Економічні науки/6. Маркетинг и менеджмент

 

                                                                  асист. Бєлкін І.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного  торговельно-економічного університету, Україна

 

Використання ділових ігор  при підготовці менеджерів  маркетингових комунікацій у  вищих навчальних закладах

 

Сьогодні, коли Україна прямує до ринку, різко зріс попит на принципово новий тип керівника-управлінця. Можна вести мову про три рівні підготовки управлінців: перший -загальний, своєрідний лікнеп, всеобуч з управління; другий - професійна підготовка, тобто набуття навиків вирішення стандартних завдань у типових ситуаціях, вивчення методів організації діяльності колективу - те, що охоплено поняттям "сучасний менеджмент"; третій - підготовка керівників вищої ланки управління.

У наш час необхідна функціональна система неперервної підготовки менеджерів, яка б готувала спеціалістів щоразу вищого  класу.

Одним  із найбільш  перспективних шляхів  удосконалення  підготовки  майбутніх менеджерів маркетингових комунікацій,  озброєння їх  необхідними  знаннями, практичними вміннями є  впровадження активних форм  та методів  навчання. 

Ділові ігри є саме тим методом навчання  у вищих навчальних закладах, який надає студентам вміння знаходити  відповідні рішення, виконувати розрахунки, оптимально вирішувати виробничі ситуації й обґрунтовувати своє рішення.

Ділові ігри використовуються як своєрідні моделі, призначені для відтворення господарських процесів, виявлення та узгодження господарсько-економічних інтересів учасників цих процесів, для відпрацювання навиків обґрунтування і прийняття рішень, для розвитку, закріплення і контролю якості професійних знань і формування вмінь їх творчого використання в практичній діяльності.

У процесі проведення ділових ігор відбувається тренування і самонавчання учасників гри. Тренування майбутніх керівників і фахівців в умінні аналізувати результати своїх рішень, знаходити помилки, вносити корективи в раніше прийняте рішення, в стратегію діяльності є головним у ділових іграх. Вони вчать самокритичності, спроможності змінювати шаблонне мислення, сприяють "тренуванню у прийнятті рішень", виробленню "професійного чуття" .

Готуючи майбутніх фахівців, викладачі повинні прагнути не тільки озброїти студентів науковими знаннями, але і сприяти виробленню у них практичної діловитості й заповзятливості, формувати навики активного еко­номічного мислення. Тому важливо проводити зі студентами навчальні ді­лові ігри, які певною мірою імітують професійні економічні ситуації.

У студентів — учасників гри розвиваються практичні навички роботи в умовах трудового колективу, вони набувають досвіду управління, керівниц­тва і організації колективу, освоюють навички комплексного творчого розв'язання проблем.[1 с.54-55]

Під час побудови, підготовки і проведення ділової гри доцільно створи­ти реальну обстановку, в якій студенти виступають виконавцями конкрет­них ролей. Ролі повинні мати проблемний характер, а їх розподіл має від­буватися з урахуванням індивідуальних можливостей і схильностей, со­ціального статусу студентів. Зміст ділової гри має будуватися на конкрет­ному мовному матеріалі професійної спрямованості, що дозволить поєдну­вати навчання з виконанням професійних дій, що моделюють майбутню самостійну діяльність студентів в обраній професійній сфері.

Під час ділових ігор звичайне заняття перетворюється на робочий день в офісі, презентацію фірми тощо.

З перших занять між студентами розподіляються ролі: менеджера, гене­рального директора, торгових представників. Студенти знайомляться з ін­формацією про фірму, домовляються про її розташування, визначають вид бізнесу, яким будуть займатися.

У результаті кожен із учасників одні й ті самі питання вирішує з огляду на свої індивідуальні позиції.

Зіставляючи ділові ігри з традиційними формами проведення занять, можна зробити висновок про те, що ділові ігри мають ряд переваг:

1. У процесі ділової гри досягається вищий рівень спілкування, ніж при традиційному навчанні, оскільки ділова гра реалізує конкретну діяльність (обговорення проекту, участь у конференції, бесіда з колегами).

2. Ділові ігри — це колективна діяльність, яка дає змогу брати у ній активну участь всій групі в цілому і кожному члену групи зокрема.

3. Виконання різноманітних завдань дає конкретний результат, завдяки чому у студентів виникає відчуття задоволення від власних дій, бажання ставити і вирішувати нові завдання.

4. У ділових іграх формуються і виробляються навики налагодження контакту, правильного сприйняття й оцінювання партнера як особистості.

5. Вироблення стратегії і тактики спілкування, а також вибору при цьо­му найбільш відповідних форм і засобів.

