Виконавець: Шумайлов О.С.

Науковий керівник: Татаренко В.О.

Донбаський державний технічний університет

Стабілізація фінансового стану підприємства за допомогою антикризового управління

На будь-якому підприємстві може настати такий період часу, коли воно буде функціонувати в умовах кризи. Усі суб’єкти господарювання складають фундамент економіки держави. Проявом функціонування підприємства на стадії кризи є зниження кількісних та погіршення якісних ознак функціонування підприємства, яке обумовлює порушення спочатку «показників – індикаторів життєздатності» підприємства як мікроекономічної системи, а в результаті призводить до порушення стану фінансової рівноваги. Так, за даними Державного департаменту з питань банкрутства [5] було відкрито справи про банкрутство у 2002 р. – 6460, 2006 р. – 10683 та станом на 01.08.2010 р. – 15546.

Кризовий стан українських фірм відображається в тому, що погіршуються фінансові результати діяльності, вони стають нездатним отримувати прибуток. Незважаючи на те, що підприємства поступово виходять з кризи, цей процес потребує прискорення. Таким чином, розробка механізмів антикризового управління підприємством в умовах нестабільного економічного середовища є актуальним науковим завданням.

Значну увагу проблематиці антикризової діяльності приділяли такі вчені як: Василенко В.О., Чернявський А.Д., Пухов Д.В., Поддерьогін А.М., Мінаєв Е.С., Ситник Л.С., Булєєв І.П., Брюховецька Н.Е., Л.О. Лігоненко, Шарупова О.О., Шершньова З.Є.

Метою даної статті є аналіз ефективного антикризового управління з метою стабілізації його фінансового стану.

В результаті еволюції законодавства про банкрутство підприємств у ньому все більше уваги приділялося законодавчим процедурам, а не антикризовому управлінню, яке спрямоване на оздоровлення підприємств. Проблема формування системи антикризового управління як окремого специфічного виду управління потребує конкретного пояснення. Чітке визначення кризового стану завжди викликало дискусії серед практиків і науковців, оскільки не кожна негативна ситуація в діяльності підприємств призводить до кризи. Тому дослідження питань антикризового управління доцільно починати з визначення поняття «криза»:

- криза – це переломний етап функціонування будь-якої системи, на якому вона зазнає впливу ззовні чи зсередини, що потребує від неї якісно нового реагування [11, с.6].

- криза – це край загострення протиріч у соціально-економічній системі (організації), що загрожує її життєстійкості в навколишньому середовищі [4, с.12].

- криза – це незапланований і небажаний, обмежений по часу процес, який може істотно завадити або навіть унеможливити функціонування підприємства [7, с. 9]

- фінансова криза - це фаза розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу керівництва на фінансові відносини на підприємстві [10, с.312].

Таким чином, можна зробити висновок, що криза - це ситуація, яка виникає внаслідок впливу зовнішніх або/і внутрішніх факторів і призводить до негативних наслідків.

Так, головним виходом з кризового стану підприємства вбачаємо у антикризовому управлінні, тому необхідно визначити сутність антикризового управління. Сутність антикризового управління в літературі практикується теж неоднозначно.

На думку Є.С. Мінаєва, антикризове управління — це комплекс послідовно здійснюваних заходів попередження» профілактики, подолання кризи, зниження рівня його негативних наслідків [2].

Л.С. Ситник розглядає антикризове управління як здатність розробляти оптимальні шляхи виходу з кризової ситуації, визначати пріоритетні цінності підприємства в умовах кризи [9, с.22].

І.П. Булєєв та Н.Е. Брюховецька припускають, що антикризове управління на підприємстві — мікроекономічна категорія, що відображає виробничі відносини, що складаються на рівні підприємства при його оздоровленні або ліквідації [3, с.9].

Отже, можна сказати, що антикризове управління - це сукупність заходів, які спрямовані на відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства і які здатні вивести підприємство з кризи.

Головною метою антикризового управління є відновлення фінансової рівноваги підприємства та забезпечення його стабільного розвитку.

Антикризові заходи спрямовані на внутрішні та зовнішні кризоутворювальні чинники і дозволяють підтримувати нормальне функціонування підприємства до тих пір, поки вони (заходи) відповідають переліку, змісту та механізму впливу зазначених факторів. Невідповідність заходів факторам призводить до наростання кризових явищ на підприємстві, сприяє формуванню криз різного масштабу та глибини. Для забезпечення поєднання системного та цільового підходу до подолання кризи на підприємстві необхідно формувати антикризову програму. Наявність програми дозволяє більш ґрунтовно організувати роботу з подолання (запобігання) кризи, як на підприємстві в цілому, так і в окремих його підсистемах.

Антикризова програма — це координуючий плановий документ, що містить систему заходів, спрямованих на виведення підприємства з кризи, зміст якого залежить від типу кризових явищ та можливостей підприємства [13, с.141]. Реалізація антикризової програми підприємствами дозволить зміцнити позиції підприємства та вивести його з кризи.

