Поливана М.А.

Науковий керівник Зеліско Д.В.

Буковинська державна фінансова академія м. Чернівці

НЕОБХІДНІСТЬ І ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ АНТИКРИЗОВОГО

УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Анотація: У статті досліджено поняття антикризового управління; визначено чинники, які призводять до виникнення кризового стану; запропоновано програму антикризових заходів та основних дій щодо попередження виникнення кризових ситуацій на промисловому підприємстві.

Вступ. Економічні реформи в Україні за часи незалежності з цілого ряду причин супроводжувалися розвитком кризових явищ у суспільно-політичній та економічній сферах. Низька ефективність виробництва, відсутність дієвих стимулів для подальшого розвитку і підприємницької активності суб’єктів господарювання, неадекватний ринковим вимогам механізм управління фінансово-господарською діяльністю, цінові диспропорції та несприятливий вплив зовнішнього середовища стали для більшості підприємств причинами стагнації та банкрутства. В цей період і до тепер перед системою управління суб’єктів господарювання актуалізується проблема впровадження антикризових механізмів, організація яких враховувала б специфіку їхньої діяльності, зокрема галузеву приналежність, розмір, форму власності тощо.

В останні роки хоча й спостерігається тенденція стабілізації діяльності і навіть поступове нарощування економічного потенціалу певної частини підприємств, але нестійка кон’юнктура ринкового середовища вимагає постійного відслідковування та впровадження в менеджмент спеціальних антикризових заходів для забезпечення їх життєдіяльності. У зв’язку з цим питання організації на підприємствах антикризового управління стало об’єктом все більш активного вивчення науковцями та практиками [4].

Постановка проблеми. В сучасних умовах розвитку підприємницьким структурам необхідна ефективна система управління, яка б забезпечила досягнення максимальних результатів їхньої діяльності та збереження міцних позицій на ринку. Незважаючи на стабілізацію економічних процесів в Україні, у кризовому стані досить часто опиняються більшість суб’єктів господарювання. Своєчасне використання комплексу заходів, моделей і методів антикризового управління в діяльності підприємств, які опинилися у кризовому середовищі, дозволяють відновити їх ефективне функціонування.

Незважаючи на велику кількість публікацій як вітчизняних, так і закордонних авторів, які розглядають проблеми антикризового управління та оздоровлення підприємств, недостатня ефективність різних організаційно-господарських заходів пояснюється невизначеністю природи антикризового менеджменту, що перешкоджає економічному прогнозуванню діяльності промислових підприємств та ефективній профілактиці їх необґрунтованого банкрутства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам антикризового управління присвячені роботи таких учених, як І.А. Бланк, В.О. Василенко, Ю.Є. Голубєва, А.П. Градов, А. Грязнова, Е. Коротков, Л.А. Лігоненко, М. Сажина, О.О. Терещенко, Е. Уткін, Л. Фомін, А.Д. Чернявський тощо. Їх аналіз вказує на те, що власне категорія «антикризове управління» трактується науковцями по-різному, і це стримує впровадження в практику дієвих заходів щодо запобігання кризовим явищам.

Зарубіжні дослідники не виділяють антикризове управління в окрему економічну категорію – вони розглядають її як частину загальної системи управління. У вітчизняній практиці поняття «антикризове управління» спочатку почало вживатись як нормативно-процедурні операції, що застосовуються до підприємств-банкрутів. Пізніше вчені стали перейматися проблемами антикризового управління як системою з більш широким колом знань та заходів [5].

Виклад основного матеріалу. Для реалізації системи антикризового управління в країнах з розвинутою ринковою економікою здійснюється підготовка спеціальних фахівців-менеджерів з антикризового управління компанією. Суть цієї системи полягає в тому, що загрозу банкрутства прагнуть виявити ще на ранніх стадіях її виникнення, що дозволяє своєчасно задіяти спеціальні фінансові механізми захисту та певні реорганізаційні процедури.

Організація антикризового управління, як і організація управлінської діяльності взагалі, є необхідною процедурою в системі менеджменту, оскільки саме організовування дозволяє упорядкувати та удосконалювати процеси взаємодії автономних елементів складних систем. Основною метою антикризового управління є швидке відновлення платоспроможності та достатнього рівня фінансової стійкості підприємства задля уникнення його банкрутства [6, c. 90].

Головним завданням антикризового управління є передбачення, своєчасне розпізнавання та успішне вирішення всіх проблем, пов’язаних з об’єктивним циклічним розвитком економіки та суб’єктивними факторами на макро- та мікрорівнях. Будь-яке управління певною мірою повинно бути антикризовим і тим більше оформлюватися як антикризове в міру розгортання кризової ситуації на підприємстві. Антикризове управління на підприємстві можливе та необхідне з ряду причин:

– кризові явища можна передбачати, прискорювати та пом'якшувати;

– до кризовий явищ можна та необхідно готуватися;

– управління в умовах кризи потребує особливих підходів, спеціальних знань, досвіду та мистецтва;

– кризові процеси можуть бути до певної міри керованими;

– управління кризовими процесами здатне прискорювати їх та мінімізувати наслідки.

