Економічні
науки / 5.Управління трудовими ресурсами
Турчак В.В., Котощук Д.А.
Вінницький торговельно-економічний інститут
КНТЕУ, Україна
Джерела
міжнародно-правового регулювання праці
Розвиток міжнародно-правового регулювання має об'єктивні
підстави. Входження України до Ради Європи, приєднання до багатьох міжнародних
актів з прав людини дозволяє говорити про наше суспільство як цивілізований
осередок людської спільноти. Це покладає на державу обов'язки по приведенню
національного законодавства у відповідність з міжнародними стандартами з прав
людини. І тут необхідне не «механічне» перенесення міжнародних норм до
національного законодавства, а виважена, ретельна робота по створенню власного
законодавства на основі міжнародних стандартів [2].
Дане питання підіймалося
при розгляді джерел міжнародно-правового регулювання та охорони праці такими
науковцями як Величко Д.М, Жерланов В., Давиденко В. та іншими. Метою даного
дослідження є з’ясування основних аспектів співробітництва України з
міжнародними організаціями з регулювання праці. Задля досягнення поставленої
мети необхідно вирішити такі задачі: визначити джерела міжнародно-правового
регулювання праці, які аспекти регулюються організаціями з питань охорони праці
та відносини України з цими організаціями.
До міжнародних організацій, що
приймають акти, за допомогою яких регулюється праця, в першу чергу відноситься
Міжнародна організація праці (МОП), оскільки основною метою її діяльності є
правотворчість у сфері регулювання трудових відносин, а також Організація
Об’єднаних Націй (ООН). Саме в актах, прийнятих даною організацією, закріплені
основні принципи міжнародно-правового регулювання праці. Таким актами є:
Загальна декларація прав людини, що схвалена Генеральною Асамблеєю ООН у формі
резолюції; Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права та
Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, які за своєю юридичною
природою є багатосторонніми міжнародними договорами.
До актів, що приймаються регіональними
міждержавними об’єднаннями, відносяться акти, прийняті Радою Європи,
Європейським Союзом, Співдружністю Незалежних Держав, Організацією економічного
співробітництва та розвитку та іншими регіональними організаціями, що
об’єднують декілька держав. Загальні акти регулюють відносно широке коло
суспільних відносин і закріплюють основні положення та засади у відповідних
сферах регулювання. Такими є Загальна декларація прав людини, Європейська
соціальна хартія, Європейська конвенція про захист прав людини та основних
свобод 1950 року, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права
та інші. Наприклад, закріплене в п.1 ст.23 Загальної декларації прав людини
право кожної людини на справедливі і сприятливі умови праці конкретизується
Рекомендацією МОП щодо захисту працівників від іонізуючої радіації (№114),
Рекомендацією МОП щодо охорони здоров’я працівників на місцях роботи (№97),
Рекомендацією щодо загальних принципів інспекції умов праці моряків (№28) та
іншими відповідними актами [1].
МОП була заснована
урядами ряду країн згідно з рішенням Паризької конференції 11 квітня 1919 р. з
метою міжнародного співробітництва для усунення соціальної несправедливості
шляхом поліпшення умов праці. У даний час МОП – одна зі спеціалізованих установ
ООН. Ця організація покликана вирішувати такі завдання: розробка узгодженої
політики та програм, спрямованих на вирішення соціально-трудових проблем;
розробка та прийняття міжнародних трудових норм (конвенцій та рекомендацій) для
проведення прийнятої політики у життя; допомога країнам-членам МОП у вирішенні
проблем зайнятості та скороченні безробіття; розробка програм щодо поліпшення
умов праці; розвиток соціального забезпечення; розробка заходів щодо захисту
прав жінок, молоді, осіб похилого віку, працівників-мігрантів; сприяння
організаціям найманих працівників і підприємців в їхній роботі спільно з
урядами щодо врегулювання соціально-трудових відносин.
На сьогоднішній день
членами МОП є 174 держави. Відповідно до Статуту МОП її членом може бути кожна
держава-член ООН. Головним принципом роботи МОП є трипартизм: формування майже
всіх органів МОП базується на основі трьохстороннього представництва – від
урядів, представників працівників і представників підприємців (роботодавців) [3].
Після вступу України до Ради Європи,
наша держава почала тісно співпрацювати з організаціями щодо захисту прав
працівників, ратифікувала Конвенції та рекомендації Міжнародної організації
праці, які дають орієнтири для національної політики, законодавства та
практики. Ратифіковані Конвенції МОП стають
частиною національного законодавства. Позитивними наслідками співпраці України
з МОП є: реформування трудового
законодавства України та його приведення відповідно до положення
фундаментальних конвенцій МОП; реформування системи інспекції права та
вдосконалення виконання трудового законодавства; сприяння реалізації принципів
свободи асоціації та ефективного визнання прав на колективні переговори;
сприяння недискримінації у сфері праці.
Отже, міжнародні організації правового регулювання праці
встановлюють основні аспекти з питань регулювання відносин, які складаються між
працівниками та роботодавцями і для України співробітництво з цими
організаціями має важливе значення, оскільки дозволяє застосовувати міжнародні
стандарти у вітчизняному законодавстві.
Література:
1.
Величко Д.М. Класифікація джерел міжнародно-правового регулювання праці
// Форум права. – 2008. - № 1. – С.60-64 [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-1/08vdmprp.pdf