Экономика / 4. Инвестиционная деятельность и фондовые рынки

К.ю.н., доцент Марчук Р.П., Камінський О.В.

Національна академія державного управління при Президентові України

Розкриття інформації емітентами цінних паперів як складова успішної інвестиційної політики

Концепція розкриття інформації лежить в основі вчення про ринкове саморегулювання і є центральною в забезпеченні ринкової стабільності. Прозорість господарювання сприяє створенню та підтримці належного інвестиційного клімату. За умов недостатності інформації інвестиційна діяльність характеризується високим ступенем ризику.

Розкриття інформації про емітента, включаючи фінансову звітність, є важливим елементом регулювання ринку цінних паперів. Без відповідної інформації ринок не може успішно встановлювати ціни на фінансові інструменти. Через відсутність ефективного механізму ціноутворення, ринок цінних паперів не може ефективно функціонувати та приймати раціональні рішення щодо розподілу капіталу.

Досвід країн з розвинутими та активними ринками цінних паперів показує, що розкриття інформації може бути потужним інструментом впливу на поведінку компанії та захисту прав інвесторів. Суворий режим розкриття інформації підтримує довіру до фондового ринку і може допомогти в залученні капіталу. Акціонери та потенційні інвестори потребують регулярної, надійної та зіставної інформації, досить детальної, щоб вони мали можливість оцінити якість управління та приймати зважені рішення з питань оцінки, власності та голосування за акціями. Недостатня або нечітка інформація може погіршити функціонування ринку, збільшити вартість капіталу та призвести до нераціонального розподілу ресурсів.

В Україні законодавство з цінних паперів відображає принцип регулювання, який основується на повному розкритті інформації. Цей принцип закріплений широкими можливостями держави, в особі Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, змушувати емітентів розкривати інформацію про себе. Ці дії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку призначені для того, щоб гарантувати наявність повної та точної інформації про емітента та його цінні папери, на основі яких інвестори могли б приймати обґрунтовані інвестиційні рішення.

Емітенти цінних паперів повинні своєчасно та точно розкривати інформацію про всі суттєві події, що стосуються компанії, включаючи фінансовий стан, результати діяльності, власність та управління компанією. Суттєва інформація, що підлягає розкриттю, включає наступне, не обмежуючись лише цим:

– результати фінансової та операційної діяльності компанії;

– завдання компанії;

– власність на крупні пакети акцій та розподіл голосів;

– інформація про посадових осіб органів управління емітента;

– суттєві фактори ризику, з якими пов’язана діяльність компанії;

– структура компанії та політика управління.

Інформація повинна готуватися, перевірятися та розкриватися у відповідності із стандартами бухгалтерського обліку, які об’єктивно відображають фінансовий стан і результати господарювання та відповідають стандартам розкриття фінансової та нефінансової інформації.

Емітенти повинні щорічно проводити аудиторські перевірки, щоб забезпечити зовнішню та незалежну оцінку того, яким чином підготовлена та представлена фінансова звітність.

В минулі часи операції на ринку цінних паперів відбувалися лише в межах однієї країни, але на сьогоднішній день попит на закордонний капітал та пропозиція капіталу перетнули національні кордони. Із зростанням закордонних інвестиційних операцій зростає потреба у міжнародних стандартах фінансової звітності, які могли б використовуватися як основа для складання фінансової звітності в усьому світі. Для досягнення цієї мети були розроблені міжнародні стандарти для складання фінансової звітності (IAS).

У світі повне та справедливе розкриття інформації підприємством про свою діяльність являє собою більш широку концепцію, ніж просто конкретні вимоги законодавства до розкриття інформації за конкретними статтями.

Підприємства, цінні папери яких вільно розміщуються або торгуються, та особи, що виступають від імені підприємств, повинні дбати про адекватність та достовірність повідомлень, які вони дають крім обов’язкових звітів. Такі повідомлення можуть включати прес-релізи та інші публічні заяви посадових осіб компанії, а також переговори, інтерв’ю, обговорення з кредиторами, фінансовим аналітиками, колективними інвесторами.

Підприємствам необхідно інформувати інвесторів про:

– про стратегію підприємства;

– про задачі;

– про тактику діяльності керівництва (роз’яснювати, чим керувався менеджмент при прийнятті тих чи інших рішень);

– про фінансову політику;

– про фінансові результати діяльності;

– про очікувані розміри прибутку;

– про всі значні події (зміни в структурі капіталу підприємства, зміни у виробничій діяльності, про стан ринку та його тенденції).

Таким чином, для покращення якості інформаційної роботи підприємствам необхідно:

– бути інформаційно більш активними;

– бути відкритими для інвесторів;

– бути доступними – інвестори і аналітики повинні мати можливість зустрічатися з керівництвом компанії;

– призначити відповідального за зв’язки з інвесторами на підприємстві для надання інформації громадськості;

– сформувати і додержуватись послідовної політики розкриття інформації про результати діяльності, опубліковувати фінансову звітність у відповідності з міжнародними стандартами.

Важливу роль у збиранні, аналізі та розповсюдженні інформації про цінні папери емітента відіграють аналітики. Колективні та інші інвестори, приймаючи інвестиційні рішення, часто спираються на інформацію та рекомендації аналітиків у відношенні до цінних паперів емітента. Аналітики, так само як і інвестори, вважають, що звітність емітентів перед акціонерами, випуск прес-релізів та інших повідомлень у значній мірі підвищують довіру до керівництва компанії. Підприємства, що надають інвесторам та аналітикам обмежену інформацію, нерідко виявляють відсутність інтересу до їх цінних паперів.

Беручи до уваги не лише юридичні вимоги до своєчасного розкриття інформації про суттєві події в житті підприємства, можна сказати, що підприємства мають усвідомити з власного досвіду, що послідовна політика розкриття інформації корисна для бізнесу, оскільки заохочує інтерес інвесторів до їх цінних паперів.