Економічні науки / 10. Економіка підприємства

к.е.н. Богацька Н.М., Шмерхльов Р.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Проблема вибору конкурентної політики підприємством у час переходу вітчизняної економіки до ринкових умов стоїть на перших місцях, і тому тема даної статті є досить актуальною.

Аналізуючи публікації з питань конкурентного розвитку вітчизняних підприємств, можна узагальнити, що дослідження у цьому напрямку здійснюються на основі врахування окремих аспектів діяльності, не достатньо повно враховуються особливості їх функціонування у суперечливих умовах зовнішнього і внутрішнього середовища. Враховуючи викладене, метою написання статті є виділення сучасних підходів до формування конкурентної політики вітчизняних промислових підприємств з урахування об'єктивних і суб'єктивних чинників їх розвитку.

Одним із стратегічних завдань, які стоять перед національною економікою, є подолання кризового стану та зростання конкурентного статусу як окремих підприємств, так і країни загалом. Виконання цього суперечливого завдання вимагає формування і застосування системи дієвих заходів, спроможних вивести суб'єктів господарювання на якісно новий рівень економічного, технічного та соціального розвитку. Інструментом реалізації стратегічних цілей розвитку є тактика, політика, процедури і правила.

Враховуючи трактування терміна "політика", під конкурентною політикою слід розуміти загальне керівництво для дій і прийняття рішень, які полегшують досягнення цілей конкурентного розвитку. Визначення переліку цих дій вимагає застосування наукових підходів для досягнення конкурентоспроможності досліджуваного об'єкта.

В умовах глобалізації вагомого значення набуває інтеграційний підхід, який особливу увагу приділяє посиленню взаємодії, взаємозв'язків і взаємовпливу між елементами системи, які формують чи мають вплив на формування конкурентних переваг. Значна кількість чинників, що впливають на функціонування і розвиток підприємств, ускладнює процес вибору єдиного найкращого способу досягнення цілей. Найефективнішим у цьому випадку є ситуаційний підхід, який відповідає конкретній ситуації і максимально адаптований до неї. Отже, формування конкурентної політики вітчизняних підприємств вимагає врахування таких положень:

- врахування чинників зовнішнього і внутрішнього середовищ, що впливають на конкурентний розвиток підприємства;

- визначення детермінант розвитку як сукупності чинників, що формують конкурентні переваги чи створюють для цього необхідні передумови;

- використання сучасних підходів до формування конкурентної політики для врахування особливостей та складності функціонування підприємств в сучасних умовах господарювання;

- вибір сучасних інструментів та шляхів досягнення конкурентних переваг.

Варто зазначити, що формування конкурентної політики в умовах кризи вимагає врахування причин, що зумовлюють кризовий стан. Такий стан є загрозливим, оскільки характеризує неспроможність забезпечувати життєздатність суб'єктів господарювання, однак він є індикатором необхідних змін, впроваджуючи які, підприємство може не тільки поліпшити поточну ситуацію, але й створювати передумови для формування конкурентних переваг. Управління кризовим станом поряд із санаційними процедурами передбачає використання радикальніших заходів, зокрема, реорганізацію та реінжиніринг. Значна увага у процесі реорганізації приділяється організаційним змінам, які уможливлюють пристосувати діяльність підприємства до загрозливого впливу зовнішнього середовища за рахунок зміни цілей, структури підприємства, його техніко-технологічних характеристик і параметрів діяльності, зміни в управління виробничо-господарською діяльністю.

Формування конкурентної політики на основі послідовного використання детермінант розглянутих концепцій розвитку забезпечить поступове поліпшення діяльності підприємств та створить передумови для досягнення цілей конкурентного розвитку. У процесі реалізації конкурентної політики підприємства визначальна роль відводиться інноваційному підходу, який виявляється не тільки у використанні сучасних засад управління діяльністю підприємств, але і у створенні новітніх механізмів взаємодії із зовнішнім середовищем та формування конкурентних переваг на основі творення унікальної цінності разом з клієнтами.

Отже, формування конкурентної політики є необхідною умовою реалізації цілей стратегічного розвитку підприємства в сучасних умовах. Цей процес є складним і охоплює етапи, які дають змогу послідовно вирішувати проблеми, що перешкоджають конкурентному розвитку, а також передбачає врахування поточного стану підприємства та процесів, що відбуваються у зовнішньому середовищі.

Література:

1. Гажевська Н. Забезпечення конкурентоспроможності національної економіки в глобальному постіндустріальному вимірі //Економіка України. – 2008. – № 9(562). – С.54–64.

2.Кузьмін О.Є., Горбаль Н.І. Управління конкурентоспроможністю підприємства. – Львів: Компакт-ЛВ, 2009. – 304 с.

3. Попова В. Конкурентоспроможність економіки України: джерела формування та соціальні наслідки // Економіка України. – 2008. –№ 8 (561). – С.4–13.

4.Якубовський М., Новицький В., Кінзерський Ю. Концептуальні основи стратегії розвитку промисловості України на період до 2017 року // Економіка України. – 2007. – № 11. – С.4–20.