Підвальна О.Г., Мельник А.М.

Вінницький національний аграрний університет

Лідерство в системі менеджменту

Дуже важливими для успішної роботи колективу є не лише сформовані у ньому стосунки, що забезпечують ефективну взаємодію людей у процесі спільної роботи, але і те, яким чином спрямовується їх діяльність, які форми впливу використовуються для того, щоб спонукати людей до продуктивної праці. Ці питання відносяться до компетенції керівника – людини, яка очолює колектив і використовує надану їй владу для впливу на поведінку людей, що у ньому працюють.

Лідер здійснює важливу функцію управління — показує шлях руху вперед, веде за собою виконавців. Сьогодні у світі склалася так ситуація, що без визнаних лідерів неможливо вижити ні підприємницькій, ні іншій організації. Лідерство є тим видом діяльності, який поряд із керівництвом та прийняттям рішень властивий всій системі управління. Якщо ефективний керівник однозначно позитивно впливає на ефективність управління, то ефективні лідери не завжди є одночасно й ефективними керівниками. Про ефективність лідера можна судити з того якою мірою він впливає на персонал організації. Інколи ефективне лідерство (неформальний лідер) може бути перепоною досягненню мети організації.

Поняття лідерства намагалось пізнати багато вчених, як зарубіжних так і вітчизняних. У цьому процесі сформувались теорії підходу з позиції особистих якостей, поведінського підходу, ситуаційного підходу.

Теорія підходу з позиції особистих якостей бере свій початок ще з 1930 року, коли почались дослідження природи лідерства з метою виявити особистісні характеристики ефективних керівників. Згідно теорії кращі з керівників володіють певними особистими якостями, але єдиної думки щодо цих якостей так і не вироблено. В основному це такі якості, як: рівень інтелекту та знань, помітну зовнішність, чесність, ініціативність та високий рівень впевненості в собі.

Теорія поведінського підходу розглядалась Р. Лайкертом, який обґрунтував чотири основних типи лідерства, кожний із яких розглядав як завершену систему управління: експлуататорсько-авторитарна, патерналістсько-авторитарна, консультативнв та демократична. Кожна із вище перелічених систем включає свої ознаки лідерства та взаємовідносини у колективі.

Можна виділити головні риси, які мають бути властиві лідерові в сучасній діловій організації, такі:

· мистецтво бути рівним, тобто здатність налагоджувати й підтримувати систему відносин з рівними собі людьми;

· мистецтво бути керівником, тобто здатність керувати підлеглими, долати труднощі та вирішувати всі проблеми, що приходять до керівника разом з владою та відповідальністю;

· мистецтво розв'язувати конфлікти — здатність виступати в ролі посередника між двома сторонами в конфлікті, врегульовувати неприємності, пов'язані з психологічними стресами;

· мистецтво обробляти інформацію — здатність побудувати систему комунікацій в організації, одержувати надійну інформацію та ефективно її оцінювати;

· мистецтво приймати нестандартні управлінські рішення - здатність знаходити проблеми та рішення в умовах, коли альтернативні варіанти, дії, інформація та цілі незрозумілі або викликають сумнів;

· мистецтво розподіляти ресурси в організації — здатність вибрати потрібну альтернативу, знайти оптимальний варіант умов обмеженості часу та недоступності інших видів ресурсів;

· захист підприємця — здатність іти на виправданий ризик і впровадження інновацій в організації;

· мистецтво самоаналізу — здатність розуміти позицію лідера, його роль в організації, вміння бачити те, як він впливає на організаці.

Під лідерством розуміється спроможність впливати на окремі особистості та соціальні групи, трудові колективи, спрямовувати їхні зусилля на досягнення мети організації, фірми, підприємства. Лідерство як відповідне соціальне відношення включає чотири головні змінні: характеристики лідера; позицію, потреби й інші характеристики його послідовників; характеристику організації — її мету, структуру, природу завдань, котрі має бути виконано; соціальне, економічне і політичне середовище. Вплив лідерів у підприємницькій діяльності з погляду менеджменту виявляється в зміні настроїв, форму ванні бажань і уявлень про розвиток бізнесу персоналом організації.

Для того щоб зробити своє лідерство і вплив ефективними, керівник має розвивати і застосовувати владу. Будь-яка людська діяльність так чи інакше пов'язана з проявом владних відносин. Однак в економічній теорії частіше говорять не про владу, а про відносини, права, повноваження, вплив або про силу впливу суб'єкта на об'єкти своєї діяльності: на людей або ж на речі.

Отже, лідерство виникає там, де є потреба в ініціативних особах, які добровільно беруть більшу відповідальність, ніж передбачено посадою, стають неформальним лідером. Він не управляє, а веде за собою людей, які є не його підлеглими, а послідовниками. Формально посада керівника забезпечує передумови і для лідерства в колективі, але автоматично це не відбувається. Можна бути першою особою в організації, та не бути лідером, оскільки його добровільно визнають як єдиного, хто здатний забезпечити задоволення потреб людей, знайти вихід із, здавалося б, безвихідних ситуацій.

Література:

1. Андрушків Б.М. , Кузьмін О.Є. основи менеджменту. – Львів: Світ, 1995. – 295 с.

2. РудьО.Л., Рудь Ю.Л. Неформальне лідерство в організації: взаємодія керівника та неформального лідера // Науковий вісник КУЕІТУ, 2009. - №23. – С. 204-209.

3. Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник. – К.: Академвидав, 2005. – 608 с.