Экономические науки/8. Математические методы в экономике

Козак С., Скляр К.

науковий керівник к.п.н., доц. Клочко О.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Визначення соціально-економічної привабливості асортименту підприємств

На нинішньому етапі розвитку економіки України багато підприємств зазнали впливу кризи. Основними економічними проблемами були: втрата ринків сировини; низький платіжоспроможний попит населення; втрата вітчизняних джерел сировини; суттєва конкуренція з боку імпортних товарів; неефективне податкове законодавство; відсутність досвіду самостійного господарювання. Шляхом подолання проблемних та кризових явищ, утримання досягнутих позицій і подальше поліпшення стану підприємств будуть, в першу чергу, розробка та реалізація механізмів стабілізації, підтримки та успішного розвитку у конкурентному середовищі, що у загальному розумінні передбачає удосконалення можливостей організації вирішувати проблеми та спроможність до оновлення шляхом підвищення ефективності управління.

У вирішення поставлених питань управління розвитком підприємств зробили такі учені, як О.М. Алимов, О.І. Амоша, І. Ансофф, Я.Г. Берсуцький, Д.П. Богиня, І.П. Булєєв, А.Е. Воронкова, В.А. Гавриленко, О.С. Галушко, В.М. Геєць, В.Г. Герасимчук, Ф.І. Євдокимов, Ю.В. Макогон, Н.С. Миколайчук, О.Ф. Новікова, О.О. Орлов, В.А. Подсолонко, М. Портер, Г.г. Савіна, В.М. Хобта, Л.Г. Червова, М.Г. Чумаченко.

У нових умовах господарювання, де основними результуючими показниками є обсяг реалізованої продукції, прибуток і рівень рентабельності, Тому для підприємств є важливим вирішення задачі випуску якісної продукції у потрібному асортименті. Саме цей фактор визначає пріоритетність удосконалення асортиментної політики підприємств серед інших аспектів економічного розвитку.

Основним напрямком класифікації асортименту продукції повинні бути стратегічні цілі підприємства: нарощування асортименту нагору, стабільний асортимент, скорочення асортименту, нарощування асортименту вниз.

Новизна товару є найважливішим приваблюючим фактором, що надзвичайно важливо з позицій виробництва та реалізації продукції масового споживання. В умовах жорсткої нестачі обігових коштів питання про виділення додаткових коштів на оновлення асортименту пов’язане із великим ризиком, який спричинений у першу чергу такими труднощами, як: відсутність методики визначення величини доцільних витрат на відновлення асортименту; відсутність методики обліку цих витрат у собівартості продукції.

Результуючим показником для підприємства є прибуток. Тому в основу алгоритму визначення доцільних витрат на оновлення асортименту ми покладаємо положення про можливість такого оновлення за рахунок прибутку. Прибуток (П) можна представити через показники, що характеризують асортимент: рентабельність, ціна, частка продукції кожного виду (або групи продукції) у загальному обсязі продукції та загальний обсяг реалізації продукції.

Визначення доцільних витрат на оновлення асортименту дозволить уникнути небажаних ризиків і підвищити ефективність за рахунок реалізації заходів із впровадження нових видів продукції, сировини, технологій тощо.

Управління асортиментом у межах соціально-економічної політики повинно приводити не тільки до поліпшення економічних результатів, а й соціальних. Отже, повинні існувати не тільки показники економічної ефективності асортименту, а й показники соціальної ефективності асортименту. Соціальним ефектом при виготовленні певних видів продукції можна вважати кількість працівників і заробітну плату з відрахуваннями на одного робітника (ЗПВ), яка одержана при виготовленні певного виду продукції, а також прибуток, одержаний на певний вид продукції (асортиментної групи). Визначається загальна заробітна плата, нарахована за виготовлення певного виду продукції, з відрахуваннями. Ті види продукції, по яких сума заробітної плати з відрахуваннями та прибутку будуть більшими, можна вважати соціально привабливим асортиментом. Тобто умову соціально привабливого асортименту в загальному вигляді можна визначити як

® max

Дана методика визначення соціально-економічної привабливості асортименту може бути використана для підвищення ефективності всіх, і в першу чергу трудових ресурсів, для забезпечення за рахунок асортиментної політики більш ефективного розвитку та стабільного руху у напрямку досягнення стратегічних цілей.

Проаналізувавши асортимент випуску товарів на підприємствах, що по всіх товарних групах, визначаємо, що існують значні резерви підвищення асортиментної привабливості за рахунок оновлення асортименту. У процесі прийняття рішення, з якої групи товарів починати оновлення, в першу чергу слід звертати увагу на ті товарні групи, де допустимі витрати на оновлення асортименту найнижчі. Це означає, що така товарна група вже вичерпала резерви асортиментної привабливості, а ризики зменшення обсягів реалізації по такій групі є найвищим. Оновлення можна запроваджувати поетапно за рахунок найбільш привабливого асортименту (тобто такого, який забезпечує найбільший додатковий прибуток саме за рахунок кількісних і якісних асортиментних переваг). Ризик втрат прибутку від додаткових витрат при цьому буде найменшим.

Література:

1. Савина Г.Г. Анализ потенциала социально-экономической политики предприятия // Старопромислові регіони Західної і Східної Європи в умовах інтеграції. – Донецьк: ДонНУ. – 2003. – С. 320-324.

2. Савіна Г.Г. Теоретико-методологічне обґрунтування попиту як категорії пріоритетності у формуванні управлінських рішень // Легка промисловість. – 2003. – № 4. – С. 58-59.

3. Акулич И.Л. Математическое програмирование в примерах и задачах- М.: Высшая школа,1986.