Економіка/3.Фінансові відносини

Попадюк С. В., Остапчук О. В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ОБЛІКУ БІОЛОГІЧНИХ АКТИВІВ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Аграрний сектор економіки характеризується специфічними об’єктами обліку. Зокрема, до них відносять землю, біологічні активи і біологічні перетворення, сільськогосподарську продукцію тощо. Нові методологічні підходи до організації обліку передбачають: уточнення об’єктів обліку; застосування принципів оцінки біологічних активів і сільськогосподарської продукції; удосконалення документування господарських операцій при застосуванні комп’ютерних технологій обробки інформації; формування доходів, витрат і визначення фінансових результатів [1].

На сьогодні при розгляді П(С)БО 30 «Біологічні активи» можна виділити такі проблеми, насамперед це те, що існує відсутність чітко визначених об’єктів обліку та відповідно рахунків, на яких вони обліковуються; проблеми оцінки біологічних активів; відображення даних про біологічні активи у фінансовій звітності, реєстрах аналітичного та синтетичного обліку; визначення витрат і доході в аграрному секторі від біологічних активів [3].

Затвердження національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» є важливим етапом реформування національної системи бухгалтерського обліку в напрямі приведення її у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Необхідність прийняття окремого стандарту зумовлено здатністю сільськогосподарських активів створювати сільськогосподарську продукцію в процесі життєдіяльності [4].

Від окремих біологічних активів та їх груп, крім сільськогосподарської продукції, можуть бути отримані додаткові біологічні активи (у рослинництві – чубуки, саджанці; у тваринництві – приплід, нові рої бджіл, матеріал для розведення риби тощо) [1].

Біологічні активи, додаткові біологічні активи і сільськогосподарську продукцію необхідно оцінювати при їх первісному визнанні за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу. Визначення справедливої вартості біологічних активів ґрунтується на цінах активного ринку, що створює труднощі щодо об’єктивності визначення справедливої вартості окремих активів. Активний ринок не завжди присутній, а якщо і існує, то по окремих активах може бути відсутня інформація про ринкові ціни, що значно ускладнює їх оцінку[2].

Для обліку оцінки біологічних активів необхідно привести у відповідність основні положення законодавчих актів і нормативних документів, що стосуються організації бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності та усунути розбіжності між ними. Такі відмінності спостерігаються при запровадженні П(С)БО 30 “Біологічні активи”, де вказується застосування справедливої вартості при оцінці активів, а у Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (ст. 4) визначено, що пріоритетною є оцінка біологічних активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання – принцип історичної (фактичної) собівартості [4].

П(С)БО 30 “Біологічні активи” і Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку біологічних активів передбачено застосовувати первісну вартість, яка може застосовуватися при оцінці довгострокових біологічних активів рослинництва (багаторічні насадження) і тваринництва (продуктивні і робочі тварини), справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо. По таких активах необхідно нараховувати амортизацію. Підприємство самостійно обирає метод нарахування амортизації та зазначає це в Наказі про облікову політику. Найбільш доцільно, на думку Скирпана О. П. використовувати виробничий метод нарахування амортизації, що використовується для основних засобів. Згідно з нормативними документами за первісною вартістю можуть оцінюватись і поточні біологічні активи тваринництва (тварини на вирощуванні та відгодівлі), якщо їх справедливу вартість визначити неможливо та поточні біологічні активи рослинництва (посіви культур), їх розглядають як незавершене виробництво і обліковують на рахунку 23 “Виробництво” [4].

Не менш важливою проблемою є те що, в сільськогосподарських підприємствах застосовуються спеціалізовані форми первинних документів, більшість з яких не відповідає вимогам нового стандарту. Потрібно розробити нові форми, які будуть забезпечити керівника та бухгалтерію інформацією для прийняття ефективних управлінських рішень [1].

Враховуючи все вище сказане, можна зробити такі висновки щодо проблем обліку біологічних активів в сільському господарстві: удосконалення державного регулювання у сфері бухгалтерського обліку з метою методичного та організаційного забезпечення застосування національних і міжнародних стандартів, які б враховували особливості діяльності підприємств аграрного сектору. Оцінка біологічних активів і сільськогосподарської продукції за справедливою вартістю є не лише нормативною вимогою, а й чинником інвестиційної привабливості підприємства. Методичні рекомендації щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів з обліку довгострокових та поточних біологічних активів не в повній мірі відображають всі специфічні особливості обліку, що випливають із нововведень в організацію бухгалтерського обліку біологічних активів, а тому вони потребують подальшого вивчення їх з метою удосконалення та застосування на аграрних підприємствах.

Література:

1. Гончаренко Н. Визначення справедливої вартості біологічних активів з урахування цін активного ринку: методичні та інформаційні аспекти // Бухгалтерський облік і аудит.-№1.-2009.-С.40-45

2. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів// Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006 р. № 1315 [Електронний ресурс]. Режим доступу: -http://minfin.qov.ua/control/uk/publish/printoble-article?art-id=66835.

3. Моссаковський В. Облік біологічних активів / В. Моссаковський // Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. - №4. – С. 38-48.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 “Біологічні активи” // Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005 р. № 790 // Все про бухгалтерський облік. – 2007. - №18. – С. 103-106.