Економічні науки / 10. Економіка підприємства

к.е.н. Богацька Н.М., Мельник І.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

 

Конкурентоспроможність підприємства: чинники та шляхи підвищення

На сучасному етапі, забезпечення підвищення конкурентоспроможності підприємств є однією з умов ефективного розвитку української економіки. Однією з головних причин низької конкурентоспроможності вітчизняних підприємств є неспроможність боротися за розширення своєї частки на внутрішньому та зовнішньому ринках, просувати свої товари, формувати більше коло споживачів. Конкурентоспроможність сьогодні називають основним джерелом стійкого економічного зростання [2, c. 430].

Аналіз наукових джерел свідчить про те, що питання конкурентоспроможності підприємств розглядаються в роботах багатьох вчених та дослідників, серед яких можна виділити: Г. Семенова, В. Станчевського, В. Вітлінського, В. Герасимчука, О. Лященка, В. Довбенка, О. Пономарьову, В. Колота та ін. Та все ж таки дане питання потребує подальших досліджень, чому й присвячена стаття.

Розуміння конкурентоспроможності підприємств описується фахівцями по різному. Так, Мазур К. визначає конкурентоспроможність підприємства як комплексну порівняльну характеристику підприємства, яка відображає ступінь переваги сукупності оціночних показників його діяльності, що визначають успіх підприємства на певному ринку за певний проміжок часу, по відношенню до сукупності показників конкурентів [3, c. 434].

Конкурентоспроможність не є постійним явищем, бо характеризується постійною боротьбою і протистоянням перед конкурентами, тому проблема забезпечення конкурентоспроможності власної продукції потребуватиме впровадження рішучих дій для її вирішення; при оцінюванні конкурентоспроможності фірми слід аналізувати поточний стан конкурента, його позицію в галузі, потенціал і стратегію його використання, а також цілі на коротко- та довгостроковий період. Саме загострення конкурентної боротьби за збут продукції, за місце на ринку змушує підприємства постійно шукати нові резерви можливості, вдосконалювати технології для виготовлення більш якісних товарів. Для   ефективного   функціонування   в   умовах   ринкової   економіки підприємство   повинно   швидко   реагувати   на   всі   зміни   внутрішнього та зовнішнього    середовища,    які    постійно    виникають    в    процесі    його діяльності [4, c. 458].

Конкурентоспроможність підприємства визначається рядом показників та факторів, що стосуються всієї багатогранності  напрямків його діяльності [5, c. 7]. До найважливіших факторів конкурентоспроможності відносять техніко-технологічний рівень і якість продукції, її здатність задовольняти потреби певної категорії споживачів, а до її головних елементів – рівень цін, якість продукції, умови сервісу, термін гарантії виробу тощо [1, c. 15]. На конкурентоспроможність економіки впливають також політичні, економічні та соці­ально-психологічні чинники.

У Щорічнику світової конкуренції, який видається Світовим економічним форумом у співпраці з Центром міжнародного розвитку при Гарвардському університеті вказуються чотири чинники конкурентоспроможності: 1) економічна діяльність; 2) урядова ефектив­ність; 3) бізнесова ефективність; 4) інфраструктура. Кожен з них містить велику кількість конкретних показників оцінювання [1, c. 16].

Наслідком зростаючої конкуренції на ринку товарів та послуг є підвищення рівня вимог клієн­тів. В таких умовах розвиток будь-якої компанії, яка орієнтується на обслуговування значної кіль­кості споживачів, повинно бути динамічним.

Кожний виріб або послуга є носієм різних кон­кретних властивостей, що відображають його корисність і відповідають певним потребам люди­ни. Власне, заради цього певна продукція і виго­товляється. А головною її характеристикою є якість продукції, тобто сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення. Рівень якості, як характеристична ознака това­ру, визначається системою показників: показники призначення (техніко-економічні), надійності, довговічності і безпеки, технологічності, стандартизації і уніфікації, екологічні, економічні, ергоно­мічні, естетичні, патентно-правові показники.

Дотримуючись належного рівня якості, керів­ництво підприємства має на меті досягти відпо­відної конкурентоспроможності, що означає здат­ність підприємства до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутковості через якомога повніше задоволення потреб споживачів його продукції [5, c. 7].

Крім того, на рівень конкурентоспроможності підприємства великий вплив має його інноваційна активність. Необхідність активізації інноваційного процесу пов’язана із специфікою сучасного стану економіки. Головну роль у підвищенні інноваційної активності підприємств відіграють вибір і реалізація відповідної стратегії інноваційного розвитку підприємства, ступінь забезпеченості підприємства тими чи іншими ресурсами в інноваційній сфері та якістю інноваційного менеджменту на самих підприємствах [2, c. 430].

