Цивак Ю. Ю., Корбка І. М.

науковий керівник: доц. Ліщинська Л. Б.

Удосконалення державного фінансового контролю в Україні

Ключові слова: бюджет країни, бюджетні кошти, органи управління, державний контроль, фінансовий контроль

Вступ. Економічна політика української держави здійснюється за допомогою величезного арсеналу механізмів, способів, інструментів, прийомів тощо. Одним із визначальних важелів управління фінансовою системою є фінансовий контроль. Фінансовий контроль – це важлива функція держави, що забезпечує нормальне функціонування фінансової системи. З одного боку він є засобом поєднання функцій фінансового плануванні і прогнозування, фінансового обліку та статистики, з іншого – передумовою здійснення функцій фінансового аналізу та регулювання. Це означає інтегруючу роль фінансового контролю, недооцінка якої значно погіршує ефективність управління фінансовими ресурсами.

Поставка проблеми. Зміни, що сталися протягом останніх років в економіці та фінансових відносинах України, впровадження нових принципів господарювання на основі ринкових відносин, розвиток ділової ініціативи і підприємництва потребують докорінної перебудови управлінських функцій держави, у тому числі контрольних. Питання реформування системи державного фінансовою контролю є актуальним і, виходячи з реальної дійсності, конкретного змісту діяльності підприємств і загальної системи контролю варто дослідити сутність та шляхи реформування державного фінансового контролю.

Аналіз останніх досліджень. Окремі питання фінансового контролю досліджують як вітчизняні, так і зарубіжні науковці. При цьому одна група авторів розглядає контроль як функцію фінансів: М. Білуха, О. Василик, В. Опарін. Інша приділяє більше уваги організації та методам фінансового контролю, вбачаючи в ньому функцію управління: В. Авер’янов, Г. Атаманчук, Т. Коломоєць, В. Міщенко, В. Мельничук, Н. Нижник, Г. Одінцова, О. Рябченко, М. Романів, Ю. Тихомиров. Поряд з цим особливої уваги потребує розгляд механізму удосконалення існуючих проблем, що виникають в процесі державного фінансового контролю.

Метою дослідження є оцінка сучасного стану державного фінансового контролю та виявлення напрямків його реформування.

Виклад основного матеріалу. Для посилення функцій державного контролю, його подальшого становлення як повномасштабної системи, що охоплює інтереси держави і її громадян у фінансовій сфері, потрібно реально оцінити сучасний стан основних елементів цієї системи й розробити шляхи її удосконалення.

Роль державного фінансового контролю в забезпеченні економічної ефективності полягає в першу чергу в ефективності використання бюджетних коштів [3, с.19].

Рис. 1. Результативність контрольних заходів, проведених відомчими ревізорами

Дані рис. 1. показують, що приміром за І квартал 2009 року на 835 суб’єктах контролю виявлено незаконні, нецільові витрати та недостачі коштів і майна на загальну суму 558,2 млн. грн., в тому числі 489,0 млн. грн.. – державного бюджету [2, с.118]. Контролюючі органи здійснюють багато перевірок різного характеру, при цьому кількість порушень, виявлених при цих перевірках не зменшується. На думку як керівників органів перевірки так і спеціалістів в цій сфері, основою проблемою в даному випадку виступає недосконалість самого процесу контролю як такого.

Недоліки діючої системи фінансового контролю можна звести у три групи. Першу групу складають недоліки правового характеру. Це відсутність законодавчих рішень щодо формування цілісної системи фінансового контролю в державі. Зокрема, законами не визначено:

- загальної процедури фінансового контролю; переліку органів і суб'єктів, яким делеговано право на здійснення державного фінансового контролю;

- статусу, функцій і повноважень органів і суб'єктів спеціалізованого державного фінансового контролю, їх взаємовідносин і підзвітності;

- повноважень вищих органів державної влади в системі фінансового контролю;

- єдиного методологічного забезпечення фінансового контролю в частині встановлення системи економічних показників, які відображають стан фінансової дисципліни, та методики їх розрахунку;

- механізму внутрішнього контролю дотримання чинного законодавства в системі фінансового контролю.

