Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

к.е.н., доц. Ковтун Е.О.

Любко О.В., Закліківський Р.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Організація ЗЕД на підприємствах

Зовнішньоекономічна діяльність завжди була і залишається важливою складовою господарської діяльності підприємства, не зважаючи на зміни в політичній ситуації, економічній кон’юнктурі та правовому середовищі. Організаційні питання зовнішньоекономічної діяльності підприємства не прості. Багато вигідних зовнішньоекономічних проектів залишились нереалізованими через:

- помилки в виборі зовнішнього ринку;

- нечіткий розподіл функціональних обов’язків управлінських працівників;

- неефективні зовнішньоекономічні угоди та ін..

Тому підприємству, виходячи на зовнішні ринки, необхідно насамперед вибрати найбільш вигідний вид зовнішньоекономічної діяльності.

На організацію зовнішньоекономічної діяльності впливають дві групи чинників: зовнішні і внутрішні.

Внутрішні чинники – це масштаби ЗЕД, витрати, практичний досвід, контроль. До зовнішніх чинників належать: конкуренція, економічна свобода, ризики та ін.

Від цих чинників залежить організаційна структура управління ЗЕД, але при цьому діє вплив методів виходу на зовнішні ринки.
У залежності від ступеня централізації можна виділити три варіанти організаційних структур на великих підприємствах:
1. Управління виділяється в самостійні підрозділи (відділи, управління, сектори і т.п.).
2. Управління здійснюється виробничим відділенням.
3. Змішаний варіант, при якому одні функції виконують самостійні структури, а інші - виробничі відділення.
Звідси випливає розподіл можливих організаційних структур управління ЗЕД великих підприємств на дві групи:
1. Великі підприємства з децентралізованою структурою управління.
2. Великі підприємства з централізованою системою управління.
Доцільність створення відповідних підрозділів:
- за необхідності з’єднати ЗЕД з операціями на внутрішньому ринку - доцільно створити відділ у головному апараті управління, службах;
- для координаційної діяльності закордонних дочірніх підприємств, що забезпечують матеріальну компенсацію продуктами, створюється міжнародний (експортний) відділ;
- за необхідності координувати зовнішню і внутрішню діяльність - цю функцію можна доручити відділу збуту, що керує комерційною діяльністю компанії, діяльністю в сфері збуту усіх дочірніх підприємств, філій і т.д.
При виділенні у відділі збуту функціональних секторів, їм будуть доручати конкретні функції управління: планування, маркетинг, організацію реклами, ціноутворення і т.п.;
- за необхідності повної підзвітності закордонних підприємств і філій створюють міжнародний відділ (відділ закордонних операцій), функціями якого є: експортні операції в країні базування материнської компанії; збут продукції дочірнього підприємства на ринках різних країн;забезпечення технологічного зв’язку всіх дочірніх підприємств і материнської компанії; обґрунтування ціноутворення; згладжування негативних наслідків конкурентної боротьби.
Існує два типи міжнародних відділень:

1. Регіональне відділення, діяльність якого націлена на одержання прибутку (знаходиться в оргструктурі управління компанії на рівні виробничих підрозділів).
2. Континентальне відділення, задачею якого є контроль за діяльністю закордонних підприємств. (В оргструктурі знаходиться на рівні керівника групою регіональних дочірніх підприємств). Відповідальність за прибуток несуть виробничі підрозділи.
Дочірня компанія по управлінню ЗЕД є юридичною особою, володіє значною економічною, фінансовою, оперативною самостійністю, визначає стратегію операцій, установлює трансферні ціни на окремі види продукції, визначає спеціалізацію закордонних підприємств, бере участь у поділі між ними ринків і сфер впливу, реалізує на зовнішньому ринку продукцію материнської компанії, координує діяльність закордонних науково-дослідних і конструкторських центрів і т.п.

