Войтова М. І.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Податкові пільги як елемент стимулювання виробництва

В умовах ринкових відносин податкові пільги виступають необхідною передумовою для активного використання всіх податкових інструментів з метою еконо­мічного і правового регулювання соціальних процесів, стиму­лювання розвитку виробництва тощо.

Пільги — це надання переваги, часткове або повне звільнення від виконання встановлених правил, обов'язків або полегшення умов виконання їх. Податкові пільги — це звільнення від податків згідно з чинним законодавством. Вони є одним із елементів податкової політики і пересліду­ють як економічну, так і соціальну мету. Використовуючи податкові пільги, держава регулює певні економічні процеси і забезпечує соціальний захист окремих видів діяльності та груп населення. Перелік податкових пільг визначається законами України та інструкціями Міністерства фінансів України про порядок нарахування і сплати тих чи інших податків.

Передбачені законо­давством пільги надаються залежно від об'єктів та суб'єктів оподаткування і значення їх для розвитку народного гос­подарства країни. Пільги мають носити постійний, сталий характер і не бути амністією для неплатників податків.

На думку деяких економістів, податки повинні сплачу­вати всі, в кого виникає той чи інший об'єкт оподаткуван­ня. Пільги можливі й потрібні, якщо вони мають цілеспря­мований характер — стимулюють інвестиційну та іннова­ційну діяльність, сприяють виконанню загальнодержавних програм і мова може йти тільки про пільгові податкові ставки, встановлені на якийсь термін. Причому, по-перше, надання таких пільг має бути виваженим процесом, а по-друге, — водночас вирішувати питання про компенсаційні заходи щодо доходної частини бюджету. Інші вважають, що окремі пільги в оподаткуванні мож­ливі лише з трьох позицій: щодо експортних операцій, інве­стицій і новостворених підприємств.

З наведеними доказами не можна не погодитися, тому що, коли немає чіткої концепції податкової політики, пільги до недавнього часу надавалися широкому колу суб'єктів підприємницької діяльності на шкоду інтересам держави. Пільги мають встановлюватися лише стосовно об'єкта, а не суб'єкта оподаткування.

Всупереч вимогам ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», якою передбачається, що встановлення і скасування податків та пільг здійснюється Верховною Ра­дою України, а ставки податків та пільги не можуть вста­новлюватися або змінюватися іншими законодавчими ак­тами України, крім законів про оподаткування. Президент і Кабінет Міністрів України протягом останніх років вида­вали нормативні акти, якими встановлювали або скасо­вували пільги суб'єктам підприємницької діяльності. Ча­сто такі нормативні акти не кореспондувалися між собою, а іноді просто суперечили один одному, що призводило до всіляких порушень як з боку платників податків, так і пра­цівників податкових адміністрацій.

Слід зазначити, що чинна система пільгового оподатку­вання в Україні не поширюється на діяльність малих підприємств і не стимулює податковими пільгами їхнього розвитку.

Зарубіжна практика показує, що формування ринкової економіки відбувається тим швидше, чим швидше ство­рюється значний прошарок малих підприємств. У провідних країнах світу малі й середні підприємства становлять 95 % загальної кількості господарських організацій і забезпечу­ють при цьому значну частину зайнятості. Наприклад, на початку 90-х років сукупна частина малих та середніх підприємств в економіці Німеччини дорівнювала 99,8 %.

Значною є роль малих підприємств у формуванні сукуп­ного національного продукту, в забезпеченні виробництва товарної маси і національного експорту. В США малі та середні підприємства забезпечують три чверті доходу. Успіх малого та середнього бізнесу в названих країнах в загальній мірі визначається рівнем сприяння йому з боку держави. У ряді країн їхня діяльність регулюється спеціальними законами. Законодавче визначено коло підприємств, які вважаються середніми або малими і відповідно працюють у пільгових умовах. Діють структури, які підтримують роз­виток малих та середніх підприємств.

В Україні для підвищення активності малих підпри­ємств та стимулювання їхньої діяльності доцільно було б на державному рівні здійснити ряд практичних заходів щодо організації цієї справи. Перш за все необхідно прийняти закон про державну підтримку малих підприємств, норми якого визначали б пільги для малого бізнесу. Пільги не­обхідно цілковито надавати малим підприємствам з чисель­ністю у виробничій сфері до 50 чоловік та в невиробничій сфері до 15 чол. Тому що, як показує вітчизняний і зарубі­жний досвід, коли немає спеціального закону про малий бізнес і чітких критеріїв визначення його, податковими пільгами малого бізнесу можуть користуватися великі фірми, які складаються з малих фірм і часто є монополіста­ми на ринку нових технологій.

 

Література

1.            Бабійчук А.Б. Напрямки вдосконалення системи оподаткування в Україні. //

      Фінанси України.-2010.-№12..

2.     Левочкин С.О. Податкова структура в Україні та шляхи її вдосконалення // Економіка України.-2010.-№8.

      3.  Синільников Б.В. Актуальні питання оподаткування в умовах перехідної 

           економіки // Фінанси України. – 2010.-№3.