Економіка/3Фінансові відносини

Малішевська І.В.

Науковий керівник : Марценюк-Розарьонова О.В.

Вінницький національний аграрний університет

Проблеми та перспективи розвитку правового регулювання іноземних інвестицій в Україні

На сьогодні в Україні розроблено законодавство про іноземні інвестиції, до якого входять понад 100 різних нормативно-правових актів, законів, постанов, указів, положень, інструкцій та інших. Серед них важливе місце посідає Закон України "Про режим іноземного інвестування". У ньому є позитивні моменти, пов'язані з особливостями режиму іноземного інвестування, чітким визначенням видів іноземних інвестицій і форм їх здійснення, а також системи державних гарантій захисту іноземного капіталу. Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної діяльності. Зазначається, що для інвестиційних проектів із залученими іноземними інвестиціями, які реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери та територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.[1.32]

Правове регулювання іноземних інвестицій в Україні на сьогодні налічує декілька суттєвих недоліків, але є і успіхи, зокрема останніми роками ми можемо спостерігати певне пожвавлення щодо прийняття відповідних підзаконних актів. Недоліком Закону України "Про режим іноземного інвестування" є перехрещення двох названих підходів до формування правової бази. Більшість статей цього Закону містять формулювання "згідно з чинним законодавством" без конкретних посилань. У зазначеному Законі відсутні будь-які конкретні положення щодо найважливіших об'єктів регулювання, пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери й територій, що заплутує розв'язання проблем пільгового режиму інвестування, а також положення про кваліфікаційний мінімум іноземної інвестиції, які, на наш погляд, були б необхідні для системи іноземного інвестування. У ст. 1 розділу 1 Закону визначається тільки частка іноземної інвестиції у статутному фонді підприємства з іноземними інвестиціями (щонайменше 10 %).

Законодавча база процесу іноземного інвестування повинна охоплювати всі аспекти цієї багатогранної діяльності. На сучасному етапі в Україні законодавче не визначені, або мають суттєві недоліки процеси іноземного кредитування, створення кредитних співтовариств, концесій, надання прав власності на землю; не розроблено також механізми державного страхування іноземних інвестицій, створення страхових фондів. [2.15]

На сьогодні в Україні діє Програма розвитку інвестиційної діяльності на 2002–2010 роки (постанова Кабміну від 28 грудня 2001 р. №1801 .

Суттєвих змін в правовому регулюванні іноземних інвестицій найближчим часом чекати мабуть не варто, бо в ново скликаного парламенту та нового уряду вже існує кілька невідкладних проблем, зокрема газова. Мабуть їх не треба чекати і в продовж більш тривалого часу, через те, що законодавець досяг мети в майже усіх істотних, для себе, питання стосовно іноземних інвестицій, таких як гарантії, система пільг, правовий режим та інше, і змінювати їх поки що не збирається. Інша річ це питання податків, кредитування, банківської сфери, концесійних договорів, інвестиційно-інноваційної діяльності, сфери управління інвестиціями, страхування, валютного регулювання де будуть відбуватися і відбуваються зміни.

Найближчім часом законодавець навряд чи прийме Податковий кодекс, а от внести зміни, що до вдосконалення окремих питань оподаткування напевне внесе. Зокрема, у проект Податкового кодексу, що пройшов уже друге читання у Верховній Раді, можливо будуть додані спеціальні норми, які забезпечуватимуть прозорість офшорної компанії та оподаткування основного доходу інвестора-нерезидента. Це дасть змогу не тільки підвищити рівень внутрішніх і зовнішніх інвестицій в економіку, а й запровадити довгострокові «правила гри» на вітчизняному ринку для іноземних інвесторів. До числа найважливіших законопроектів належать також і проекти законів про внесення змін до законів про оподаткування прибутку підприємств, про податок на доходи фізичних осіб, про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, про єдиний соціальний податок тощо, а також законопроекти, що передбачають надання чи скасування галузевих та зональних податкових пільг. [3.58].Слід зазначити, що саме в процесі надання пільг необхідно звернути особливу увагу на прозорість і встановлення чітких критеріїв для інвесторів.

