Економічні науки/10. Економіка підприємства

Миронюк А. В.

Науковий керівник: Шилепницький П. І.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Проблеми використання інноваційного потенціалу підприємств та напрямки його підвищення

На сучасному етапі розвиток світової економіки характеризується постійними змінами у структурі та динаміці суспільних потреб і, як наслідок, – загостренням конкуренції щодо пропозиції нових товарів і послуг, а також поліпшенням їх якісних характеристик. У зв’язку з цим стійкість економічного становища суб’єктів господарювання визначається темпами і масштабами здійснення інноваційної діяльності, що дозволяє своєчасно і швидко реагувати на умови конкурентної боротьби шляхом використання різноманітних нововведень, забезпечуючи більш якісне й повне задоволення потреб ринку. Тому важливого значення набуває стан рівня інноваційного потенціалу підприємств.

Стратегічна спрямованість використання інновацій є основою активного розвитку підприємств не тільки в контексті їх міжнародної політики, але й на національному та регіональному ринках. Через це й виникає необхідність у подальшому розвитку наукових підходів щодо оцінки стану інноваційного потенціалу підприємства, що визначає актуальність тематики статті.

Дослідженням інноваційного потенціалу підприємства займаються багато вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема А. Трусова, О. Судакова, Р. Мірошник, В. Хобта, М. Гриньова, В. Спіцнандель, А. Аериліян, А. Абрамов, П. Баум, І. Аренков, О. Александров та ін. [5], [1].

Комплексною характеристикою спроможності підприємства до інноваційної діяльності є його інноваційний потенціал, тобто економічні можливості щодо ефективного залучення нових технологій в господарський обіг. Він є сукупністю інноваційних ресурсів, які перебувають у взаємозв’язку, й певних чинників, які створюють необхідні умови для оптимального їх використання задля досягнення відповідних орієнтирів інноваційної діяльності та підвищення конкурентоспроможності підприємства в цілому [4], [5].

Основними складовими його інноваційного потенціалу є: виробничо-технологічні, матеріально-технічні, організаційно-управлінські та фінансово-економічні ресурси, які в змозі забезпечити досягнення конкурентних переваг на основі використання інновацій.

Потенціалоутворюючими чинниками інноваційного потенціалу є матеріальний та інтелектуальний потенціали, які визначають стан інноваційних можливостей підприємства в певний період [4].

У 2009 році частка підприємств України, які займались інноваційною діяльністю у загальній їх кількості становила 12,3%, що на 1,3% менше, ніж у 2008 році. При цьому частка інноваційної продукції в загальному обсязі їх виробництва становила більше 30%.

За оцінками експертів існують наступні проблеми ефективного використання інноваційного потенціалу підприємства:

– дефіцит фінансових ресурсів та погіршення матеріально-технічної бази наукових та дослідницьких центрів;

– масова еміграція кваліфікованої робочої сили;

– недосконалість законодавства, яке регулює інноваційну діяльність;

– відсутність механізму трансферу технологій та нерозвиненість інститутів венчурного бізнесу;

– високий ступінь фізичного та морального зносу основного обладнання;

– недосконалість методики з оцінки ефективності інноваційних проектів;

– відсутність фондів підтримки інноваційного підприємництва [2].

Тому, виходячи з виявлених проблем, можна визначити такі напрямки підвищення інноваційного потенціалу підприємств в сучасних умовах:

– активізація науково-технічного розвитку шляхом накопичення об’єктів інтелектуальної власності, отримання нових ліцензій, патентів;

– активна співпраця з провідними галузевими та науково-дослідними інститутами, у тому числі зарубіжними;

– удосконалення кадрової політики з метою мотивації інноваційної активності персоналу, підвищення кваліфікації, зростання його професійних здібностей та навичок;

– стратегічна орієнтованість підприємства на інноваційний розвиток;

– формування автоматизованої бази накопичення, обробки і систематизації інформації для ефективного її використання;

– пріоритетне фінансування технічної бази інноваційної діяльності;

– орієнтація на створення максимально ефективної структури залучення капіталу при створенні інноваційних проектів;

– оптимізація використання природних та енергетичних ресурсів [4], [3].

Отже, визначення стану інноваційного потенціалу підприємства є підґрунтям ефективного вибору інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку виробництва. Запропоновані напрямки підвищення його рівня дозволять забезпечити досягнення високої конкурентоспроможності інноваційної продукції, досягти максимальних темпів оновлення інноваційних технологій та забезпечити високий технологічний рівень виробництва.

Література:

1. Гриньова М. Оцінка стану інноваційного потенціалу підприємства [http://eprints.ksame.kharkov.ua/4177/1/45-49.pdf]

2. Мірошник Р., Меренюк Л. Проблеми використання та оцінки інноваційного потенціалу підприємств [http://vlp.com.ua/files/29_18.pdf]

3. Судакова О. Стратегії розвитку інноваційного потенціалу підприємств [http://www.rusnauka.com/ONG_2009/Economics/17384.doc.htm]

4. Трусова А. Підвищення інноваційного потенціалу підприємства [http://masters.donntu.edu.ua/2009/fem/trusova/library/tez1.htm]

5. Хобта В., Комар Г. Оцінка інноваційного потенціалу підприємства [http://dspace.nbuv.gov.ua:8080/dspace/bitstream/123456789/2863/1/st_44_14.pdf]