлі.

Досягнення конкурентних переваг є метою і результатом стратегічного управління підприємства, концентрованим проявом лідерства серед конкурентів. Їх особливості і механізм формування представляють собою один із ключових факторів конкурентоспроможності. Необхідність управління процесами пошуку, формування і розвитку конкурентних переваг обумовлює їхню оцінку, що дозволить досягти поставленої мети.

Становлення ринкового середовища диктує умови існування господарюючих суб’єктів на ринку і витісняє неконкурентоспроможні підприємства, що не в змозі пристосуватися до динамічного середовища, не в змозі оперативно прийняти ефективне та раціональне рішення по забезпеченню сталого розвитку та функціонування. В управлінні як використання основних економічних законів (підвищення потреб людини; закон попиту та пропозиції, а також взаємозв’язок між ними; закон зростання додаткових витрат; спадної прибутковості; закон взаємозв’язку витрат у сферах виробництва і споживання; закон ефекту масштабу виробництва; закон економії часу; закон конкуренції), так і переходу до більш креативних методів управління (нестандартний підхід до тієї чи іншої ситуації) забезпечать створення конкурентних переваг.

Конкурентні переваги фірми полягають у випереджені конкурентів за рахунок реалізації ринкових чинників ефективності діяльності підприємства.

Наявність конкурентоздатного потенціалу підприємства виявляється у конкурентних перевагах, розвиток та підтримка яких залежать від якості управління, і реалізуються  у нововведеннях та інноваціях. Наявність стійких конкурентних переваг підприємства є результатом системного підходу до управляння підприємством, а саме, через весь механізм організаційно-виробничого комплексу: менеджмент, виробництво, НДКР, фінанси, маркетинг, кадри, які нерозривно поєднані між собою та зовнішнім світом. Джерела успіху підприємства полягають у вмінні оперативно реагувати та приймати ефективні рішення із зміною вхідної інформації ззовні.

Ефективність управління визначається адекватністю прийнятих керівництвом підприємства рішень, відповідність їх вимогам виробництва та ринку. Тому, найбільш важливим елементом і головним джерелом розвитку як підприємства, так і економіки є люди. Кваліфікація, компетенція, досвід та вміння керівника організувати доброзичливі відносини та взаємозв’язки в організації, організувати колектив, який матиме одну мету в досягненні цілі та оперативно реагуватиме на зміни як негативні, так і позитивні, слугує формуванню міцної конкурентної переваги. Якість системи управління визначається безліччю факторів але основним є компетентний підхід в організації праці працівників, що ґрунтується на мотивації, соціальному забезпеченні, а також забезпечення сприятливого психологічного клімату, що реалізує індивідуальний потенціал працівника та сприяє ефективному функціонуванню підприємства в цілому.

Сформулюємо основні положення сучасного ефективного управління підприємством, які забезпечать стійкі конкурентні переваги:

1. господарювання в ринкових умовах вимагає перегляду класичних принципів шкіл менеджменту, тобто управління внутрішніми джерелами, а більш орієнтуватися на вхідну інформацію ззовні;

2. орієнтувати погляд на перспективу, удосконалювати продукт виходу, чим і можливе формування потреби споживача у майбутньому, а не тільки орієнтуватися на потреби сьогодення;

3. усвідомити процес конкуренції не як боротьбу між виробниками за вигідніші умови господарювання, а як управління власними конкурентними перевагами задля задоволення суспільних потреб та розвитку економіки країни;

4. системний підхід в управлінні окремих підсистем підприємства та ефективна організація праці працівників матиме відчутний синергетичний ефект;

5. пріоритетом підвищення якості управління підприємством є компетенція, знання, досвід, креативність та лідерство керівника.

Література:

1. Азоев Г.Л. Конкурентные преимущества фирмы / Г.Л. Азоев, А.П. Челенков. – М. : ОАО "Типография "Новости", 2000. – 256 с.

2. Венцин М. Роль менеджмента знаний в достижении устойчивых конкурентных преимуществ / М. Венцин // Проблемы теории и практики управления, 2005. – № 4. – С. 78-83.

3. Скудер Г. Стратегія підвищення конкурентоспроможності підприємства, проблеми і складові успіху / Г. Скудер // Економіка України, 2007. – № 6. – С. 24-26.