Антикризове управління, як і будь-яке інше, може бути менш ефективним або більш ефективним. Ефективність антикризового управління характеризується ступенем досягнення цілей пом'якшення, локалізації або позитивного використання кризової ситуації у зіставленні з витраченими на це ресурсами.

Раннє виявлення ознак передбачуваної кризової ситуації, що стала специфічним атрибутом антикризового управління, є досить важливим на будь-якій стадії розвитку підприємства. Зарубіжні спеціалісти вважають, що для одних підприємств кризова ситуація — це певний виклик, сигнал для мобілізації ресурсів, для інших — додаткове джерело стресу, та в обох випадках підприємству, яке зацікавлене в подоланні кризи і із проведенні стратегії тотального підвищення якості, необхідно переступити через часткові аспекти виробничих проблем і орієнтуватися переважно на стабільне підвищення якості управління в умовах кризи [5].

Процес управління в кризових ситуаціях розбивається на дві частини:

1) визначення потенційних кризових ситуацій, які можуть виникнути в організації, та їх джерел;

2) розробка і прогнозування поведінки компанії відповідно до можливих сценаріїв розвитку подій.

Основними документами, які мають розроблятися на підприємстві, що опинилося в кризовому стані, є програма та план антикризових заходів.

Програма антикризових заходів – це систематизований перелік основних заходів, що планується здійснити в межах підприємства, його структурних підрозділів та функціональних служб для виведення підприємства з кризового стану. В кризових ситуаціях доцільно використання підприємцями наступних заходів:

– завчасне програмування дії системи управління в очікуванні потенційної кризи;

– створення дублюючих органів управління з кращих менеджерів, здатних працювати в умовах кризової ситуації;

– створення стратегічних резервів необхідних ресурсів, які потрібно використовувати централізовано;

– використання можливостей розширення сфери діяльності, зокрема за рахунок пасивних підприємств і організацій, що втрачають свої позиції;

– створення нових організаційних форм управління;

– впровадження постійного моніторингу ситуації.

На жаль, на більшості підприємствах ідею створення антикризових програм ігнорують, обґрунтовуючи своє скептичне ставлення недоцільністю витрачання часу на незрозуміле планування та розробку заходів, які, можливо, ніколи не будуть застосовані. З іншого боку, окремі підприємці, які працюють у середовищі доволі жорсткої конкуренції, відзначають нагальну потребу в розробці антикризових програм і навіть без теоретичної підготовки, власними силами розробляють певні програми, що нагадують антикризові та пристосовані до конкретного підприємства.

Висновки. Проблема кризового стану підприємств є дуже багатогранною і різноплановою. Вона потребує додаткових досліджень, особливо в питанні моніторингу причин кризи, практичного застосування антикризових заходів, які витікають з різних теорій виникнення кризи підприємства, прийняття управлінських рішень в умовах кризи, з урахуванням специфіки функціонування підприємства.

Загалом антикризове управління є складовою частиною всього менеджменту будь-якої організації. Антикризове управління не можна розглядати як щось особливе, що проявляється тільки під час кризи. З метою своєчасної ідентифікації чинників, які сигналізують про той чи інший напрямок розвитку окремих показників, внутрішніх та зовнішніх параметрів діяльності підприємства, вжиття превентивних заходів в рамках антикризового фінансового управління підприємством доцільно впроваджувати систему раннього попередження та реагування (СРПР). Система раннього попередження та реагування - це особлива інформаційна система, яка сигналізує керівництву про потенційні ризики та шанси, які можуть насуватися на підприємство як із зовнішнього, так із внутрішнього середовища. Згідно із найновішими підходами до побудови системи контролінгу на підприємстві, в СРПР інтегруються елементи як стратегічного так і оперативного контролінгу. Сама ж СРПР повинна логічно вписуватися в систему планування та контролю. Аналіз проблем антикризового менеджменту дозволив запропонувати типову програму антикризових заходів в управлінні підприємством для запобіганню його банкрутства. Узагальнення цієї інформації може виступати теоретичною основою подальшого розвитку методології стратегічного та операційного менеджменту на промисловому підприємстві.

Література

1. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». від 30 червня 1999 р. № 784-ХІV зі змінами та доповненнями. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.

2. Макаренко І.О. Критерії економічної ефективності роботи підприємства в умовах антикризового управління // Актуальні проблеми економіки. – 2006. - № 7. – С. 121-125.

3. Мартюшева Л.С. Категорія «антикризове управління» як процесне явище / Л.С. Мартюшева, А.Б. Мілованова // Економіка розвитку. – 2006. – № 1. – С. 90-93.

4. Федулова Л.І. Актуальні проблеми менеджменту в Україні: Монографія. – К.: Фенікс, 2008. – 320 с.

5.Антикризове управління підприємством: Навч. посіб./ З.Є. Шершньова, В.М. Багацький, Н.Д. Гетманцева; За заг. ред. З.Є. Шершньової. - К.: КНЕУ, 2007. - 680 с.

6. Щербань І.О. Теоретичні основи механізму антикризового управління діяльністю посередницьких підприємств // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 4. – С. 54-60.