Гущак Є.В.

Буковинська державна фінансова академія

Актуальні проблеми та напрями реформування

спрощеної системи оподаткування в Україні

Постановка проблеми. В сучасних умовах розвитку економіки запорукою успішного розвитку держави є становлення малого бізнесу, що в умовах ринкової економіки набуває особливо актуального значення. У сучасних умовах господарювання головним чином саме мале підприємництво стимулює економічну конкуренцію, сприяє структурній перебудові економіки та створює сприятливі умови для формування нової соціальної верстви – підприємців-власників, які забезпечують стабільність суспільства.

Одним із напрямів державної підтримки суб’єктів малого підприємництва в Україні є надання їм пільг у податковій сфері в рамках введення спрощеної системи оподаткування, що є визначальною передумовою створення ефективної системи, яка дозволить забезпечити гармонічні стосунки та реалізувати економічні інтереси держави і платників податків. Через недосконалість законодавчої бази та відсутність необхідних регулювань з боку держави, на даний момент актуальним постає питання подальшого реформування такої системи оподаткування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми вибору оптимального режиму оподаткування для малих підприємств, дослідження впливу спрощеної системи оподаткування на економічну активність малого бізнесу, наукове обгрунтування концептуальних засад альтернативної податкової політики неодноразово досліджувались у публікаціях вітчизняних науковців, зокрема І.А.Брижаня, В.Я.Чевганова, О.О.Олійника, І.О.Лютого, М.В.Романюка, К.Л.Бакума та ін.

Мета. І хоча на даний час є велика кількість статей, публікацій і монографій щодо порядку переходу на спрощену систему оподаткування та її економічної доцільності, проте недостатньо проаналізовані переваги та недоліки спеціальних податкових режимів, їх вплив на макроекономічні та соціальні процеси. Саме тому метою написання статті є розгляд основних недоліків спрощеної системи оподаткування та обгрунтування необхідності її реформування.

Виклад основного матеріалу. Особливості застосування спрощеної системи оподаткування закріплено Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва» № 727/98 від 3 липня 1998 року, що з 19 вересня 1999 року діє в новій редакції Указу № 746/99 від 28 червня 1999 року.

Характерною рисою такої системи є її альтернативність, яка в сучасній економічні літературі розглядається у зовнішньому та внутрішньому аспектах. Зовнішній аспект проявляється у виборі між двома системами оподаткування – спрощеною та загальною. А внутрішня альтернативність визначається рішенням платника податків щодо доцільності реєстрації платником податку на додану варітсть та застосування ставки єдиного податку 10% чи 6% [4, 33].

Так, запровадження спрощеної системи оподаткування повинно призвести до усунення диспропорцій на окремих товарних ринках, до створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття, а також активізації інноваційних процесів та розвитку конкуренції у державі – про що свідчать позитивні результати розвитку малого бізнесу у країнах, які пройшли етап реформування економічних систем.

Проте, в Україні використання спрощеного режиму оподаткування суб’єктів малого підприємництва зумовило виникнення низки проблем, які потребують об’єктивного перегляду та ефективного вирішення.

Зокрема, граничний обсяг операцій для реєстрації платником єдиного податку перевищують граничний обсяг операцій для обов’язкової реєстрації платником податку на додану вартість (ПДВ). Зокрема, для можливості переходу на спрощену систему обсяг виручки суб’єкта господарювання – фізичної особи не має перевищувати 500 тис. грн., а юридичної особи – 1 млн. грн., в той час як для обов’язкової реєстрації платником ПДВ обсяг оподатковуваних операцій має бути більшим за 300 тис. грн., згідно Закону України «Про податок на додану вартість». Через таку розбіжність на практиці можуть виникати ситуації, коли платник єдиного податку зобов’язаний реєструватися платником ПДВ, незважаючи на можливість лишатися на спрощеній системі оподаткування. Такий суб’єкт господарювання буде сплачувати і єдиний податок, і ПДВ. З огляду на складність обліку податку на додану вартість це може виявитись неприйнятним для багатьох дрібних підприємств і підприємців і стати причиною наростання тінізації.

Суттєвим недоліком залишається на даний момент елемент подвійного оподаткування в спрощеній системі за ставкою єдиного податку 6% - при умові сплати ПДВ. Суть полягає у тому, що 6% податку береться з суми виручки включаючи ПДВ, яке надходить від покупців, що є економічно неправильним, оскільки необгрунтовано накладати податок на податок.

Також фахівці відзначають, що існуюча спрощена система оподаткування не враховує того, що, якщо об’єктом оподаткування є виручка від реалізації, то зростання витрат виробництва, які включаються до ціни продукції, при збереженні обсягу реалізації збільшує виручку, а відповідно і збільшує суму нарахованого податку. Отже, прибуток підприємства зменшується, від чого потерпають в першу чергу саме малі промислові підприємства [3, 175].

Фіксований розмір податку не переглядався з 1998 року, в той час як за період з 1998 року кумулятивний індекс інфляції склав 231,1%. Таким чином, існують економічні підстави для збільшення розміру фіксованого розміру податку (чи принаймні його верхньої межі) у 2,5-3 рази, тобто до 500-600 грн. Водночас, такий підхід не знімає проблеми перегляду цього розміру у майбутньому.

Ще одним недоліком спрощеної системи оподаткування є недоотримання надходжень державним бюджетом та позабюджетними цільовими фондами фінансування. Адже, згідно з чинним законодавством, більша частина надходжень від єдиного податку спрямовується безпосередньо до місцевих бюджетів.