Вибір тієї чи іншої стратегії інноваційного розвитку багато в чому залежить від величини інноваційного потенціалу підприємства, який розуміють як економічні можливості підприємства по ефективному залученню нових технологій. До таких можливостей відносять наступну сукупність ресурсів, необхідних для ефективного здійснення інноваційної діяльності: інтелектуальні (технологічна документація, винаходи, патенти, ліцензії, моделі та промислові зразки), матеріальні (дослідницьке, експериментальне та лабораторне оснащення), фінансові (власні, позикові, інвестиційні, бюджетні, грантові), кадрові (лідер-новатор, зацікавлений в інноваціях; персонал, що має спеціальну освіту та досвід проведення науково-дослідних робіт; спеціалісти у сфері маркетингу, планування та прогнозування потреб покупців), інфраструктури (власні підрозділи науково-дослідних робіт, конструкторські відділи, відділ головною технолога, відділ маркетингу нової продукції, лабораторія контролю якості продукції, патентно-ліцензійний відділ) та додаткові джерела підвищення результатів інноваційної діяльності (партнерські та особисті зв'язки співробітників з НДІ та ВНЗ; ресурс площ, інформаційний відділ, досвід управління проектами, стратегічне управління підприємством) [2, c. 431].

Шляхами підвищення конкурентоспроможності є: розширення асортименту продукції, покращення рекламних заходів через засоби масової інформації, збільшення числа продажу продукції за рахунок запровадження різних акцій та додаткових послуг [4, c. 459].

Для досягнення високої конкурентоспроможності підприємство повинне створювати і розвивати свої конкурентні переваги, що дозволятимуть найефективніше використовувати свої ресурси в умовах макросередовища. Вимоги до вироблення конкурентних переваг підприємства включають: 1) забезпечення необхідного рівня цінності для покупця; 2) унеможливленім дублювання конкурентами; 3) особливість та унікальність; 4) високу ефективність діяльності протягом визначеного часу. Джерелами отримання конкурентних переваг є: 1) сфокусованість на споживачеві; 2) відданість завданням забезпечення належного рівня якості; 3) привернення уваги до зручно­сті; 4) зосередження на нововведеннях; 5) відданість завданням надання якісних сервісних послуг; б) швидкість та оперативність прийняття рішень [1, c. 18].

Питання формування сприятливих умов для підвищення рівня конкурентоспроможнос­ті вітчизняних підприємств, активізації їх фінансової, інвестиційної та інноваційної діяльно­сті вимагають активних дій у напрямку відстоювання національних інтересів в економічних та політичних процесах. Створення умов успішної роботи підприємств вимагає копіткої довготривалої роботи на всіх щаблях управління, починаючи із співпраці держави та бізнесу з міжнародними інституціями і закінчуючи формуванням дієздатних колективів безпосеред­ньо на підприємствах [1, c. 20].

Отже, дослідження конкурентоспроможності підприємств надає можливість виділення основних чинників та шляхів її підвищення, для забезпечення конкурентних переваг підприємства у майбутньому періоді.

Література:

1.                 Довбенко В. І. Чинники підвищення конкурентоспроможності вітчизняних  підприємств за умов глобалізації: Матер. Х міжнар. наук.-практ. конф. «Новітні тенденції і стратегії розвитку міжнародної торгівлі» / В. І. Довбенко // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2007. - №4. - С.15-21.

2.                 Лященко О. В. Роль інноваційного розвитку у формуванні конкурентоспроможності підприємств / О. В. Лященко // Актуальні проблеми економічного розвитку України в умовах глобалізації: збірник наукових праць Міжнародної науково-практичної конференції 24 квітня 2009 року. - Вінниця: Центр підготовки навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2009. - ч.1. - С.430-433.

3.                 Мазур К. В. Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності підприємницьких структур / К. В. Мазур // Актуальні проблеми економічного розвитку України в умовах глобалізації: збірник наукових праць Міжнародної науково-практичної конференції 24 квітня 2009 року. - Вінниця: Центр підготовки навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2009. - ч.1. - С.434-436.

4.                 Нікітюк Р. М. Проблеми та шляхи покращення конкурентоспроможності підприємства / Р. М. Нікітюк // Актуальні проблеми економічного розвитку України в умовах глобалізації: збірник наукових праць Міжнародної науково-практичної конференції 24 квітня 2009 року. - Вінниця: Центр підготовки навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2009. - ч.1. - С.458-460.

5.                 Пономарьова О. С. Вплив якості продукції на конкурентоспроможність підприємства / О. С. Пономарьова, Г. Ю. Кучерук // Економіка, фінанси, право. - 2009. - №5. - С.7-9.