Науковий
керівник – Корнецька М.І.,
Буковинська державна фінансова академія,
м. Чернівці
Проблеми та шляхи вирішення
трудової міграції в Україні
Упродовж
усієї історії людства трудова міграція, або міграція робочої сили, відігравала
значну роль у суспільному розвитку. Однак
сьогодні вона ввійшла в якісно новий етап свого становлення. Міжнародна
міграція стала одним з головних чинників соціально-економічних трансформацій і
розвитку всіх регіонів. В зв’язку з цим виникає потреба у дослідженні особливостей
трудової міграції в Україні.
Вагомий внесок у розробку теорії і
практики міжнародної трудової міграції, нормативно-правових аспектів
регулювання міграції зробили такі вітчизняні вчені: Гнибіденко І.М., Гриневич
С.С., Заклекта О.В., Кравченко А.Л., Малиновська О.А., Рєліна І.Є. та багато
інших, але
вони всі не до кінця розкрили дану тему [1,2,3,4].
На сьогоднішньому етапі економічного
розвитку України глобальною проблемою є демографічна ситуація, саме негативна динаміка народжуваності,
смертності, від'ємне сальдо міграції. У лютому 2009 року Відділ економічних і
соціальних проблем ООН оприлюднив прогноз, згідно з яким до 2050 року населення
України скоротиться майже вдвічі, з 46
до 26 млн. чол. Трудова міграція відіграє провідну роль у даній проблемі.
Україна – міграційний донор, а не міграційний реципієнт. Масова міграція є
загальносвітовою тенденцією сучасності, в якій Україна відіграє провідну роль
[1].
За даними на лютий 2009 р. від 150 до 175
млн. чол. (тобто понад 3% населення Землі) живуть за межами країни свого
походження, із них українці становлять понад 10% від загальної кількості
мігрантів у світі, тобто понад 20 млн. українців постійно проживають за межами
своєї батьківщини і є вже громадянами інших держав [4].
З прийняттям незалежності в економіці України відбулися значні структурні зміни, девальвувалися старі і з'явилися нові цінності. Тоді почалися еміграції чи не більшої частини працеспроможного населення в пошуках
робочих місць. Наразі економічна ситуація не є кращою: падіння рівня і якості
життя, нестача робочих місць, низька заробітна платня, інфляція, що веде до
росту цін на продукти харчування, медичне обслуговування, навчання [3].
Але якщо раніше в міграції брали участь
мешканці столиці, великих міст, де люди були більш інформованими і мобільними,
існували зв'язки із зарубіжними країнами, поступово все активнішими ставали
жителі різних за величиною поселень. Так, за даними загальнонаціонального
соціологічного моніторингу, на сьогодні в потоках тимчасової трудової міграції
за кордон найбільш широко представлено населення малих міст (33% виявлених
домогосподарств мігрантів) та сільської місцевості (28%) [2].
Україну
покидають не лише вихідці із Західної України, економічна ситуація у якій є
складною, а й жителі східних областей, що дає підставу стверджувати: причина
виїзду за кордон є не лише недостатність робочих місць, а й значна різниця в
оплаті на батьківщині й закордоном. Причиною емігрування українців є дискомфорт
від загальної нестабільності в Україні, широко поширена корупція, відсутність
можливостей для розвитку і самореалізації, незахищеність від зловживань з боку
владних структур [3].
Метою виїзду
за кордон у багатьох випадках є підвищення добробуту, вирішення житлового
питання, фінансування навчання, відкриття власної справи, удосконалити
знання іноземної мови. Потреба у
вивченні мови країни перебування є найсерйознішою для успішної трудової
міграції [1].
Через малі квоти і високі податки іноземні
роботодавці схильні до нелегального найму. Багато українців навіть не знають
про легальний механізм виїзду і шукають нелегальні шляхи, що і ризиковані і
більш дорогі. Мігранти масово використовують студентські візи,
нехтуючи обмеженням на кількість робочих годин, туристичні візи.
