Економічні науки / 10. Економіка підприємства

к.е.н. Богацька Н.М., Шевчук А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Показники фінансової стійкості в системі стратегічного управління підприємством

 

Показники фінансової стійкості вважаються стратегічно орієнтованими, пов'язаними із перспективною платоспроможністю суб'єктів господарювання. Економічна криза наочно показала недоліки стратегічного управління фінансо­вою стійкістю на підприємствах країни. Проблематика фінансової стійкості досліджується в працях багатьох вітчизняних і зарубіжних економістів, серед яких І.Т. Балабанов, О.Г. Біла, М.Д. Білик, 1.0. Бланк, Ф.Ф. Бутинець, А.В. Грачов, Р.С. Сайфулін, Є.В. Мних, Ю. В. Цал-Цалко, А.Д. Шеремет, 0.0. Шеремет. Проте досі не існує єдності поглядів щодо методології стратегічного управління фінансовою стійкістю. Попри всі розбіжності у підходах до формування системи інди­каторів фінансової стійкості, загальноприйнятим є формування її на основі показників, що характеризують співвідношення власних і по­зичкових коштів (коефіцієнти автономії, заборгованості тощо) та ма­невреність або ступінь покриття запасів власними коштами та інши­ми джерелами[1].

Певним недоліком показників, які характеризують вертикальну і горизонтальну структуру капіталу, на наш погляд, є те, що вони не повністю враховують ефективність стратегій, спрямова­них на підвищення фінансової стійкості.

  В умовах нестабільності офіційного курсу гривні і ще більших коливаннях курсу на міжбанківському валютному ринку помилка у виборі валюти кредиту може вкрай негативно вплинути на фінансо­ву стійкість підприємства і навіть призвести до його банкрутства. Необхідним етапом цього процесу є розрахунок зна­чень критеріїв фінансової стійкості за різних варіантів валютного тренду. Отже, в даному випадку, орієнтуючись, скажімо, на коефіцієнт заборгованості, не­можливо віддати перевагу тій чи іншій валюті кредиту. Таким чином, для подальшого прийняття рішення, наприклад, за допомогою апарата теорії ігор із природою, використовуватиметься некоректна матриця вихідних даних.

Певним кроком на шляху природного поєднання зазначених  характеристик фінансового стану підприємства є застосування показ­ника середньозваженої вартості капіталу (WACC):

              WACC = Квк (ВК/К) + (1-S)Кпк(ПК/К);                            (1)

де WACC — середньозважена вартість капіталу підприємства;

Квк — очікувана ставка вартості власного капіталу;

ВК — сума власного капіталу;

К — сума капіталу підприємства;

Кпк— очікувана ставка вартості позичкового капіталу;

ПК— сума позичкового капіталу;

S — коефіцієнт, який характеризує ставку податку на прибуток (0,25);

Використання WAСC в системі фінансового управління орієнтує підприємство на вибір стратегій мінімізації очікуваної вартості капі­талу як власного, так і позичкового та оптимізацію його структури. Такі стратегії є складовою механізму зростання економічної та мар­кетингової доданої вартості (EVA, MVA). Все більше підприємств за­стосовують EVA і MVA в системі управління як індикатори їх ефек­тивності. Відтак через WACC здійснюється зв'язок між коефіцієнтом заборгованості, що характеризує фінансову стійкість, вартістю капі­талу та цільовим критерієм діяльності суб'єктів господарювання.

Звідси постає питання, чи може задача оптимізації фінансової стійкості або принаймні вертикальної структури капіталу бути фор­малізована шляхом мінімізації WACC? Позитивна відповідь означа­ла б достатність використання показнику WACC хоча б для забезпе­чення фінансової незалежності підприємства. Проте проблематика фінансової стійкості не вписується у таку спрощену схему.

По перше, слід зазначити, що коефіцієнт заборгованості в струк­турі WACC як у чисельнику, так і у знаменнику містить далеко не всі зобов'язання підприємства. По-друге, мінімізація WACC не завжди є надійним шляхом виз­начення оптимальної структури капіталу у зв'язку із проблемою ви­міру. Дуже важко отримати вихідні дані у моделі САРМ, перед­бачити темп росту вартості акції та оцінити специфічні ризики під­приємства. По-третє, застосування формалізованих способів скоріше дозво­ляє окреслити певні обмеження структури капіталу, ніж знайти її оп­тимальне значення [2. с. 376].

Досягнення ін­дикативного значення WACC або кое­фіцієнта вартості частки боргу в капі­талі не гарантує забезпечення запла­нованого рівня фінансової незалеж­ності підприємства. Зважаючи на різну масштабність WACC та інших перелічених індикаторів, а також наявність взаємозв'язків між ними, логічним ви­глядає їх структуризація у формі ієрархічної багаторівневої систем­ної моделі. Забезпечення індикативної величини WACC природно уявляє собою задачу, підпорядковану цілям вищого ієрархічного рівню, напри­клад, максимізації EVA або MVA. З іншого боку, середньозважена вартість капіталу є інтегральним показником, що формується під впливом різноманітних факторів, і має важливі складові.

Отже, всі ключові параметри фінансової стійкості повинні знайти відображення у відповідних показниках нижнього рівня «дерева ці­лей» (графічного зображення підпорядкованості та взаємозв'язку цілей). Кількість цих показників повинна бути мінімально необхід­ною, аби запобігти дезорієнтації менеджменту підприємств та неконтрольованим процесам відхилень від запланованих пропорцій ро­звитку. Якщо коливання фінансової стійкості не знаходять адекват­ного відображення у показниках певного рівня «дерева цілей», останні повинні бути або змінені, або доповнені іншими.

Якщо середньозважена вартість капіталу за певних причин не розраховується суб'єктом господарювання, на її ієрархічному рівні доцільно використовувати коефіцієнт вартості частки боргу в капіта­лі, адже він є складовою WACC, яка безпосередньо характеризує фі­нансову стійкість, та має зручний алгоритм розрахунку.

Можна зробити висновок про доцільність викори­стання у системі стратегічного управління замість коефіцієнтів забезпече­ності запасів власними оборотними коштами інших показників[1].

Коефіцієнти заборгованості і покриття оцінюють різні сторони фі­нансової стійкості суб'єкта господарювання, а саме: залежність від по­зичкового капіталу та відповідність джерел фінансування структурі акти­вів. Аналогічний висновок можна зробити і відносно зростання суми зобов'язань перед постачальниками і споживачами внаслідок, наприклад, підвищення дебіторської заборгованості, хоча за таких обставин погіршення фінансової стійкості є очевидним.

Отже:

·    Досягнення індикативного значення WACC не гарантує забезпечення фінансової незалежності підприємства.

·    Орієнтація системи управління фінансової стійкості на крите­рій WACC є доцільною за умови його використання в комплексі із показниками структури капіталу та очікуваної вартості зобов'язань.

·    Результат декомпозиції WACC повинен містити ставки варто­сті позичкового капіталу, коефіцієнти заборгованості (або фінансо­вої автономії), а також показники покриття низьколіквідних активів довгостроковими кредитами та (або) власним капіталом.

 

Література:

1. Марченко В. Финансовая устойчивость предприятия / Василий Марченко //Дебет — Кредит. — 2009. — №32. — С. 32-35.

2. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту/ Брігхем Є.Ф ; пер.з англ. — Київ: Молодь, 2008. — 1000с.