Також, щоб застосувати правильні антикризові заходи треба ідентифікувати глибину фінансової кризи. Існують три фази кризи:

а) фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства;

б) фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення антикризових заходів;

в) кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням підприємства і призводить до його реорганізації або ліквідації [8].

Ідентифікація фази фінансової кризи є необхідною передумовою правильної та своєчасної реакції на неї.

Доцільно відмітити, що постійна увага до кризових явищ у зовнішньому та внутрішньому середовищі дозволяє за рахунок впровадження тактичних та стратегічних заходів забезпечити своєчасну реакцію на відповідні кризові ситуації, не «доводячи» їх розвиток до кризи. Аналіз і діагностика стану підприємства, оперативно-тактичне антикризове управління, ризик - менеджмент та менеджмент безпеки підприємства, стратегічне управління та контролінг - необхідні складові антикризового управління підприємством [13, с.142].

Основними складовими антикризового управління відповідно до класифікації професора Л.О. Лігоненко: антикризовий операційний менеджмент, антикризове фінансове управління, антикризовий маркетинг, антикризове управління персоналом, антикризове організаційне управління [6, с. 67].

Відповідно до складових антикризового управління Шарупова О.О. виділяє такі основні групи цілей антикризового управління:

- маркетингова група цілей антикризового управління: спрямована на виявлення симптомів кризи збутової діяльності: запобігання зменшенню кількості замовників, зниженню якості своєї продукції, аналіз цінової ситуації;

- фінансова група цілей антикризового управління: підвищення платоспроможності, підвищення і запобігання зниженню ліквідності;

- виробничі цілі антикризового управління: зниження відсотка браку, запобігання моральному зносу обладнання, підтримка інноваційної активності;

- організаційні цілі антикризового управління: стабільні комунікаційні процеси між відділами, формування гнучкої організаційної структури підприємства;

- кадрові цілі антикризового управління: зниження плинності кадрів і запобігання різноманітним кризам у робочому колективі.

На основі сформованих цілей можна виділити такі головні завдання антикризового управління:

- своєчасне діагностування передкризового стану підприємства і вжиття необхідних заходів щодо прогнозування кризових явищ;

- усунення неплатоспроможності, формування фінансової стійкості підприємства;

- запобігання зниженню інвестиційної привабливості, скороченню власних коштів для фінансування виробничо-господарської діяльності, залученню значних коштів;

- моніторинг і постійний аналіз кадрової політики підприємства;

- аналіз відхилень в інноваційній активності підприємства;

- постійне дослідження збутової діяльності підприємства і своєчасне реагування на значні відхилення [12, с. 228-232].

Отже, виходячи з вище зазначеного, необхідно розуміти, що процес виведення підприємств з кризового стану має відбуватися не хаотично та безсистемно, він має бути належним чином організований та скоординований. Саме ефективне здійснення процесу оздоровлення підприємства дасть очікуваний результат. Крім того ефективне антикризове управління залежить від правильності й послідовності виконання антикризової стратегії та гарантує довгостроковий успіх підприємства.

Перелік використаних джерел

1. Антикризисное управление / под ред. Э. С. Минаева, В. П. Панагушина. — М. : Приор, 1998. — 432 с.

2. Булеев И. П. Антикризисное управление предприятием / И. П. Булеев, Н. Е. Брюховецкая. — Донецк : ИЭП НАН Украины, 1999. — 234 с.

3. Василенко .О. Антикризове управління підприємством: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2003.– 504 с.

4. Державний департамент з питань банкрутства [Електронний ресурс] - http://www.sdb.gov.ua

5. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій /Л.О. Лігоненко. - К. : КНТЕУ, 2001. -580 с.

6. Пухов Д.В. Проектирование систем управления для стадии кризисна жизненного цикла организации: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.00.05 / Санкт-Петербург, 2006.– 22 с.

7. Рекомендації щодо розробки антикризових програм дій підприємств - членів ОПОЛ [Електронний ресурс] - http://www.opol.org.ua/

8. Ситник Л. С. Організаційно-економічний механізм антикризового управління підприємством / Л. С. Ситник.— Донецьк : ІЕП НАН України, 2000. — 504 с.

9. Фінанси підприємств: Підручник/ Наук. ред. проф. А.М. Поддерьогін. – 2-ге вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 1999.– 384 с.

10. Чернявський А.Д. Антикризисное управление: Учеб. пособие. – К.: МАУП, 2000.– 208 с.

11. Шапурова О. О. Сутність, завдання та принципи антикризового управління /О. О. Шарупова // Держава та регіони. Економіка та підприємництво. - 2009. - №1. - с. 228-232

12. Шершньова З.Є. Антикризова програма підприємства: методичні основи розробки та організація виконання/ Шершньова З.Є. // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2010. - №2.