Сутність дефініції «антикризове управління» та її роль в процесі виходу підприємств України з кризи

 

Анотація. У статті досліджено сутність поняття «антикризового управління» та запропоновано концептуальний підхід, який об’єднує основні категорії антикризового управління. Розглянуто сучасні методу антикризового управління підприємством.

 

Annotation. In the article investigational essence of concept «anticrisis management» and conceptual approach which unites the basic categories of antikrizovogo management is offered. The modern the method of antikrizovogo management an enterprise are considered.

 

Ключові слова: антикризове   управління, антикризова політика, концептуальний підхід.

Вступ. Світовий досвід переконує, що криза - це нормальний етап розвитку будь-якої системи, в тому числі бізнесу, проте вона несе в собі серйозні загрози. У зв'язку з цим актуальності набуває питання вдосконалення антикризового управління суб'єктами господарювання з метою своєчасного розпізнавання кри­зових явищ та закладення основ для подальшого зростання бізнесу в довгост­роковій перспективі.

Більшість сучасних українських підпри­ємств перебувають у кризовому стані, який вимагає вжиття менеджментом підприємства антикризових заходів, конкретних скоордино­ваних дій. Для цього необхідне чітке розуміння процесів, що відбуваються на конкретний момент на підприємстві. У зв'язку із цим необхідно визначити суть антикризового управлін­ня, на яких стадіях розвитку кризи його засто­совують і за допомогою яких процедур.

Постановка проблема. Вивчення досвіду трансфор­маційних процесів у нашій державі свідчить про велику кількість економічно недоцільних бізнес—проектів. Зви­чайно, не останню роль у невдачах вітчизняних і зарубіж­них бізнесменів відіграє постійна нестабільність зовніш­нього середовища господарювання, але внутрішні чин­ники також не слід ігнорувати. Найповніше уявлення про ситуацію на підприємстві можна отримати лише за допо­могою аналізу господарської діяльності. Для подолання хоча б частини дестабілізуючих факторів доцільно підняти еко­номічний аналіз підприємств та організацій на якісно но­вий рівень.

У цих умовах проявляється нагальна необхідність відстеження як стадій розвитку підприємства, так і тих процесів, які відбуваються на всіх етапах його життєвого циклу.

Доведено, що можливість настання кризи існує на всіх стадіях розвитку підприємства. Це зумовлює необхідність здійснення антикризового управління протягом усього пе­ріоду його функціонування.

Аналіз досліджень та  публікацій з проблеми. Питанням антикризового управління присвячено ряд праць зарубіжних учених-економістів, насамперед Е. Апьтмана, Т. Таффлера, Ж. Франшона, І. Романе, У. Бівера, російських - І. Георгіца,

К. Дмітрієва, Я. Вишнякової,  А. Колосової, В. Шемякіної, Е Ко­роткова, Г. Іванова та українських – Я. Лігоненко, О. Стоянової, І. Ситник, К. Залигіної, А. Дмитренка, І. Бланка, І.П. Булєєва, Е.С. Міхаєва, А.Г. Грязнова та інших.

Метою написання статті є формування концептуаль­ного підхіду до антикризового управління, який повинен об'єднати і розкрити сутність усіх основних складових антикризового управ­ління: предмета, об'єкта, головної мети, групи основних цілей, принципів, функцій, методів.

Викладення основного матеріалу. Останнім часом термін «антикризове управління» набув широкого поши­рення, однак розуміння сутності цього напряму управління, його змісту, особливостей, теоретичного підґрунтя ще зна­ходиться на стадії формування. Про це свідчить, зокрема, наявність різноманітних визначень антикризового упра­вління. Так. різні джерела подають такі визначення антикризового управління (або антикризового менеджменту):

Антикризове управління являє собою спеціальне, постійно організоване управління, націлене на більш оперативне вия­влення ознак кризового стану та створення відповідних пе­редумов для його своєчасного подолання з метою забезпечення відновлення життєздатності окремого підприємства, недопущення виникнення ситуації його банкрутства [3, 57].