До другої групи віднесено недоліки організаційного характеру, які, по суті, є не реалізацією на практиці наданих законодавством органам державного фінансового контролю повноважень з організації і здійснення контролю. Це:

- порушення принципів дерегулювання підприємницької діяльності;

- недостатня участь в розробці нових і удосконаленні чинних законодавчих і нормативних актів з фінансових питань;

- недостатня увага контрольним діям, які забезпечують профілактичну функцію контролю;

- відстороненість органів державного фінансового контролю від розробки, обговорення і прийняття організаційно-правових заходів щодо недопущення фінансових порушень [1, с.320];

- недостатня робота з громадськістю по роз'ясненню завдань державного фінансового контролю і з забезпечення усунення допущених порушень; невизначеність всіх сфер державного фінансового контролю (через що в плановому порядку не здійснюється зовнішній спеціалізований державний фінансовий контроль за фінансово-господарською діяльністю державних підприємств, а також державних фондів, які не входять до складу зведеного бюджету, за використанням іноземних інвестицій, дотриманням вимог чинного законодавства з приватизації, роботою трастів з коштами приватних осіб);

- недостатнє застосування в контрольно-ревізійній роботі методик, спрямованих на визначення ефективності використання державних фінансових ресурсів;

- невиконання положень чинного законодавства в частині забезпечення належної взаємодії між органами державного фінансового контролю, що посилює дублювання і паралелізм в роботі;

- відсутність механізмів виконання положень законів, які визначають відповідальність за перешкоджання контрольним діям;

- порушення прав підконтрольних суб'єктів.

Третю групу складають недоліки методологічного характеру, серед яких основним є відсутність методологічного забезпечення основних форм фінансового контролю (специфічних процедурних стандартів).

Тому особливістю сучасного етапу розвитку системи державного фінансового контролю, яка дала можливість його виокремити, є спрямованість зусиль державних органів на завершення процесу становлення цієї системи, що вимагає єдиного законодавчого визначення понять «державний фінансовий контроль», його об'єктів і суб'єктів, організації взаємодії між контролюючими органами, єдиного правового визначення методів здійснення фінансового контролю, створення правових засад щодо обмеження кількості суб'єктів контролю. З огляду на існуючі в Україні передумови реформування системи фінансового контролю, є необхідність здійснювати розв'язання його проблем в таких напрямах:

- визначення єдиних концептуальних засад організації цього контролю;

- оптимізації організаційної структури державного фінансового контролю,

- уточнення і розмежування функцій органів державного фінансового контролю,

- стандартизації форм і методів контрольної діяльності,

- удосконалення кадрового забезпечення системи державного фінансового контролю,

- покращання матеріально-технічного, наукового та інформаційно-аналітичного забезпечення функціонування системи державного фінансового контролю.

Висновки. Таким чином, основна мета державного фінансового контролю - забезпечити інтереси держави і суспільства щодо поступлень доходів і витрачання державних коштів. Від його організації багато в чому залежать шляхи економічного розвитку держави, рівень добробуту населення, масштаби тіньової економіки і економічних злочинів. Тому невідкладною справою є формування в країні ефективного державного фінансового контролю, який функціонував би як єдина система, а це значить формування цілісної бази фінансового законодавства.

Список використаних джерел

1. Грінчук М.С. Реформування системи державного фінансового контролю // Вісник Чернівецький торговельно-економічний інститут. – 2008. – №4. – С. 317-322 .

2. Дмитренко Г.В. Модернізація державного фінансового контролю в Україні // Статистика Україні. – 2009. - №3. – С.118-123

3. Панасовська С. Г. Роль державного фінансового контролю в забезпеченні економічної ефективності // Фінанси. – 2009. - №3. – С. 19-23