Економічні науки / 1. Банки і банківська система

Коденко Н. М.

Харківський національний економічний університет, Україна

Можливості зміцнення ліквідності банку

через побудову оптимальної структури активів та пасивів

Для забезпечення платоспроможності та стабільної роботи банку в умовах динамічного розвитку та відповідних змін основних показників його діяльності виникає необхідність проведення щоденного фінансового аналізу. При цьому аналіз повинен забезпечувати вирішення питання визначення поточного і прогнозування майбутнього стану фінансів банку, вирішення завдань підтримки прийняття управлінських рішень.

У даному випадку аналітична система повинна бути невід’ємною частиною системи управління банком, а її головним завданням повинно бути аналітичне забезпечення вирішення завдань управління банком.

Сучасний банк для забезпечення ефективної та фінансово стійкої роботи повинен мати відповідну аналітичну систему, основними завданнями якої є:

– оцінка поточного стану банку з метою визначення причин, які призводять до порушення його фінансової стійкості;

– розробка стратегій управління банком, що забезпечують максимізацію його прибутку на заданому проміжку часу.

Стратегічною метою управління банком є максимізація прибутку за наявності обмежень з боку забезпечення фінансової стійкості його діяльності.

Аналіз поточного стану банку полягає в розрахунку певного набору показників на основі характеристик окремих операцій на даний момент часу та консолідації цих показників у масштабах усього банку. Прогноз стану банку полягає у визначенні тих самих показників, але для певного заданого моменту часу в майбутньому. Таким чином, завдання прогнозування стану банку в цілому поділяється на сукупність завдань прогнозу станів окремих фінансовій операцій з подальшою консолідацією результатів прогнозування для всього портфеля угод банку. Даний аналіз доцільно проводити на підставі побудови реструктурованого балансу.

Реструктурований баланс є певним різновидом двостороннього балансу, в якому дані про активні та пасивні операції подаються з розбивкою по валютах та із зазначенням їх питомої ваги, середньозважених ставок і термінів погашення. Крім того, в реструктурованому балансі вказується різниця між відповідними статтями активів і пасивів та розраховується щоденна маржа на основі вказаних середньозважених ставок [1].

Побудова реструктурованого балансу на щоденній основі дає можливість, оперативно аналізувати стан ліквідності банку та контролювати розмір обов'язкових резервів, процентні доходи та витрати, що дозволяє складати платіжний календар (прогноз майбутніх надходжень та витрат коштів) на наступні 90 днів з щоденною розбивкою та, в агрегованому вигляді, на більш тривалі часові відрізки. А, отже, такий аналіз забезпечує прийняття ефективних управлінських рішень і є основою фінансової стійкості банку [2].

На практиці не завжди вдало взаємодіють між собою показники якості (дохідність, ризик, ліквідність), оскільки різні критерії ефективності зумовлюють різні стратегії управління. Вибір критеріїв, оцінка доцільності їх використання, збільшення чи скорочення їх кількості, аналіз точності, повноти і вірогідності одержуваних результатів, визначення меж зміни вхідних даних і параметрів – основні етапи управління. Традиційними підходами до вирішення завдань багатокритеріальної оптимізації є побудова певної функції корисності або перетворення низки критеріїв на обмеження [3].

Суть оптимізації ліквідності банку полягає в управлінні активними та пасивними операціями з метою максимізації прибутку (доходу) за наявності обмежень щодо дотримання встановлених Національним банком України нормативів ліквідності, платоспроможності та ризику як зовнішніх, так і внутрішніх.

Враховуючи міжнародну та вітчизняну практику банківської діяльності, можна запропонувати модель оптимізації ліквідності, яка полягає в управлінні кредитно-інвестиційними операціями й операціями із залучення коштів з метою максимізації прибутку (або прибутковості власного капіталу) за умов дотримання мінімально необхідного рівня ліквідності й обов'язкових резервів та нормативів достатності капіталу (платоспроможності).

У практиці регулювання банківської діяльності використовуються певні економічні нормативи, встановлені Національним банком України, виконання яких є обов'язковим [3]. Отже, будь-яка ліквідна банківська установа повинна дотримуватись, як мінімум, законодавчо встановлених обмежень щодо її ліквідності, платоспроможності, розміру обов'язкових резервів, однак це не означає, що з урахуванням специфіки роботи банку для підтримки достатнього рівня його фінансової стійкості не можуть бути встановлені й внутрішні, більш жорсткі обмеження, які можуть бути змінені в залежності від потреб та пріоритетів розвитку банку.

Саме у цьому і полягають переваги побудови динамічних моделей аналізу та оптимізації управління будь-якими економічними процесами. Інструментарій математичного програмування дозволяє вирішувати різні завдання, від найпростішої лінійної оптимізації за двома критеріями до побудови складних багатокритеріальних моделей. При цьому зберігаються можливості змінювати не тільки вхідні дані, а також і встановлені обмеження, тобто доповнювати і розбудовувати моделі у потрібному напрямку].

Література:

1. Вожжов А.П. Процессы трансформации банковских ресурсов: монография / А.П. Вожжов. – Севастополь: СевНТУ, 2006. – 339 с.

2. Костина Н.И. Финансовое прогнозирование в экономических системах: учеб. пособие для вузов / Н.И. Костина, А.А. Алексеев. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2002. – 285 с.

3. Пернарівський О. Аналіз та оцінка ризику ліквідності банку / О. Пернарівський // Вісник НБУ. – 2006. – №10. – С. 26-29.