Економічні науки / 10. Економіка підприємства

к.е.н. Богацька Н.М., Коцюбинська К.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Трудові ресурси як основа функціонування підприємства

Основою функціонування будь-якого підприємства є його ресурсне забезпечення. Трудові ресурси більшою мірою, ніж інші чинники виробництва, виз0начають стратегічний успіх підприємства, є основою забезпечення його конкурентоспроможності. Виходячи з цього, резерви людського чинника слід розглядати як головні резерви розвитку виробництва. Недостатня увага до людського чинника у підготовці та реалізації господарських рішень, як правило веде до низького економічного ефекту. В сучасних умовах конкурентоспроможність підприємств визначається великою кількістю чинників і умов. Одним із чинників, які обумовлюють досягнення підприємством конкурентоспроможних переваг, є наявність достатньої кількості якісних трудових ресурсів і ефективне управління ними.

Людський фактор набуває стратегічного значення для виживання підприємства у нестабільних умовах розвитку ринкових відносин. Саме людський капітал, а не заводи, обладнання та виробничі запаси, виконує роль наріжного каменя конкурентоспроможності, економічного зростання й ефективності, - стверджують представники американського менеджменту Дж. К. Грейсон молодший і К. О`Делл. З цієї точки зору працівників можна розглядати як джерело невикористаних резервів і як одну з можливостей налагодити раціональне планування та прийняття рішень на підприємствах.

Якими б досконалими не були засоби виробництва, знаряддя праці, їх ефективне використання завжди залежатиме від головної виробничої сили – тих, хто працює.

Питанням управління підприємством та менеджменту персоналу в економічно розвинених країнах, а останнім часом і в Україні, присвячена значна кількість публікацій. Основні підходи висвітлені у працях зарубіжних і вітчизняних вчених: Г. Азоєва, Ф. Вірсема, В. Галушко, О. Гудзинського, Й. Завадського, Р. Кантера, І. Ліфіца, М. Портера, П. Саблука, Г. Скударя, Ф. Тейлора, М. Трейсі, Р. Фатхутдінова, А. Юданова та інших [2].

В процесі розгляду матеріалу з даної проблематики нами використовуються такі поняття: «трудові ресурси», «людський капітал», «персонал», «кадровий потенціал».

Трудові ресурси – це соціально-активне населення країни. Трудові ресурси спроможні створювати матеріальні блага, духовні та інтелектуальні цінності. Під поняттям людський капітал ми розуміємо знання, вміння і навички людини, які сприяють підвищенню її продуктивності сили і заробітків. Його можна визначити як сукупність спадкових і набутих фізичних , а також духовних цінностей і властивостей людини, які використовуються для виробництва товарів, послуг і певних матеріальних благ. Людський капітал може розглядатися як сума грошових інвестицій у здоров`я, професіональні знання і розвиток творчих здібностей працівника. Персонал – це особовий склад установи, організації, підприємства або частини цього складу, виділена з афункціональною ознакою, наприклад, управлінський персонал. Кадровий потенціал характеризується чисельністю і структурою управлінського персоналу, особистими і діловими якостями кадрів, а також рівнем їхньої професійної кваліфікації, індивідуально-психологічними і фізичними даними[1].

Трудові ресурси - найважливіша складова функціонування будь-якого підприємства. Однією з головних функцій менеджменту є підвищення продуктивності трудових ресурсів. Саме трудові ресурси підприємства є невичерпним резервом підвищення ефективності діяльності підприємства, важливим стратегічним потенціалом, впливають на його конкурентоспроможність, визначають напрями подальшого розвитку.

Сучасні концепції управління базуються на тому, що люди є одним з найважливіших економічних ресурсів компанії, джерелом її доходів, конкурентоспроможності і розвитку. Наприклад, Л. Якокке стверджує, що «усі господарські заходи об`єднуються трьома поняттями: люди, продукція, прибуток. Передусім головну роль відіграють люди. Якщо немає здібних спеціалістів, то всі ваші намагання будуть марними» [4].

Практика довела, що соціальні витрати – це ефективні вкладення в людський капітал. Трудові ресурси мають специфічний вплив на рівень конкурентоспроможності підприємства. Достатня забезпеченість підприємств трудовими ресурсами відповідного рівня кваліфікації та професійних навичок, їхнє раціональне використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення обсягів продукції та підвищення ефективності виробництва. Зокрема, від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами та ефективності їх використання, залежать обсяг і своєчасність виконання всіх робіт, ефективність використання устаткування, машин, механізмів, і, як результат, обсяг виробництва продукції, її собівартість, прибуток та низка інших економічних показників.

Г. Крог та М. Венцін зазначають, що в найближчі десятиріччя на функціонування підприємства все більший вплив будуть здійснювати можливості ідентифікувати та розвивати знання, створювати на їх базі ключові компетенції, і, як результат, перетворювати їх в інновації. В інноваційних процесах все більшого значення набуває психічний і емоційний потенціал працівників, виконавчі і організаторські здібності новаторів, здатність діяти в умовах невизначеності, знаходити нестандартні рішення проблем.

Ефективне функціонування системи управління підприємством можливе лише за умови високого рівня кадрового потенціалу. Саме від трудових ресурсів залежить ефективне функціонування системи менеджменту.

Досить важливою умовою формування ефективної команди є постійний розвиток персоналу, зокрема підвищення кваліфікації. Рівень кваліфікації персоналу повинен випереджати розвиток технології виробництва і системи організації виробничо-трудового процесу. Чим вищий загальний рівень розвитку економіки, чим складніші завдання йому доводиться вирішувати, тим важливішою є потреба у трудових ресурсах високої кваліфікації [3].

Л. Шевченко визначає такі форми підвищення кваліфікації персоналу:

- внутрішня (в межах організації) та зовнішня (в спеціальних центрах, навчальних закладах);

- організована та неорганізована (самоосвіта);

- заснована на стандартних або спеціальних (загальних та конкретних) програмах;

- призначена для цільових груп (керівники, спеціалісти) або для всього персоналу.

Серед чинників, які сприяють ефективному функціонуванню підприємства одне з провідних місць посідають саме трудові ресурси організації, є основою її функціонування. Вони характеризуються сукупністю специфічних рис, насамперед, пов`язаних з їхнім соціально-економічним характером, який головним чином виявляється у відмінностях трудових від решти економічних ресурсів. Трудовими ресурсами слід управляти відповідно до їхніх особливостей і умов зовнішнього середовища. Необхідно розробляти стратегії управління персоналом з урахуванням сучасного світового досвіду, створювати нові системи навчання і розвитку персоналу підприємства. Інвестування в розвиток людського капіталу дає можливість досягти не тільки короткострокового економічного успіху, а й закласти основу для формування позитивних довгострокових тенденцій у розвитку національної економіки і кожного підприємства зокрема.

Література:

1. Жуковський М. О. Трудові ресурси як складова конкурентоспроможності підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №2(68). – С. 54-59

2. Кирич Н. Ефективне використання трудових ресурсів як фактор стабілізації функціонування підприємств // Україна: аспекти праці. – 2008. – №3. – С. 39-42.

3. Сай І. А. Особливості формування трудових ресурсів в економіці // Економіка & держава. – 2008. – №2. – С. 103-104

4. Якокка Л., Новак У. Карьєра менеджера. – 2-е изд. / Пер. с англ. – М.: Попурри, 2002.