Чернявська М.К

Буковинська державна фінансова академія

ГОЛОВНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ МИТНО-ТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ УСУНЕННЯ

Важливе значення для розвитку вітчизняної економіки, набуття нею рис, притаманних ринковій економіці, має процес входження України до системи світових господарських зв’язків. Поглиблення участі України в європейських та світових інтеграційних процесах супроводжується збільшенням кількості підприємств, що проводять свою діяльність в зовнішньоекономічній сфері.

За таких умов цілком закономірним є потреба у своєчасній, достовірній і об’єктивній інформації про зовнішньоекономічні операції, що здійснюють підприємства України. Саме тому особливої актуальності набуває необхідність адекватних ринковим перетворенням, спрямованим на інтеграцію України в світовий економічний простір, змін у системі митного регулювання як одного з основних джерел формування надходжень до бюджету, регулювання економічних показників діяльності суб’єктів зовнішньоекономічних відносин.

Метою роботи є дослідження основних проблем митно-тарифного регулювання в Україні, спрямованого на захист національних інтересів у період інтенсифікації міжнародних інтеграційних процесів та визначення шляхів їх усунення та удосконалення.

Проблемними питаннями митно-тарифного регулювання та пошуку шляхів удосконалення його механізму займаються такі теоретики та практики у галузі митної справи, як: О.П. Гребельник [1], О.С.Власюк [2], П.В. Пашко [3], І.Л.Ямпольська [2], Л.О.Пісьмаченко [4,5] та ін.

Слід зазначити, що практичний аспект реалізації заходів митно-тарифного регулювання має багато проблем. Серед них, у першу чергу, можна назвати заплутаність і несистематизованість митного законодавства, яке містить багато колізій та багато важливих питань залишає неврегульованими. Перш за все, це стосується Митного кодексу України, який приймався у терміновому порядку, тому на сьогодні вже застарів і не відображає сучасного стану речей в економічному житті країни [4, c.107].

На сьогодні залишається ряд суттєвих проблем, які впливають на стан митно-тарифного регулювання, зокрема:

– надмірна деталізація та значна диференціація у розмірах ставок ввізного мита на однорідні товари;

– встановлення специфічних та комбінованих ставок ввізного мита без урахування специфіки поставок;

– наявність значної кількості пільг зі сплати ввізного мита для окремих галузей та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

– ігнорування галузевими міністерствами та відомствами основних принципів і підходів щодо підготовки законодавчихактів з питань митно-тарифного регулювання [5, с.50].

З метою вирішення існуючих проблем, перш за все, необхідно надати права Кабінету Міністрів України встановлювати та змінювати ставки ввізного й вивізного мита. Запровадження такого порядку ґрунтується на необхідності оперативного реагування на зміни кон’юнктури як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках, забезпечення захисту внутрішнього ринку та виконання міжнародних зобов’язань України.

Крім того, слід розширити межі співробітництва між Державною митною службою, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією, а саме створити єдину доступну обом цим структурам центральну базу даних, яка буде містити оперативні дані щодо виконання державного бюджету, зобов’язань платників податків перед державним бюджетом, податкову історію учасників ЗЕД, що уможливить і спростить контроль за сплатою податків та зборів як при перетині митного кордону, так і всередині країни, а також нормативно-правову базу з митного, податкового та фінансового законодавства.

Беручи до уваги зазначені тенденції й умови правового регулювання митного контролю та митного оформлення, шляхами усунення даних проблем у цій сфері мають стати:

– підвищення рівня захисту національних інтересів держави за допомогою інструментів митної політики з одночасним збалансованим упровадженням міжнародних вимог та стандартів [1, с.431];

– спрощення митних процедур за рахунок покращення системи управління ризиками, що дасть змогу зосередитися на ідентифікації й інспектуванні високоризикованих вантажів;

– створення максимально сприятливого середовища для учасників зовнішньоекономічної діяльності з метою активізації здійснення ними експортно-імпортних операцій;

– підвищення ефективності оперативного виявлення та протидії негативним явищам у зовнішній торгівлі, які є потенційними загрозами безпеці й інтересам держави.

Для цього необхідно:

– створити сприятливі нормативно-правові умови розширення прав митних органів у частині доступу до інформації, що міститься в базах даних інших органів державної влади [2, с. 32];

– забезпечити умови для ширшого застосування принципів аудит контролю у здійсненні митного контролю та поступового відходу від практики стовідсоткового фізичного огляду товарів;

– розробити національну концепцію створення та функціонування уповноважених операторів торгівлі з метою підвищення безпеки переміщення міжнародних вантажів і створення вигідних умов для учасників зовнішньоекономічної діяльності.

– розробити програму реформування процедур митного оформлення, що ґрунтується на цілковитій автоматизації процесів, упровадженні методик управління ризиками, профілювання й вибірковості. Для цього посилити взаємодію з іноземними експертами з метою запозичення відповідного зарубіжного досвіду;

– створити єдину систему використання попередньої інформації відповідно до положень Рекомендацій щодо інформаційних технологій Кіотської конвенції та Рекомендацій з інтегрованого управління ланцюгом постачання товарів Всесвітньої митної організації з метою оперативного виявлення потенційно небезпечних вантажів та запобігання наслідкам увезення недоброякісної, екологічно-, санітарно- й іншої небезпечної продукції ще на початковій стадії руху [3, с.153 ].

Таким чином, на митно-тарифне регулювання впливає низка проблем, зокрема надмірна деталізація та значна диференціація у розмірах ставок ввізного мита на однорідні товари, наявність значної кількості пільг зі сплати ввізного мита для окремих галузей та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та інші. З метою їх усунення необхідно запровадити ряд заходів, які мають сприяти виконанню основного завдання держави, яке полягає в тому, щоб забезпечити умови для стабільного розвитку економіки на основі накопичення та ефективного використання конкурентних переваг, використовуючи всі чинники та залучаючи всі можливі ресурси.

Список літератури:

1. Гребельник О.П. Митно-тарифна політика за умов трансформації економічної системи / О.П.Гребельник // Монографія. — К.: КНТЕУ, 2008. - 488 с.

2. Власюк О.С., Ямпольська І.Л. Зовнішня торгівля України: стан та прогноз / О.С.Власюк // Наукові доповіді – К.: НІСД, 2008. – 63 с.

3. Пашко П.В. Інституційний механізм реалізації митної політики / П.В. Пашко //Фінанси України. – 2007. – № 11. –С. 153–155.

4. Пісьмаченко Л. Державний механізм захисту економічної безпеки у процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності / Л. Пісьмаченко // Вісник НАДУ. –2009. – № 2. – С. 106–114.

5. Пісьмаченко Л. Митно-тарифне регулювання як засіб захисту економічних інтересів держави у сфері зовнішньої торгівлі / Л. Пісьмаченко // Економіка та держава : міжнародний науково-практичний

журнал. – 2008. – № 12. – С. 49–52.