Недосконалою є система формування коштів соціального призначення, що базується на досить високих ставках внесків та характеризується нераціональною структурою джерел фінансування, коли основний фінансовий тягар несуть роботодавці, а найманими працівниками фінансується значно менша частка загальних надходжень. Високе навантаження на фонд оплати праці (більше 40%) створює умови для тінізації доходів. Існування чотирьох автономних фондів соціального страхування та диференційованих платежів до кожного з них призводить до значного збільшення витрат на адміністрування внесків, порівняно з консолідованим варіантом їх сплати (єдиний соціальний внесок). Відсутність належного обліку обсягу реалізації дає можливість використовувати спрощену систему в схемах мінімізації оподаткування та тінізації заробітної плати [7].

До вагомих недоліків застосування спрощеної системи оподаткування можна віднести також наступні обставини:

1. Обмеження за обсягом діяльності (розмір виручки) таких суб’єктів.
2. Сума єдиного податку підприємцями сплачується авансом за звітний період, проте при цьому не враховується чи буде фактично отримано дохід від здійснення такої діяльності за звітний період, чи ні.

3. При використанні праці найманих робітників підприємець має сплачувати за кожного з них 50% суми єдиного податку.

4. Обмеження використовувати велику кількість найманих працівників.

Таким чином, варто зауважити про значні обсяги коштів, які легально виходять з-під оподаткування та набувають готівкової форми через діяльність платників фіксованого податку. Неприпустимим є те, що спрощена система оподаткування, яка мала на меті підтримку самозайнятого населення та підприємців-початківців, використовується великим і середнім бізнесом для зменшення своїх податкових зобов’язань.

Подальший розвиток малого підприємництва може бути забезпечений, з одного боку – через удосконалення його фінансової підтримки, а з другого – за допомогою реформування оподаткування, яке б стимулювало підприємницьку діяльність з точки зору її прозорості та ефективності, що в свою чергу призведе до зростання податкових надходжень від суб’єктів малого підприємництва до центрального та місцевих бюджетів, і як наслідок – його частки у валовому внутрішньому продукті.

Проектом Податкового кодексу визначається регулювання діяльності фізичних осіб спрощеної системи оподаткування. Насамперед даний законопроект передбачає, що платниками єдиного податку можуть бути фізичні особи - підприємці, обсяг доходу яких протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, не перевищує 300 тисяч гривень (на сьогодні – 500 тисяч гривень), а кількість осіб, що перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно – 10 осіб (включаючи членів сімей таких фізичних осіб).

Проектом Податкового кодексу розширено та конкретизовано коло видів діяльності, на які спрощена система не поширюється, зокрема: діяльність у сфері розваг; обмін іноземної валюти; виробництво підакцизних товарів; діяльність, пов’язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів; діяльність у сфері фінансового посередництва; спільну діяльність без утворення юридичної особи; послуги стільникового зв’язку; видобуток та реалізацію корисних копалин та інші, загалом – 15 підпунктів.
Нововведенням законопроекту є також обов’язковість застосування спрощенцями при здійсненні розрахунків у готівковій та безготівковій формах реєстраторів розрахункових операцій.

.Продуктивним могло би бути використання зарубіжного досвіду, зокрема країн Європейського Союзу, де спрощені системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва набули поширення в інших формах державної підтримки:

- звільнення деяких видів підприємств від необхідності ведення звітності про результати господарської діяльності та запровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку і звітності;

- запровадження спеціальних режимів оподаткування податком на додану вартість деяких видів операцій характерних для фермерських господарств і сільськогосподарських кооперативів;

- використання податків на оціночний дохід і мінімальних податків.

Такий підхід передбачає здатність через механізм малого бізнесу у повній мірі вирішувати проблеми зайнятості населення, скорочувати рівень безробіття, створювати нові робочі місця та задовільняти пропозицію на ринку праці, особливо в умовах фінансової кризи та масового скорочення робочих місць.

Висновки. Аналізуючи умови розвитку малого підприємництва в Україні, можна зробити висновок, що для малого бізнесухарактерна відсутність дієвої системи державної підтримки, зокрема в питанні оподаткування.

Проведений аналіз дає змогу стверджувати, що даний режими оподаткування є значно ефективнішими у порівнянні із загальною системою - з фіскальної точки зору, та надають можливість зменшити податкове навантаження, витрати коштів і часу на ведення обліку та звітності.

З метою збільшення надходжень до бюджету необхідно розширювати коло платників на спрощеному режимі оподаткування, ще більше спрощуючи порядок сплати даних податків, та переглянути граничний розмір виручки від реалізації і розмір ставок фіксованого податку. Внесення відповідних коректив в чинну законодавчу базу дасть змогу державі зробити базу оподаткування більш прозорою та унеможливить ухилення від сплати пдатків, тобто збільшить надходження до бюджету, а також позитивно вплине на вихід держави із фінансової кризи.

Література:

1. Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» № 746/99 від 28.06.1999 // www.zakon.rada.gov.ua.

2. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (з наступними змінами і доповненнями) // www.zakon.rada.gov.ua.

3. Лист ДПА України від 2 серпня 2010 р. N 15444/7/15-0117 "Про окремі питання застосування спрощеної системи оподаткування"// Вісник податкової служби України. – 2010. – № 31. – С.15 – 17.

4. Брижань І.А., Олійник О.О. Реформування системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва як один із заходів державної підтримки їх розвитку // Економіка і регіони. – 2009. - №2. – с.171-176.

5. Молдован.О. Спрощене оподаткування: реформа на користь уряду// Економічна правда. – 2010. - №6. – с. 8-9.

6. Продан. О. Податковий кодекс ліквідовує спрощену систему оподаткування ,УНІАН . - http://www.unian.net