Сьогодні
серед "заробітчан" все більшою стає доля жінок, вона становить
близько 63%. Негативними наслідками
цього є зниження репродуктивної функції, наркоманія, збільшення ризику
ВІЛ-інфікування. В результаті дівчата і
жінки за своїми фізіологічними даними найбільш підготовлені до материнства не
можуть брати участь у процесу відтворення населення України [1].
В 2009 році міждержавна міграція в Україні
мала такий вигляд: прибуло – 38567 осіб, вибуло – 46182 осіб. Найбільше прибуло
у Донецьку область (5525 осіб), найменше - у Закарпатську область (218 осіб).
Найбільше вибуло з Донецької області (6384 особи), найменше - з Тернопільської
області (544 особи). [5]
Основними
сферами, де зайняті працівники-мігранти є будівництво, сільське господарство
(збирання врожаю), домашнє господарство (прибирання домівки, готування їжі,
доглядання дітей та людей похилого віку), сфера торгівлі та сервісу (у т.ч. –
готельний бізнес). Але виїжджають за кордон і вчені, викладачі, спеціалісти в
області медицини і вищих технологій, програмісти (проблема «витікання умів»). Втрати у сфері науки унаслідок цього оцінюються в сумі,
що на 2009 р. перевищувала $1 млрд. на рік
[1].
На мою думку
наступні заходи можуть допомогти з вирішенням проблем трудової міграції в
Ураїні:
1.
Забезпечення умов для поширення легального працевлаштування, насамперед в тих
країнах, куди виїжджає найбільша кількість громадян України. З цією метою слід
активізувати підписання відповідних міждержавних угод та удосконалення чинного
законодавства в частині ліцензування фірм для проведення працевлаштування за кордоном.
2. Забезпечення прав та соціального
захисту працівників-мігрантів.
3. Здійснення постійного аналізу масштабів
нелегальної трудової міграції за межі України та проведення всіх можливих, в
рамках законодавства, заходів для
попередження цього явища і запобігання торгівлі людьми.
4.Усунення
або мінімізація обставин, що призводять до дискримінаційного, безправного,
становища громадян України на ринках праці закордонних країн;
5. Створення
дійової альтернативи тим обставинам, що спонукають працездатних українців
виїжджати до країн, де їх становище на ринках праці є дискримінаційним;
6. Сприяння
проведенню в країнах зосередження української міграції моніторингових
досліджень з метою отримання статистичних даних та інформації про динаміку
трудової міграції у відповідній країни.
Цілеспрямовано
створювати робочі місця в таких галузях, як сільське господарство, легка,
текстильна і хімічна промисловість, тобто
там, де сьогодні використовується праця мігрантів в Європі. Слід радикально
переглянути механізм оплати праці усередині країни.
Важливо не забувати, що чим стабільнішим
буде національне бізнес – середовище і динамічнішим ринок, тим сильніші будуть
мотиви іммігрантів повернутися на батьківщину.
Отже,
міграція робочої сили України є складним і масштабним явищем, яке охопило весь
світ та викликає неоднозначні результати: ліквідуючи дефіцит робочої сили в
деяких регіонах, вона загострює конкуренцію на ринку праці.
Список використаних джерел
1. Гнибіденко І. Проблеми трудової
міграції в Україні та їх вирішення// Економіка України – 2008. - № 4.- с.
19-21.
2. Гринкевич С.С. Міжнародна міграція робочої сили та її розвиток в Україні //
Вісник ХНТУ – 2009. - №1. – с.12-14.
3. Заклекта О.А. Трудова міграція як умова
розвитку міжнародного ринку праці // Вісник КНТЕУ – 2008. - №4. – С. 9-13.
4. Рєліна І.Є. Масштаби, форми та напрямки
сучасних міграційних процесів // Науковий вісник. – 2009. - №2. – с. 14-17.
5. Статистичний щорічник України за 2009
рік // Держкомстат України – К: Видавництво «Консультант», - 2010. – с.
156