Характерною особливістю активних методів навчання є те, що вони спонукають студентів до спільної діяльності. При цьому їх активність має більш тривалий характеру [1 с.56-57]

В узагальненому вигляді основні відмінності традиційного та активного навчання можна відобразити у формі таблиці [3. с.8]:

 

Традиційне навчання

Активне навчання

1. Мета — засвоєння знань, умінь і навичок

1. Мета — розвиток особи в цілому

2. Повідомлення готових знань, їх інформаційна повнота

2. Принцип проблемної і неповної інформації

3. Недостатній розвиток мотивів, інтересів

3. Високий рівень внутрішньої мотивації й емоційності

 

4. Монологічне спілкування, діалог окремих студентів із викладачами

4. Діалог студентів із викладачами і між собою

5. Індивідуальна розумова діяльність

5. Колективна розумова діяльність

6. Акцент на активну діяльність викладача

6. Акцент на активну діяльність студентів

7. Розвиток переважно пам'яті

7. Спеціальний розвиток мислення

8. Гра як елемент зарядки

8. Гра як елемент навчання

9. Зміст навчання становлять абстрактні знання

9. Професіоналізація змісту

10. Забезпечення переважно першого й другого рівнів засвоєння (репродуктивна активність)

10. Забезпечення переважно третього і четвертого рівнів засвоєння (продуктивна активність)

У системі активного навчального процесу використовується такі модифікацій ділової гри.

Імітаційні ігри. На заняттях імітується діяльність певної організації підприємства або його підрозділу. Імітуватися можуть події, конкретна діяльність людей (ділова зустріч, обговорення плану, проведення бесіди) і обстановки, умови, в яких відбувається подія або діяльність (кабінет директора, зал засідань). Сценарій імітаційної гри, крім сюжету подій, містить опис структури і призначення конкретних об'єктів, нормативні акти, які визначають специфіку діяльності, опис обстановки, в якій відбувається подія[4. с.59].

Операційні ігри. Допомагають опрацювати виконання конкретних специфічних операцій, наприклад, методику проведення опитування респондентів, проведення дегустації товарів у магазині. В операційних іграх моделюється відповідний процес. Ігри цього типу проводяться в умовах, імітуючих реальні.

Виконання ролей. У цих іграх опрацьовується тактика поведінки, виконання функцій і обов'язків конкретної посадової особи. Для проведення ігор з використанням ролей розробляється модель - п'єса ситуації, між слухачами розподіляються ролі.[2. с.245]

Виділяють вісім основних якостей менеджерів маркетингових комунікацій, які формуються у діловій грі:

1. Уміння спілкуватися на формальній і неформальній основах і ефектив­но взаємодіяти на рівних.

2. Уміння проявити якості лідера.

3. Уміння орієнтуватися в конфліктних ситуаціях і правильно їх вирішувати.

4. Уміння отримувати й обробляти потрібну інформацію, оцінювати, порівнювати і засвоювати її.

5. Уміння ухвалювати рішення у невизначених ситуаціях.

6. Уміння розпоряджатися своїм часом, розподіляти роботу серед інших, і оперативно ухвалювати організаційні рішення.

7. Уміння проявити ділові якості підприємця: ставити перспективні цілі, використовувати сприятливі можливості.

8. Уміння практично оцінювати наслідки своїх рішень, вчитися на своїх  помилках. [2. с.243]

Отже, ділові ігри формують професійно виражені уміння і навички, ак­тивізують творчі здібності особи і можуть бути засобом підготовки не окре­мих фахівців, а колективу, який, отримавши необхідні знання, легко засвоїть  професії, пов’язані  з економічними та управлінськими механізмами. Застосування  ділових ігор під час занять у вищих навчальних закладах дає змогу виявити  і прослідкувати  особливості  психології учасників, а також   стає можливою і  психологічна  діагностика  особових  характеристик  представників груп. 

У процесі навчання за допомогою методів  ділових ігор забезпечується  формування  комунікативної компетенції  студентів – менеджерів  маркетингових комунікацій. Студенти мають можливість розвивати  свою особистість, формувати необхідні не тільки для професійної діяльності, але і для повсякденного життя навички спілкування з іншими людьми.  У зв’язку з цим все більшого  значення  у навчально-виховному процесі  вищі навчальні заклади   набувають  активні методи навчання, які створюють конкретні ситуації у ділових іграх, що забезпечують умови для творчості і навчання творчості.

 

Список використаної літератури:

1.    Олена Катеруша. Ділові ігри як засіб активізації пізнавальної  діяльності  студентів// Вища школа.-2009-№12. - с.53-61

2.    Жанна Яворська. Ділові ігри  та їх роль у підготовці сучасних фахівців// Вісник Львівського університету.-2005-№19 - с. 241-246

3.     Полак Л.Б. Ділова гра як  спосіб організації пізнавальної діяльності/ Л.Б. Полак// Директор школи- 2003- №2 - с.7-8

4.    Кларин М.В. Игра в учебном процессе/ М.В. Кларин// Советская педагогика.-1985-№6- с.57-61