Ліщинська Л. Б., Трофимович М. М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Аналіз сучасної системи кредитування в Україні

Система кредитування в Україні базується на нових методах та формах кредитування. Нині принципово новий підхід банків до організації кредитних відносин: відбувся перехід від пооб'єктного кредитування до кредитування суб'єкта, тобто кредитування юридичної або фізичної особи; до уніфікації методів кредитування клієнтів незалежно від їхнього галузевого підпорядкування та форм власності[1].

Кредитні операції є найдохіднішими серед інших операцій, що здійснюють банки, проте вони є і найбільш ризикованими, оскільки їм з необхідністю властивий певний рівень неповерненості грошових коштів. Сучасний етап розвитку банківського кредитування в Україні дає підстави констатувати недостатність зусиль банків, спрямованих на здійснення ефективного контролю за виконанням умов кредитних операцій, в результаті чого процес кредитування супроводжується зростанням обсягів простроченої позичкової заборгованості. Без відповідного реагування така тенденція може призвести до ще більшої дестабілізації банківського сектора України. У зв’язку з цим існує нагальна необхідність впровадження заходів, спрямованих на підвищення ефективності банківського контролю за кредитними операціями, що сприятиме налагодженню ефективної організації кредитного процессу і зменшенню частки неповернених кредитів[2].

Актуальним проблемам у сфері кредитування присвячені праці багатьох учених, зокрема:М.А. Бездудного, І.С. Гуцал, В.Н. Жукова, Н.В. Зайцева, В.Д. Лагутіна та інших. Питання зменшення рівня кредитного ризику банків досліджувалися в працях В.В. Вітлінського, М.П. Денисенка, В.М. Домрачева, В.Г. Каїнова, Б.Л. Луціва, Р.І. Тиркала, О.А. Кириченка та інших.

Проте, незважаючи на високий рівень досліджень у зазначеній сфері, зміни, які пропонує сучасність, вимагають їх постійного аналізу та вдосконалення системи банківського контролю за кредитними операціями, що й становить інтерес до вивчення.

Метою даної статті є розгляд проблем зменшення кредитного ризику та розробленню способів повернення безнадійних кредитів, з метою стабілізації банківського сектора в Україні.

Важливою умовою кредитування є пріоритетність надання кредитів, яка визначається тільки ефективністю проектів (заходів) кредитування, мірою кредитного ризику та розміром очікуваного банком прибутку[1].

Зараз склалась система багатоваріантного кредитування, коли позичальники й банки, користуючись своїм правом, вибирають найбільш прийнятну для них форму: кредити, що постійно перебувають в обороті позичальника, або разові, що покривають тимчасовий розрив у платіжному обороті.

Водночас сучасна система кредитування не відмовляється і від традиційних загальних принципів, які гарантують повернення банківської позики. У світовій практиці й досі найбільш надійним уважають заставне право (в тім числі іпотека, застава, поручництва й гарантії, система страхування), яке дає змогу банкові мінімізувати кредитний ризик[2].

Чинна система кредитування залежить не тільки від ресурсів, а й від встановлених НБУ економічних нормативів діяльності комерційних банків та вимог щодо формування обов'язкових, страхових та резервних фондів. Ці нормативи регламентують максимально допустимий обсяг залучених коштів, розмір резервних фондів, граничну суму видачі кредиту, що робить кредитний механізм залежним від ліквідності балансів комерційних банків.

У процесі кредитування рекомендується віддавати перевагу позичальникам, які забезпечують своєчасне та повне виконання договірних зобов'язань і зберігають свої кошти на депозитах та інших рахунках в інвестиційному банку[1].

Обов'язковою умовою кредитування має бути використання власних коштів позичальника у фінансуванні комерційного контракту (цільової програми, технічного проекту). Тому, бажано, щоб позичальник і кредитор брали спільну участь у фінансуванні проекту чи контракту на паритетних засадах, хоч, як правило, банк бере на себе більшу суму (у межах 70-90% вартості контракту чи проекту). Але жоден з виданих кредитів не може перевищувати 25% власних коштів банку, а загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів комерційного банку[3].

Спроможність клієнта своєчасно повертати позики банку оцінюється в процесі аналізу балансу господарської організації щодо ліквідності, ефективності використання виробничих фондів, а також вивчення перспектив розвитку господарства та здатності клієнта до інновацій. Банк повинен самостійно контролювати діяльність своїх кредиторів[2].

Отже, банківський контроль та управління кредитним процесом є необхідною передумовою оптимізації системи організації кредитування в комерційних банках. У процесі контролю за кредитними операціями особливу увагу банк повинен приділяти таким проблемам: контроль кредитного ризику; виявлення проблемних кредитів і розробка заходів з ліквідації заборгованості. Тому необхідне здійснення банками заходів, спрямованих на підвищення ефективності контролю за кредитними операціями, що сприятимуть зменшенню рівня кредитного ризику та кількості безнадійних боргів, що відобразиться на стабільності банківської системи України.

Список використаної літератури:

1. Нідзельська І. Обґрунтування необхідності створення системи супроводу кредитів// Економіка, фінанси, право - 2005. - №1. – ст.25-27.

2. Малахова О. Напрями оптимізації роботи банків щодо управління кредитним ризиком // Світ фінансів. – 2008. – № 2(15). – С. 101–112.

З. Про заходи щодо забезпечення відновлення стабільності у банківській системі : указ Президента України від 8 жовтня 2009 року № 813 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.president.gov.ua.