Экономические науки/8. Математические
методы в экономике
Міщенко О.О., Рейзер В.С.
науковий керівник к.п.н., доц. Клочко О.В.
Вінницький національний аграрний університет,
Україна
Оптимальний
розподіл інвестиційних ресурсів
Одним із важливих напрямків стабільного
соціально-економічного розвитку України є ефективне функціонування системи
мобілізації інвестиційних ресурсів та успішне управління ними. Вирішення даного
питання можливе за рахунок пошуку стабільних джерел фінансування інвестиційних
проектів, з нагромадженням інвестиційних ресурсів, їх збереженням і цільовим
використанням. Однією з форм об’єднання фінансового і промислового капіталів з
метою інвестиційної діяльності є
промислово-фінансова група, характерною рисою якої є збалансованість інтеграції ресурсів її елементів та
децентралізації виробничої діяльності останніх.
Питаннями формування інвестиційних ресурсів,
методами оцінки інвестиційних проектів,
інвестиційної привабливості об’єктів інвестування, організацією, управлінням і
функціонуванням промислово-фінансових груп займались такі провідні вітчизняні
та зарубіжні вчені, як В. Артемов, Л. Бакаєва, В. Дикань, Н. Внукової,
С. Галузи, М. Герасимчука, К. Гурової, О. Іванілова,
А. Золотарьова, В. Мельник, А. Мовсесян, М. Кизим,
І. Лукінова, О. Пересади, В. Федоренка, В. Хоменка,
В. Щербак, Г. Александера, Дж. Бейли, У. Шарпа, А. Томпсон
та інші.
Проаналізувавши праці цих вчених, можна зробити
висновок, що актуальною у сучасних умовах розвитку України є проблем управління
інвестиційною діяльністю підприємств у складі промислово-фінансової групи. А
саме, особливості формування фінансових
ресурсів, вибір інвестиційної стратегії діяльності, методів оцінки ефективності
взаємопов’язаних інвестиційних проектів, раціоналізація розподілу обмежених
внутрішніх ресурсів.
Раціональний розподіл інвестиційних ресурсів між
проектами промислово-фінансової групи можливо здійснити за допомогою постановки
і розв’язування оптимізаційної задачі. У якості цільової функції оберемо
сукупний показник чистої приведеної вартості (NPV).
Обмеження будуть враховувати взаємозалежність між інвестиційними проектами
всередині групи, використання лише власних інвестиційних ресурсів, отриманих
від попередньої інвестиційної діяльності. Оптимальний розподіл інвестиційних
ресурсів між проектами буде отримано за умовою досягнення максимального
значення сукупного показника чистої приведеної вартості (NPV).
Отже, задача оптимального розподілу ресурсів між
проектами буде мати вигляд:
,
з урахуванням обмежень:
,
,
,
,
де хі – проект і, який
приймається;
NPVі – чиста
приведена вартість проекту і в період його існування;
Аі t –
грошові інвестиційні потоки, що необхідні проекту і в році t;
Кt –
фінансові ресурси, що можуть бути спрямовані на інвестування в році t;
n – кількість проектів.
Дана задача відноситься до класу задач
цілочисленого програмування, оскільки хі набуває цілого значення,
тобто якщо хі = 1, то проект приймається, якщо хі = 0 –
проект відхиляється.
Будь-які взаємозалежності між проектами
(альтернативні, доповнюючі, взаємозалежні) можуть включатись в оптимізаційну
модель за рахунок введення спеціальних обмежень.
Така можливість включення обмежень для опису
взаємозв’язків між інвестиційними проектами в умовах промислово-фінансової
групи робить постановку задачі цілочисельного програмування в раціоналізації
розподілу інвестицій між ними більш доцільною та ефективною, хоча алгоритм
розв’язування задачі цілочисельного програмування є дещо складнішим у процесі
реалізації.
Вирішення задач оптимізації інвестиційної
діяльності промислово-фінансової групи може включати такі основні критерії, як
темп економічного розвитку, рівень фінансової стійкості та платоспроможності,
прибутковість інвестицій та інвестиційні ризики відносно внутрішнього
середовища групи, а також показники, що їх формують.
Отже, задача вибору інвестиційного портфелю та
раціоналізації розподілу ресурсів (в умовах обмеженості) між інвестиційними
проектами підприємств промислово-фінансової групи може бути розв’язана за
допомогою методів цілочисельного програмування для подальшого формування і
збільшення інвестиційного потенціалу підприємств групи за рахунок
раціоналізації розподілу інвестиційних ресурсів між проектами та підвищення
ефективності їх використання. Такий метод враховує обмеження з опису
взаємозв’язків між інвестиційними проектами (альтернативні, доповнюючі,
взаємозалежні), що притаманно для інтегрованих структур, та обмеження з
використання коштів з різних джерел. Розподіл інвестиційних ресурсів між
проектами у здійснюється за умови
досягнення максимального значення сукупного показника чистої приведеної
вартості (NPV) проектів інвестиційного портфелю
промислово-фінансової групи.
Література:
1. Дикань В.Л., Мельник
В.О. Етапи формування промислово-фінансових груп в сучасних умовах інвестування
в Україні // Вісник економіки транспорту і промисловості: Зб. наук. праць.
– Харків: УкрДАЗТ. – 2004. - № 8. –
С.189-195.
2. Мельник В.О. Формування внутрішніх інвестиційних ресурсів підприємств //
Вісник економіки транспорту і промисловості: Зб. наук. праць. – Харків: УкрДАЗТ. – 2003. - № 4. – С.42-46.
3. Кігель В.Р. Математичні методи ринкової економіки: Навчальний посібник. К.: Кондор, 2003. – 158 с.