Економіка / 3 фінансові відносини

Коваль О. В.

Вінницький національний аграрний університет

Науковий керівник: Марценюк-Розарьонова О. В.

Проблеми та шляхи вдосконалення складання та виконання інвестиційного проекту

Економічна ефективність діяльності підприємств, фірм, компаній, забезпечення високих темпів їх розвитку, підвищення конкурентоспроможність як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках значною мірою визначається рівнем і діапазоном їх інвестиційної активності. Ринкові перетворення в Україні, необхідність переорієнтації виробництва з метою випуску дешевої та конкурентоспроможної продукції потребує значних інвестицій.

Вимагає перегляду інвестиційна політика у зв’язку з необхідністю інтеграції вітчизняної економіки у світові економічні відносини. Об’єднання капіталів, залучення коштів іноземних інвесторів для здійснення економічних перетворень у нашій країні може бути реальністю тільки за умови повної довіри і співпраці між учасниками інвестиційного процесу.

Низьку інвестиційну привабливість України, як і інших країн Східної Європи пояснюють насамперед політичними, соціальними факторами, недостатньою фінансовою стабільністю. До суттєвих чинників, що не сприяють залученню іноземного капіталу, належать відсутність ринкової інфраструктури, недостатня економічна ефективність інвестиційних проектів, слабкий державний захист капіталу інвесторів.[3]

Однією з причин, що не дозволяє найбільш повно залучати як зовнішні так і внутрішні інвестиційні ресурси є неповне і необ’єктивне розкриття інформації про інвестиційні процеси в бухгалтерському обліку і звітності.

Слід зазначити, що на сьогоднішній день необхідно обґрунтувати доцільність тої чи іншої форм інвестування, сформувати портфель реального та фінансового інвестування поповнивши його вигідними об’єктами інвестування.[1]

Нині в Україні, під час формування інвестиційного портфелю інвестор стикається з проблемою вибору ефективних проектів реального інвестування.

На етапі попереднього відбору, що передує розрахункам економічних показників, необхідно вивчити сутність проекту і його концепції, здійснити оцінку зовнішніх факторів, провести відбір проектів за соціальними, економічними, політичними та іншими критеріями. Зрозуміло, що до інвестиційного портфелю повинні входити найбільш ефективні проекти. Проте на ранніх стадіях його формування інвестор не завжди має можливість реально оцінити кожен з досліджуваних проектів. Слід зазначити, що успішна реалізація інвестиційних проектів залежить насамперед від ефективного управління інвестиційним портфелем. Однак, питання оперативного управління інвестиційним портфелем в сучасних умовах розвинуте дуже вузько. Український ринок цінних паперів та інших інструментів фондового ринку перебуває на початковій стадії. Тому доцільно було б при розробці вітчизняних теорій і правил вибору оптимальних варіантів інвестування більш широко застосовувати світову практику з питань формування інвестиційного портфеля і управління ним.

Розвиток підприємництва в ринкових умовах неможливий без впровадження ефективних інвестиційних проектів. Мотивація появи проекту може бути викликана через ініціативу підприємців, інтереси кредиторів, незадовільний попит населення, надлишкові фінансові ресурси або як реакція на політичний тиск тощо.[4]

Передінвестиційні дослідження проекту здійснюються різними проектно-дослідними, інжиніринговими, консалтинговими фірмами (державними та приватними). Тривалість досліджень коливається від декількох місяців до 1-2 років залежно від складності, вартості та новизни проекту.

Досягнення очікуваних результатів на інвестиційній та виробничій фазі значною мірою зумовлюється ступенем відповідальності розробленого техніко-економічного обгрунтування сучасним вимогам.[1]

Імовірність реалізації проекту залежить від багатьох чинників, що впливають на майбутню політико-економічну обстановку. Вивчення діючих аналогів зарубіжних і вітчизняних проектів дозволяє виявити лише попередню тенденцію. Екстраполяція цієї тенденції на перспективу без врахування можливих дій конкурентів може дат тільки приблизні результати. Оцінка ж ймовірних шляхів конкурентів у майбутньому практично неможлива через комерційні таємниці. Тому оцінка імовірності проекту виконується за умов невизначеності, і завдання інвестиційного аналітика полягають у наступному:

§ вибір якомога більшої кількості інвестиційних проектів;

§ ранжирування проектів за достатньою об'єктивністю даних;

§ перевірка повноти обліку всіх проектних ризиків, їх ранжирування, кореляції і емінування;

§ перевірка достатності запропонованих заходів щодо захисту від ризиків і їх страхування;

§ чи задовольняють умовам фінансування проекту надбавки за ризик у вартості капіталу (страхова премія).[2]

Як правило, оцінка імовірності проекту виконується за трьома головними (критичними) змінними: інвестиційні витрати, витрати виробництва та реалізації і надходження від продажу. Ці змінні включають багато статей, які характеризуються обсягом (кількістю) і ціною (вартістю).

Головним інструментом, що визначає міру впливу на здійсненність проекту, є аналіз чутливості. Цей аналіз виконується за сценарієм, відповідно до якого кожній складовій критичної змінної надаються різні значення параметрів кількості і ціни, що дозволяє виявити міру виливу цих складових на одиницю критичних змінних. Таким чином визначають домінуючі статті витрат в інвестиційних, виробничих і реалізаційних витратах, які справляють найбільший вплив на розмір і структуру грошових потоків і формують масу прибутку або доходу.

Окремі розрахунки фінансових та економічних оціночних показників проекту зумовлюються різноманітною вигідністю результатів для інвестора та суспільства загалом. Наприклад, проект обіцяє велику користь державі, підвищує життєвий рівень населення, проте він недостатньо вигідний для певного інвестора (очікуваний відсоток його прибутку нижчий від його внутрішньої норми ефективності).

За цих умов економічна оцінка проекту відіграє пріоритетну роль і держава за допомогою податкової, митної, амортизаційної, кредитної або цінової політики підтримує проект або субсидує його.

При порівнянні самих проектів потрібно враховувати основні принципи порівняння, такі, як тривалість циклів проекту, їх масштаби, період реалізації і т.п.[5]

Таким чином, підсумовуючи вище викладене, можна сказати, інвестиційний проект є певною моделлю діяльності підприємства, яка використовує всі досягнення традиційного планування у розрізі ринкової економіки, бізнесу, конкурентної боротьби, діяльності маркетингових служб, комерційного ризику досягнення беззбитковості та необхідного рівня рентабельності, якісного обслуговування споживача.

В умовах переходу до ринкових відносин доцільно розробляти інвестиційний проект всім підприємствам не залежно від їх форми власності, виду діяльності, для чого необхідно виявляти резерви зниження собівартості продукції тому, що реалізація цих резервів може підвищити прибутковість підприємства.

ЛІТЕРАТУРА

1. Крейдич І. М. Перспективи розвитку інститутів спільного інвестування в Україні // Інвестиції: практика та досвід, 2009, №19, С. 4-7.

2. Крупка Я.Д. Прогресивні методи оцінки та обліку інвестиційних ресурсів. – Тернопіль: Економічна думка, 2007. – 354 с.

3. Мних Є.В. Економічний аналіз. Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 412 с.

4. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. – К.: Лібра, 1008.– 392с.

5. Шевчук В.Я., Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності, – К.: Генеза, 1007. – 266 с.