Економічні науки / 5.Управління трудовими ресурсами

Турчак В.В., Таранюк К.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Ринок праці як інструмент регулювання освітньої галузі

 

В сучасних умо­вах під впливом науково-технічної ре­волюції постійно підвищуються вимоги до інтелектуальних і психічних якостей, до фізичних можливостей, що використовуються у процесі виробниц­тва. Зростає кількість інформації, яку людина по­винна сприйняти і обробити. Знання, кваліфікація, інтелект набувають дедалі більшої цінності. Тому на сучасному етапі людині необхідно постійно збільшувати запас знань. Цьому сприяє освітня га­лузь, що надає знання і формує здібності людини, готуючи таким чином кваліфіковану робочу силу для ринку праці. Але й ринок праці нині також ви­ступає регулятором освітньої галузі, висуваючи ви­моги до кількості фахівців певних професій та ква­ліфікацій.

Висококваліфіковані кадри надають динаміки виробничим системам. Вони про­дукують нові ідеї, сприяють найшвидшому впрова­дженню в практику наукових відкриттів, тобто тем­пи науково-технічного прогресу багато в чому зале­жать саме від них [2, c.20].

Освітня галузь го­тує кваліфікованих фахівців, яка в майбутньому створюють на ринку праці пропозицію робочої сили.

Вища освіта – це галузь, яка по­кликана задовольнити потреби суспільства у фахів­цях, а споживачів – в отриманні певної кваліфікації за відповідною спеціальністю. Тому освіта вирішує таке завдання: відтворює пропозицію на ринку праці, формуючи освітній та професійно-кваліфікаційний рівень населення.

У розвинутих країнах держава керується принци­пом: чим краща освітня підготовка робочої сили, тим вища її роль у виробництві, тим менше соціаль­них проблем, пов'язаних із зайнятістю, бідністю, злочинністю тощо. Освіта відіграє особливу роль у боротьбі з структурним безробіттям, вона підви­щує мобільність особистості, дозволяє швидко осво­їти нову спеціальність [1, c.22]. Таким чином, освіта впливає на ринок праці, адже вона сприяє підвищенню продуктивності праці і до­зволяє виконувати роботу, яку неможливо було б виконати, не маючи певних знань та навичок.

Але слід відзначити, що, з іншого боку, ринок пра­ці впливає на освітню галузь. Тут достатньо згадати, що ринок праці – це сукупність економічних відно­син з приводу купівлі-продажу товару «робоча си­ла»; система економічних механізмів, суспільних норм та інститутів, які регулюють рух робочої сили та її використання. Ринок праці виступає інструментом регулювання освітньої галузі, адже саме там генерується інфор­мація, необхідна для прийняття рішень щодо спря­мованості її розвитку. Беручи до уваги кількість ва­кансій або появу нових професій і вимог до праців­ників, освітня галузь визначає обсяг замовлень на підготовку певної кількості фахівців певної спеці­альності, створює нові напрями підготовки фахів­ців, формує систему підвищення кваліфікації кадрів тощо [3, c.71].

На ринку робочої сили (праці) можлива ситуація, коли попит на певну спеціальність відсутній і вини­кає необхідність у перепідготовці і пошуку роботи за новою професією. У зв'язку з інтенсивним зростанням потоку ін­формації через кожні 5-10 років потрібно поновлю­вати знання, щоб відповідати вимогам суспільного виробництва. Оскільки процес пізнання є безперерв­ним, то в роботі фахівця завжди виникає потреба от­римувати додаткові знання, тобто підвищувати ква­ліфікацію. Підвищення кваліфікації – це процес поглиблення теоретичних знань, удосконалення вмінь і практичних навичок у межах професій та спеціаль­ностей або розширення кваліфікаційного профілю працівників через набуття інших суміжних профе­сій.

Сучасний вітчизняний ринок праці запов­нений економістами, менеджерами, юристами та ін­шими спеціалістами престижних професій. Натомість ринок інженерних спеціальностей практично не заповнений, і тому потреба у грамотних техніч­них фахівцях залишається незадоволеною. Освітня галузь має адаптуватись до такої ситуації на ринках праці. Також вона має враховувати те, що на сучасному етапі розвитку інформаційні технології – одна з галузей діяльності людини, яка найбільш швидко розвивається [2, c.23].

Сьогодні зростає попит на співробітників суміжних спеціальностей, тобто спеціалістів у різних сферах діяльності. Так, наприклад, менеджер з реклами і маркетингу – за сумісництвом спеціаліст по зв'яз­ках з громадськістю. Часи достатньої кількості або навіть надлишку кваліфікованих кадрів у кожній га­лузі ще не настали.

Освітня галузь у сучасних умовах є однією із го­ловних структурних ринкових елементів, тому необхідно звертати увагу на прогнози ринку праці. За висновками спеціалістів, вже через декілька років провідні позиції в рейтингу спеціальностей займуть хіміки, біологи і екологи [3, c.70].

Отже, освіта, з одного боку, впливає на ринок праці, з другого – значною мірою залежить від нього. Освітня галузь має динамічно реагувати на зміни на ринку праці, адаптуючись до нових потреб суспільства, де все більше зростає роль особистого фактора, і водночас активно впливати на його стан, забезпечуючи економіку кваліфікованими кадрами, здатними ефективно використовувати свої знання відповідно до існуючого рівня технологій, визначаючи тим самим і самі потреби.

 

Література:

1.     Кратт О. А, Слоква М. Г. Сегментація ринку послуг вищої освіти: використання системного підходу: монографія / О. А. Кратт, М. Г. Слоква. - Донецьк : ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2009. - С. 22.

2.     Шевчук В. Ринок праці як інструмент регулювання освітньої галузі у сфері підготовки висококваліфікованої робочої сили // Україна: аспекти праці. – К., 2010. - № 2. – С. 20-25.

3.     Шевчук В. О. Управління системою підвищення кваліфікації кадрів // Економіка і менеджмент на транспорті: Тези доповідей міжнародного науково-практичного семінару. – К.: КДАВТ, 2009. – С. 71-72.