“Экономические науки”/9.Экономика промышленности.

Скорук О.П., Дьяконова С.Ю.

Вінницький національний аграрний університет

Виробництво біопалива в Україні та його економічні аспекти

Використання біологічних видів енергії для України є стратегічним напрямом розвитку відносно забезпечення енергоресурсами. Адже з розвитоком автомобільного транспорту почався пошук нових видів палив,які б були якісними, дешевими, доступними, а також відповідали експлуатаційним та екологічним вимогам сьогодення, тобто були конкурентоспроможними перед існуючими видами пального. Питанням виробництва, впровадження , споживання та економічного аспекту біопалива займалися такі вчені: Б.Драганов, В.Дубровін, Г.Калетнік,Г. Кондратюк,В.Перегінець, О.Шпичак.

Виробництво біопалива на сучасному етапі повинно стати загальнодержавною справою, спрямованою на вирішення проблеми енергетичної незалежності України шляхом створення сприятливих економічних умов для виробників і споживачів біологічних палив. Існують певні причини, які спонукають нашу державу проводити політику сприяння розвитку відновлювальних джерел енергії , а саме: прагнення підвищити енергобезпеку, знизити залежність від нафтового пального, яке дорожчає, зменшити шкідливі викиди транспорту в повітря у міських центрах, а також знизити викиди парникових газів в атмосферу.

В умовах України варто сконцентрувати увагу не на матеріальні ресурси, в на розвиток технології видобутку енергії з біомаси. Тобто стати не «сировинним придатком» для вирощування біомаси для європейський країн , а статти передовою державою у виробництві альтернативних видів палива. Відповідно до Енергетичної стратегії України на період до 2030р. загальний річний технічно-досяжний енергетичний потенціал відновлювальних джерел енергії в перерахунку на умовне паливо становить близько 79 млн тонн у.п.

В Україні у середньому за рік споживається 5 млн. тонн дизельного пального, а в агропромисловому секторі витрачається від 1,3 до 1,7 млн тонн за рік. Протягом останніх років ціни на нього постійно зростають .

На даний час альтернативою мінеральному паливу виступають біопалива. Але біопаливо повинно бути конкурентоспроможним з нафтопродуктами. В іншому разі його використання на практиці не досягне очікуваного результату.

За даними Держкомстату України, основна частина вирощеного врожаю ріпаку (54 % - у 2004 р„ 67 % - у 2005; 78 % - у 2006; 87 % - 2007;83 % - 2008 р.; 2009 -76% ) експортується в країни ЄС, в основному, через відсутність власної переробної промисловості, яка б переробляла насіння ріпаку на продовольчі і непродовольчі цілі, що є досить негативним фактором. Лише окремі господарства виробляють біодизель для власних потреб, використовуючи мінізаводи та дослідницькі установки, продуктивність яких не перевищує 10 тис. тонн біопалива за рік. Виробництво та використання рідкого біопалива а Промисловому масштабі в Україні практично відсутнє.

Стосовно економічної ефективність створення заводів з виробництва біопалива з насіння ріпаку потребує комплексного врахування прямих і побічних продуктів виробництва і можливість реалізовувати їх або використовувати на власні потреби залежно від кон'юнктури внутрішнього ринку. Таке ефективне використання побічних продуктів технологічного процесу дає можливість знизити витрати на виробництво біодизеля і, як наслідок, зменшити його собівартість.

Враховуючи тенденцію постійного зростання цін на ріпак на ринку України, можна прогнозувати прибуток залежно від собівартості сировини, виду переробки і збуту виробленої продукції.

При її розробці необхідно керуватися як зональними, так і економічно-екологічними обгрунтованими принципами з урахуванням площ посіву, особливостей удобрення, обробітку ґрунту, систем захисту рослин від комплексу шкідливих організмів і т.п. Дотримуючись цих вимог можна одержати рентабельність понад 200 % і собівартість ріпаку на рівні 890-1060 грн/т. Собівартість біодизелю при переробці цієї сировини, становитиме близько 3,10-2,45 грн за кілограм (або 2,80-2,20 грн за літр), що практично нижче ринкової вартості традиційного дизельного пального в Україні.

У зв'язку з цим. реалізація ріпакової олії собівартістю близько 2,40грн/кг і біодизельного пального собівартістю 2,80-2,20 грн/л в прибутковою і високорентабельною.

Отже на виробництво дизельного пального з ріпакової олії в Україні впливають два фактори: зовнішній і внутрішній. Зовнішнім є ціна на сиру нафту на світовому ринку. Економічна доцільність досягається за умови, що нафта коштуватиме не менше 80 дол США за барель.

Внутрішнім фактором виступає використання всіх побічних продуктів біопаливного виробництва. Економічні показники свідчить, що за умови їх продажу на ринку можна компенсувати витрати на виробництво основного продукту і, як наслідок, зменшити його собівартість. Підвищення ефективності виробництва дизельного біопалива з ріпаку можна досягнути за рахунок технологічного процесу, тобто об'єднання технологій: підготовки насіння ріпаку; отримання ріпакової олії; отримання ріпакового шроту; виробництва біодизелю; переробки побічних продуктів.

Важливим чинником для виробництва біодизелю е політична воля. Без державної підтримки ця галузь розвиватиметься не так динамічно, як у багатьох країнах і процес виробництва всього біологічного палива обходитиметься дорожче, ніж ціни на дизель (враховуючи податки), без податкових поступок.

Список літератури

1. Енергетична стратегія України иа період до 2030 року, схвалена Кабінетом Міністрів України від 15.03.2006р. № 145-р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon1.rada.gov.ua

2. Калетнік Г.М. Розвиток ринку біопалива в Україні: Монографія / Калетнік Г.М. -К.: Аграрна наука, 2008 - 464 с.

3. http://brc.undp.org.ua/img/news/attachs/208/Agroexpert%20112009.pdf