Слободянюк Інна Сергіївна

Науковий керівник: Бурко Катерина Володимирівна

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ОЦІНКИ БІОЛОГІЧНИХ АКТИВІВ В УПРАВЛІННІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ПІДПРИЄМСТВОМ

Досить тривалий період часу на сільськогосподарських підприємствах України здійснюється реформування бухгалтерського обліку. Причиною цього є введення в дію П(С)БО. Проте найбільших та кардинальних змін в обліку галузь зазнала з 01.01.2007 р. із введення в дію П(С)БО 30 «Біологічні активи», який регламентує основні напрямки організації обліку у сільському господарстві [1].

Відповідно до П(С)БО 30 “Біологічні активи” об’єктом обліку виступає біологічний актив – тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди. Слід зазначити, що тварини або рослини, які не використовуються в сільськогосподарській діяльності, вважаються запасами чи основними засобами, в залежності від строку їх використання (експлуатації) [3].

Згідно даного стандарту, біологічні активи на дату проміжних та річного балансу потрібно відображати за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу [1].

Справедлива вартість – це вартість, в основу якої покладено суспільно необхідні витрати праці на підприємствах, що виробляють переважну кількість товарів за рівності попиту і пропозиції на них. Рівновага попиту і пропозиції – це “утопія”, оскільки в сучасному ринковому середовищі її не існує [2].

Оцінка біологічних активів за справедливою вартістю на практиці може викликати труднощі, але, як вважають провідні економісти, має велике значення для інвестиційної привабливості сільського господарства України. Для бухгалтера звично вести облік за історичною собівартістю (тобто за реальними подіями, господарськими операціями, які вже відбулися), проте для управління, більше значення має інформація не менше про реальний, а й про перспективний стан самого виробництва, активів.

Якщо неможливо визначити справедливу вартість довгострокового біологічного активу, то господарство може оцінити такий актив за первісною вартістю, з урахуванням їх зносу, втрат від зменшення корисності. Тоді оцінка й амортизація таких довгострокових біологічних активів здійснюватиметься відповідно до П(С)БО № 7. Тобто первісна вартість таких активів складатиметься з наступних витрат:

- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт;

- реєстраційні збори, державне мито й аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням прав на об'єкт основних засобів;

- суми ввізного мита; - суми непрямих податків у зв'язку з придбанням основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); - витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на транспортування, устаткування, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою [4].

Щодо оцінки біологічних активів та сільськогосподарської продукції, то В.М. Савченко зазначає, що калькуляція планової і фактичної собівартості та оцінка на основі неї за первісною вартістю (внутрішніми цінами) є характерним для управлінського обліку. Для зовнішніх користувачів інформації, що відображається у фінансовій звітності і є даними фінансового обліку більш важливою є оцінка саме за ринковими цінами [4].

В свою чергу С.Ф. Голов наголошує на тому, що оцінки слід відносити не лише до теперішнього моменту. Він виділяє оцінки за часом їх здійснення минулі і теперішні. Згідно цього твердження, до минулих оцінок відносяться: історична собівартість, нормативна собівартість та бюджетні (прогнозні) оцінки. До теперішніх оцінок належать: історична собівартість, поточна собівартість, вартість реалізації, теперішня вартість, ліквідаційна вартість та майбутня вартість [2].

Слід звернути увагу на те, що на кожну звітну дату справедлива вартість біологічних активів може змінюватись, що додатково має знаходити відображення в синтетичному та аналітичному обліку та фінансовій звітності.

Важливим є і те, що після досягнення поточними біологічними активами рослинництва стадії зрілості (збирання урожаю), аналітичний облік культур, що були оцінені за справедливою вартістю, закривається із субрахунку 211 та відновлюється на рахунку 23. Останнє пов’язано з тим, що поточні біологічні активи в стадії зрілості припиняють процес життєдіяльності (зникають – як об’єкт обліку), а вихід від них продукції обліковується лише за кредитом рахунку 23.

Отже, сучасний управлінський облік розкриває загальні положення щодо методики його організації і не торкається особливостей в підприємствах окремих галузей. Сучасна методика оцінки біологічних активів є недосконалою, що створює проблеми у формуванні достовірної інформації про витрати в сільськогосподарських підприємствах.

ЛІТЕРАТУРА

1. Остапчук О.В. Удосконалення обліку поточних біологічних активів рослинництва// Облік і фінанси АПК №2 – 2010 – С. 12-18.

2. Бондур Т.О. Оцінка біологічних активів та продукції рослинництва// Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу №4 – 2009 – С. 3-9.

3. Скирпан О.П Особливості організації обліку біологічних активів на сільськогосподарських підприємствах// Економіка АПК №6 – 2008 – С. 9-15.

4. Скиба О.І. Облік довгострокових біологічних активів// Економіка №1 – 2010. – С. 178-183.