Студентка Конюша О. В.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ «КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ», Україна

Україна в сфері науково технічних досягненнях

Нині незаперечним є той факт, що навіть країни з розвиненою економікою й могутнім сучасним науково-технічним потенціалом практично не в змозі самостійно забезпечити успішний розвиток усього широкого фронту науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.

Низька ефективність і культура виробництва, нераціональна його структура, значне поширення застарілих технологій в Україні, є головною проблемою в здійсненні кардинального науково-технічного переозброєння вітчизняного виробництва.

Мета: стимулювання інноваційної діяльності України та визначення її порівняльних переваг в міжнародній науково-технічній сфері.

Для вирішення зазначених проблем необхідно реалізувати низку заходів

у таких напрямках:

§ запровадження фінансово-економічних та податкових інструментів;

§ створення системи фондів для фінансування інноваційної діяльності;

§ створення механізмів кредитування та інноваційних банків;

§ вдосконалення правового та нормативного забезпечення інноваційної діяльності;

§ формування науково-дослідної інфраструктури, ефективних механізмів концентрація науково-технічних ресурсів, інформаційної бази та систем консультацій;

§ вдосконалення інституційної структури [1, c. 16].

Основою науково-технічних досягнень країни є науково-технічний потенціал, що являє собою сукупність усіх засобів науково-технічної діяльності та її ресурсів. Науково-технічний потенціал включає:

§ матеріально-технічну базу науки (сукупність засобів науково-технічної праці, наукові організації, наукове обладнання і установки, експериментальні заводи, лабораторії, електронно-обчислювальна база інформаційного забезпечення тощо);

§ кадри наукової системи (вчені, дослідники, конструктори, експериментатори, науково-технічний персонал);

§ інформаційну систему, яка забезпечує постійне вдосконалення наукових знань (наукові прогнози, банк патентів, авторських свідоцтв, банк відомостей про світові досягнення в галузі конкретних наук тощо), яка здатна до оперативної обробки інформації та надання її користувачеві;

§ організаційно-управлінську підсистему — планування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДЦКР); фінансування НДДКР; структуру управління НДДКР; організаційно - управлінські структури наукових підрозділів; методи управління НДДКР [2, c. 23].

В Україні створено потужний науково-технічний потенціал, спроможний вирішувати найактуальніші проблеми структурної перебудови економіки, демілітаризації технологій, посилення їх соціальної спрямованості, прискорення НТП тощо. На сучасному етапі в країні функціонує потужний потенціал академічної, вузівської і галузевої науки, науково-технічний потенціал багатьох підприємств, зокрема наукомістких виробництв у промисловому комплексі.

Також в Україні нагромаджено значний досвід програмно-цільового планування НТП на основі розробки системи відповідних програм. До тих, які розробляються на національному рівні, належать державні науково-технічні програми з ресурсозбереження, приросту виробництва продовольства, збільшення випуску технологічного устаткування на експорт, програма фундаментальних досліджень з найважливіших напрямів академічної науки тощо. У галузях і на підприємствах ведеться розробка програм з питань, технічного переозброєння виробництва, освоєння нових технологій.

Стимулювання активної творчої праці науковців та інженерно-технічних працівників, активізація інноваційної діяльності державних, колективних та приватних структур у перспективі створять всі необхідні умови для більшої відкритості науково-технічного потенціалу України новітнім світовим процесам у цій галузі людської діяльності і в кінцевому підсумку обов’язково приведуть до ширшого залучення нашої країни до міжнародних науково-технічних відносин.

Відродження економіки України неможливе без інтеграції у світову економіку. Одним з основних пріоритетів державної економічної політики України має стати збереження і розвиток науково-технічного потенціалу країни. Необхідно усвідомити, що ми вступили в епоху інформаційних технологій, де визначальними чинниками при визначенні конкурентоспроможності країни будуть такі показники, як рівень проникнення інформаційно-комунікаційних технологій у сфери суспільного життя та наукомісткість продукції, що виробляється в країні. Тобто основним завданням держави, повинно стати стимулювання створення інформаційного суспільства, в якому головною продукцією повинні стати інформація та знання.

Для цього необхідно, передусім, створити сприятливий інвестиційний клімат, оскільки українська економіка потребує значних капіталовкладень, вдосконалити законодавчу базу в сфері права власності, реформувати бюджетну та податкові системи і збільшити видатки на розвиток науки і інформатизацію суспільства [3, c. 29].

Література:

1. Дорогунцов С. І., Рейкова Л. Сучасні проблеми технічного розвитку промисловості України // Економіка України. - 2008. - № 11. - С. 11.

2. Журнал «Економіка». - №4. – 2009.

3. Якузов. С.І. Перспективи і сьогодення науково-технічного потенціалу України // День. – 2007.