Бас В.А., Підвальна О.Г.

Вінницький національний аграрний університет

ФОРМУВАННЯ ВИРОБНИЧОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В ОРГАНІЗАЦІЇ

В даній роботі ми розглядаємо особливості організації управлінської праці, а також перспективи формування системи мотивації, яка дозволить підвищити трудову активність персоналу.

В нашій країні сучасний рівень розвитку управління повинен виходити з того, що об’єктом управління є організаційна культура того чи іншого типу - визнана і підтримана учасниками організації. В системі менеджменту будь-якої організації як правило головну посаду займає керівник. Керівник, набуваючи досвіду, знає, що є основою управління чи правильно побудовані стосунки з підлеглими.

Сутність управлінської діяльності досліджували багато вітчизняних і зарубіжних вчених, а саме: Г. X. Попов, Богоявленская О.В., Ходаківський Є.І., Кулініч О.І., Лемберт Т., А В. Шегда, В. Г. Шипунов, Є. М. Кішкель, Й.С. Завадський, М. X. Мескон, М. Альберт, Р. Уайтлі, Р. Стюарт та інші.

Всі вони мають різні думки стосовно управлінської праці, тому дана тема потребує подальшого дослідження.

Економіка – це, насамперед люди, а люди – це передусім мислення, розум, воля, дух. Лише від кожної конкретної особистості залежить, як рухатиметься суспільство далі.

Менеджер – це нестандартна людина, вмілий організатор, який професійно оцінює та оволодіває ситуацією, що виникає, уміло впроваджує у практичну діяльність сучасні досягнення, креативно мислить, здатний творчо працювати з людьми, безпосередньо цінує досвід колективу, професійно реагує на вплив зовнішнього середовища, критично оцінює ситуацію[2].

Саме менеджери різних рівнів визначають основні напрямки розвитку, організовують та контролюють всі процеси діяльності, які відбуваються як в межах операційної, так і соціально-економічної системи загалом. Тому, організація раціонального менеджменту спроможна своєчасно реагувати на зміни та удосконалювати параметри операційної системи.

Менеджмент організацій повинен сприяти зменшенню витрат часу на виконання певних функцій працівниками та прискореного досягнення поставлених планів використовуючи раціональні організаційні методи.

Формування менеджменту підприємства реалізується в процесі взаємодії керівників різних ієрархій, які є частиною управлінської системи, з персоналом підприємства. Кожний керівник повинен постійно мати на увазі, що всі без винятку питання менеджменту вирішуються в залежності від структури персоналу організації.[3]

Проте при характеристиці безпосереднього зв’язку управління організаційною культурою зі стратегічним управлінням персоналом організації слід враховувати відмінності звичайної, функціональної служби персоналу (УП) від стратегічного управління людськими ресурсами (УЛР) (див. таблицю 1).

 Таблиця 1.

Відмінності УП від УЛР

Елементи системи	Відповідальні особи системи
	УП (менеджери й фахівці з персоналу)	УЛР (вище керівництво і лінійні керівники)
Принципи організації	Формально визначені ролі	Гнучкі ролі. Знизу нагору. Децентралізація
Трудові відносини	Колективні. Низька довіра	Індивідуальні. Висока довіра
Мета кадрової політики	Адміністративна ефективність. Мінімізація витрат	Адаптивна робоча сила. Максимальна вигода

Таким чином, якщо керівництво організації сповнене рішучості перейти до запровадження стратегічного управління, то потрібно мати на увазі, що в рамках стратегічного менеджменту виникає нагальна потреба в зміні функціональної моделі управління персоналом. При цьому нова стратегічна модель управління персоналом має характеризуватися кількома особливостями, зокрема:

·       управління організаційною культурою є набагато важливішим, ніж управління системою й процедурами;

·       при реорганізації приділяється особлива роль служби управління персоналом[1].

Саме тому розуміння й урахування цих особливостей дозволить керівництву організації оптимальним шляхом упровадити всі розроблені управлінські процедури й механізми ефективного стратегічного управління персоналом в організації.

Отже, ми можемо зробити висновок, що економічна, організаційна та соціальна складові ефективності менеджменту забезпечують ефективне впровадження лише при їх взаємодії, і тому необхідно забезпечувати бажаний рівень розвитку кожної складової із врахуванням їх вагомості для підприємства даного виду діяльності та ієрархічного рівня, на якому проводиться оцінка.

Література

1. А.П.Рачинський, кандидат наук з державного управління, доцент, докторант кафедри державного управління та менеджменту НАДУ. / Організаційна культура і стратегічне управління персоналом:особливості взаємозв’язку.- http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/dutp/2007-1/txts/07rappov.htm

 2. Богоявленская О.В., Ходаківський Є.І. Економіка та менеджмент праці : - К.:Кондор,2009.- 332 с.

3. УДК: 005:303.722.4.Некрасов Я.С.Концепція формування виробничого менеджменту в системі кластерного аналізу підприємства -2009. с.1-4