В сфері управління інвестиціями нарешті відбуваються позитивні зміни, що дає змогу зробити його більш ефективним, особливо істотні зміни в інформаційному забезпеченні інвестиційних проектів, нарешті іноземні інвестори отримали змогу, отримувати реально а не формально інформацію яка їх цікавить.

Валютне регулювання теж знаходиться на стадії вдосконалення хоча нові законодавчі кроки і не завжди адекватні, у чому ми мали змогу переконатися.

Правове регулювання іноземних інвестицій найближчим часом зазнає змін у податковій сфері, у питаннях, що випливають з земельного кодексу, стосовно регулювання концесійних договорів та валютних правовідносин. Чекати ж корінних змін законодавства в цій сфері не варто.

Отже, ми можемо зробити висновок, що процес інвестиційної діяльності наближається до стабілізації та можливого росту інвестицій. На сьогоднішній день відбуваються істотні зміни в структурі джерел фінансових капітальних вкладень, підвищується частка засобів недержавного сектору економіки. Однак, у вирішенні завдань стабілізації економічного стану головна роль залишається все ж за державними інвестиціями.

Так, по ряді важливих напрямків держава вимушена виступати у вигляді ініціатора інвестиційного процесу.

Значний вплив на розвиток економіки здійснюють іноземні інвестиції. При досягненні макроекономічної стабільності, активізації міжнародного економічного співробітництва можливо очікувати підвищення припливу іноземних інвестицій в розвиток економіки.

Стримуючим фактором тут являється інвестиційний клімат, який продовжує залишатись несприятливим із-за політичної та економічної нестабільності, високого рівня криміногенності в підприємницькій діяльності, що змушує іноземних інвесторів здійснювати обережну політику у сфері інвестиційного співробітництва з Україною.

Вище названі проблеми перевищують такі риси України, як багаті природні ресурси, потужний, хоча технічно застарілий виробничий потенціал, наявність дешевої та кваліфікованої робочої сили, високий науково-технічний потенціал.

Отже, необхідні додаткові заходи, по зниженню дії негативних факторів на стан інвестиційного клімату в Україні. Серед яких в якості першочергових є:

1. Досягнення національної згоди між різноманітними соціальними групами, політичними партіями з приводу рішення загальнонаціональної проблеми виходу України з економічної кризи.

2. Вирівнювання економічних показників та боротьба з інфляцією.

3. Уважна розробка правової бази інвестування.

4. Радикалізація боротьби із злочинністю.

5. Створення конкретного механізму надання податкових пільг банкам, вітчизняним та іноземним інвесторам, ідучим на довгострокові інвестиції з метою компенсації втрат по уповільненню обороту капіталу у порівнянні з іншими оборотами їх діяльності.

Дані міри не абсолютні, але вони, на наш погляд, можуть відіграти позитивну роль в становленні вітчизняної економіки.

І насамкінець, слід зазначити, що інвестиції внутрішні і зовнішні являють собою складний багатоступінчастий механізм, здатний в значній мірі збільшити економічний потенціал держави, тому успіх, досягнутий в даній сфері, в значній мірі визначить реалізацію всієї реформи взагалі.

Література

1. Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 196р. і внесеними змінами.(щодо удосконалення правового регулювання від 30.04.2010р).

2. Вакарін С. І. Інвестиції в Україні. (Міжнародний валютний фонд). - Київ: "Конкорд", 2009 рік.

3. Величко О.В. Державне регулювання інвестиційної діяльності // Фінанси України. – 2007. – № 10.

4. Золотарьов А. Фактори зростання ефективності інвестицій у промисловості // Економіка України.–2010.– № 12.