Під антикризовим управлінням слід розуміти таке упра­вління підприємством, яке здібне передбачати та пом'як­шувати кризові ситуації в її господарській діяльності, а та­кож здержувати функціонування підприємства в режимі виживання в період кризи і виводити підприємство із кри­зового стану із мінімальними втратами [2, 23].

Антикризова політика - генеральний на­прям діяльності підприємства, сукупність принципів, методів, форм організації пове­дінки, спрямованих на збереження техніко-економічного стану підприємства, форму­вання механізму управління, спроможного своєчасно реагувати на кон'юнктуру ринку, яка постійно змінюється, з врахуванням стратегії підприємства.

Відомий німецький економіст Р. Келлер стверджує, що "антикризовий менеджмент -це особлива форма управління, пріоритет­ними завданнями якого є запобігання чи подолання всіх процесів, які здатні створити суттєву загрозу для життєдіяльності підпри­ємства чи навіть унеможливити його функ­ціонування" [4, 229].

Для ширшого розуміння антикризового управління сформуємо концептуальний під­хід (див. рис.1), який повинен об'єднати і роз­крити сутність усіх основних складових ан­тикризового управління: предмета, об'єкта, головної мети, групи основних цілей, прин­ципів, функцій, методів і визначити систему антикризового управління.

Методика антикризового управління при загрозі банкрутства передбачає діагностику банкрутства, виявлення факторів, що впливають на кризовий розвиток та розробку антикризових механізмів упра­вління фінансами. Ці заходи отримали назву "систе­ма антикризового фінансового управління". Основ­ною метою цієї системи є укріплення достатнього рівня фінансової стійкості підприємства, відновлен­ня платоспроможності підприємства та відвернення загрози банкрутства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 1. Концептуальний підхід до антикризового управління

Проблема банкрутства підприємств в умовах пе­реходу до ринкової економіки є вкрай актуальною для більшості господарюючих суб'єктів України. Так, за 10 місяців 2009 року 48,2% від загальної кількості підприємств, офіційно зареєстрованих в Україні, отримали збиток в сумі 34783,1 млн.грн. [1]. Звісно, це здавалося б менше половини, але підсумковий фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування підприємств за видами промислової діяльності  за січень-жовтень 2009 року становив –480,5 млн.грн.

Висновки. Без сумніву, небезпека виникнення кризи існує постійно, і будь-яке підприє­мство може опинитися у кризовій ситу­ації (незалежно від стадії свого розвит­ку) або постраждати в результаті кризи іншого суб'єкта господарювання. Проте варто пам'ятати, що криза - це не пос­тійне явище; за нею, як правило, настає період зростання.

Хоча в сучасному вітчизняному бізнес-середовищі домінує негативне ставлення до кризових явищ, насправді вони при­ховують у собі колосальний потенціал. Криза не лише руйнує, але й створює нові можливості, тому кризу доречно розгля­дати як поштовх до змін, перетворень, які сприяють прогресу, хоча вона може мати і важкі негативні наслідки.

Отже, головне завдання антикризового управління - це вибір найменш ризикованих управлінських рішень, які до­зволяють досягти визначеної мети.

Впровадження системи антикризового управлін­ня підприємством, в основі якої наявна інформацій­но-інноваційна модель розвитку, дає змогу мінімізу­вати ризики фінансової нестабільності та банкрутст­ва підприємства.

Однак вивчення технологій антикризового управління на­пряму залежить від уміння керівництва організовувати, вия­вляти причини кризи, циклічність їх проходження, а також добре розбиратися в їхніх видових особливостях, оскільки кри­зи і причини, що їх породжують, можуть бути самими різними.

Список використаних джерел:

1.     Офіційний сайт Державного комітету     статистики     України // Інтернет-ресерс [Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/ operativ2009/fin/fin_rez/fr_pr/fr_pr_u/fr_pr_1009_u.htm].

2.     Антикризисное управление. Учебное пособие для технических вузов / Под ред. Минаева Е.С. и Панагушина В.П. — М.: Прибор. 1998.-458 с.

3.     Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: теорети-ко-методологічні засади та практичний інструментарій. — К.: Київський національний торгово—економічний університет. 2001. — 579 с.

4.     Шапурова О.О. Сутність, завдання та принципи антикризового управління //Держава та регіони. – 2009. - №1. – с.228-232.