Вітвіцька Олена Валеріївна

Науковий керівник: Бурко Катерина Володимирівна

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛКУ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Управлінський облік вже давно перестав бути чимось новим як для науковців, так і для практиків. Основні його інструменти щоденно використовують у своїй діяльності керівники підприємств та керівники окремих структурних підрозділів. Дослідженням теоретичних аспектів управлінського обліку займалися вітчизняні і зарубіжні науковці. Серед них варто виділити праці П.Й. Атамаса, Ф.Ф. Бутинця, П.М. Гарасима, С.Ф. Голова, З.В. Гуцайлюка, К. Друри, Р. Ентоні, Г.П. Журавля, О.В. Карпенка та ін.

Розглядаючи роль управлінського обліку, потрібно відмітити, що історично він часто мав другорядне значення після фінансового обліку. Однак розширення підприємств, зміни в технологіях, державне регулювання, а також підвищення освітнього рівня менеджерів за останні десятиріччя прискорили розвиток управлінського обліку і призвели до широкого визнання його як спеціальної області дослідження[2].

Саме тому впровадження управлінського обліку на підприємствах є необхідною передумовою їх успішної роботи, створення оптимальної ринкової інфраструктури, виживання підприємств в умовах вільної конкуренції та зростання їх економічного потенціалу.

Побудова обліку в сільському господарстві вимагає враховувати його

особливості[3]. До специфічних особливостей аграрного сектору можна вінести: біологічні закони, які визначають специфічну технологію побудови бухгалтерського обліку; соціальна складова, яка визначає орієнтацію агробізнесу на впровадження соціально орієнтованого підприємництва в громадському суспільстві, в основі якого лежить задоволення життєвих потреб суспільства, забезпечення стабільності і сталого розвитку сільських громад і підвідомчих їм територій; здійснення активної інформаційної політики, спрямованої як на стабільне і якісне продовольче забезпечення громадян, так і здатність України реалізувати свій значний аграрний потенціал.

Без належного інформаційного забезпечення цих особливостей аграрний сектор, як складова національної економіки, не здатний створити належний рівень привабливості суб'єктів господарської діяльності і сільських територій.

У зв'язку з переходом економіки України до функціонування в ринкових умовах та запровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського

обліку на основі міжнародних, виникла потреба розробки підходів до обліку витрат та калькулювання собівартості продукції сільськогосподарських підприємств. Це забезпечує методологічне наповнення процедур формування й обліку витрат у зв'язку з розробкою концепції розвитку обліку в агробізнесі[1].

Ринкова орієнтація економіки України потребує інтенсивної роботи з удосконалення управління витратами і собівартістю. Проте з багатьох питань обліку витрат виробництва і зокрема з класифікації методів обліку та калькулювання, на основі яких обліковується собівартість, єдиної думки не досягнуто

На нашу думку, витрати виробництва – це виправдані умовами виробництва і спрямовані на створення корисних цінностей або надання послуг сукупні витрати підприємства за певний період незалежно від того, припадають вони на закінчений продукт чи на незавершене виробництво.

Облік і розподіл витрат за видами продукції посилює контрольні функції управління витратами в процесі виробництва. Тим самим діяльність підприємства переорієнтовується на кінцевий фінансовий результат. Важливо підкреслити, що дані обліку витрат повинні використовуватись для їхнього визначення та наступного аналізу результатів діяльності підприємства. Потім із цих даних треба розробити заходи щодо контролю виконання планових завдань структурними підрозділами підприємства і визначити ефективність організаційно-технічних заходів з розвитку та вдосконалення виробництва.

Основою для правильної організації управлінського обліку є організаційна та виробнича структури сільськогосподарського підприємства. Організаційна структура підприємства – це поділ підприємства на окремі структурні підрозділи і служби (центри відповідальності), що передбачають розподіл між ними функцій з вирішення завдань, які виникають у ході виробничої діяльності таким чином, щоб забезпечити ефективне досягнення мети, поставленої перед підприємством у цілому.

Організаційна структура системи управління являє собою схему управлінських зв'язків між управляючою та виробничими ланками і характеризується складом та інформаційними зв'язками між самостійними підрозділами та окремими виконавцями, розташованими в ієрархічній послідовності та наділеними певними правами та обов'язками.

Отже, організацію управлінського обліку на сільськогосподарських підприємствах доцільно здійснювати в такій послідовності: визначити організаційну структуру підприємства, розробити організаційну схему управлінського обліку, розробити схему документообігу, визначити біологічні активи за групами та видами продукції, які виробляє сільськогосподарське підприємство, організувати центри відповідальності, розробити бюджети для центрів відповідальності, визначити систему обліку витрат і калькулювання продукції, зробивши перелік постійних та змінних витрат на виробництво сільськогосподарської продукції та порядок контролю цих витрат, розробити систему контролю витрат.

Список літератури

1. Білоусова І. М. Методи обліку виробничих витрат і калькулювання собівар-

тості / І. Білоусова // Бух. облік і аудит. – 2009. – № 9. – С. 3-5.

2. Саблук П. Т. Стан і перспективи розвитку агропромислового комплексу

України / П. Т. Саблук // Економіка України. – 2010. – № 4. – С. 12

3. Методичні рекомендації з планування, обліку та калькулювання продукції сільськогосподарських підприємств: [затв. наказом МінАП України від 18 трав. 2001 р. № 132] // Облік і фінанси АПК. – 2009. – № 12. – С. 5-60.