Якщо обсяг ЗЕО у фірми назначний і основна частина продукції реалізується на зовнішньому ринку, то для здійснення зовнішньоторговельних операцій вона використовує торговельний апарат, призначений для роботи на внутрішньому ринку.
При здійсненні зовнішньоторговельних операцій створюється спеціальний експортний відділ, що не входить до складу внутрішнього збутового апарату. Він, як правило, складається із таких підрозділів:
- функціональні сектори (торговельно-договірний, валютний, калькуляції, транспорту, реклами) вивчають відповідні функціональні питання, готують керівництву необхідні відомості про умови здійснення зовнішньоторговельних операцій, надають кваліфіковані консультації;
- територіальні сектори приділяють увагу всім питанням торгівлі з певною групою країн незалежно від номенклатури товару;
- галузеві сектори займаються питаннями торгівлі лише якимось окремим товаром або дуже близькою за характером групою товарів.
Іноді замість експортних відділів великі фірми мають підрозділи в закордонних відділеннях, побудовані за регіональним принципом. Їм підпорядковуються всі збутові і виробничі фірми за кордоном. Наприклад, у „Дженерал Моторз” лише одне закордонне відділення, а американської компанії „Зінгер” – п’ять.
Для реалізації продукції усіх своїх підприємств великі фірми нерідко створюють центральний офіс у вигляді юридично самостійного акціонерного товариства або дочірньої експортної фірми, при цьому комерційна діяльність повністю відокремлюється від виробничої.
Створення таких офісів зі збуту продукції вигідно великим підприємствам. Формально фірма-мати не відповідає за діяльність цих офісів, що дає змогу проводити будь-які операції.
Дрібні і середні фірми іноді організовують спільні збутові компаніїї у формі експортних асоціацій. Поширеною формою експортних операцій великих фірм є складальні заводи. Їх мають фірми «Зінгер», «Монтекатіні», «Фіат», «Дюпон». Фірми, що створюють складальні заводи, володіють низкою переваг: скорочуються транспотні витрати, оскільки збут готової продукції наближається до споживача, вартість перевезень зменшується на 20-30%; скорочуються витрати на оплату мита (із напівфабрикатів вони стягуються в менших розмірах); зменшуються витрати на заробітну плату.

У країнах, що розвиваються монополістичні об’єднання створюють змішані збутові компанії. У результаті менший ризик втрати власності, зменшуються податки, використовується місцева збутова мережа.
Великі фірми створюють власний зовнішньоторговельний аппарат за кордоном. До його завдань входить вивчення ринку, умов угод, смаків споживачів. За кордоном експортер може організувати оптові фірми зі збуту продукції. Вони приймають від імпортерів замовлення, пересилають їх своїм фірмам, стежать за виконанням замовлень, беруть участь у здаванні продукції замовникам, роблять із ними фінансові розрахунки, організовують рекламу. Деякі фірми мають склади готової продукції. Тоді їхні функції розширюються, вони демонструють товари і реалізують їх за кордоном.
За кордоном створюються і фірми, що займаються не тільки оптовою, а роздрібною торгівлею. Організація роздрібної торгівлі за кордоном характерна для фірм, що випускають автомобілі, телевізори, взуття, парфумерію й інші товари. Оптові фірми виконують функції через комівояжерів, що є безпосередніми представниками промислових фірм. Вони приймають замовлення, ознайомлюють покупців із товарами, інформують фірму про смаки покупців, іноді є інкасаторами сум, одержуваних від покупців.

Організація зовнішньоекономічної діяльності буде найбільш успішною, якщо вихід підприємства на зовнішні ринки буде не тільки добре продуманий, всебічно обґрунтований, але і буде мати розроблений стратегічний бізнес-план на перспективу.

Література:

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91.
2. Алексеева М. Планирование деятельности фирмы. – М.: Финансы и статистика. – 1997. – 174 с.

3. Гвишиани Д.М. Организация и управление. – М.: Наука, 2002. – 382 с.

4. Дроздова Г.М. Менеджмент ЗЕД підприємства: Навч. пос. – К.: ЦУЛ, 2002. – 172 с.

5. Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 384 с.
6. Панченко Є.М. Міжнародний менеджмент: Навч. посіб. - К., 1996.

7. Радченко В.В. Менеджмент: Навч. пос. – К.: НАУ, 2001.
8. Яковлєв А.І. Удосконалювання методів визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності // Фінанси України. - 1998. - №9. - С. 28-34.

9. Янковский Н.А. Повышение эффективности внешнеэкономической деятельности крупного производственного комплекса: Монография. - Д.: АО "Издательство "Донеччина", 2000. - 152 с.