Соколової С.Є., Атаян Т.І.

Донбаський Державний Технічний Університет

ВПЛИВ НБУ НА РОЗВИТОК ПЕРВИННОГО РИНКУ ОБЛІГАЦІЙ ВНУТРІШНЬОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЗИКИ

Відродження в Україні ринку державних боргових зобов'язань є важливою ланкою у ланцюгу ринкових перетворень, спрямованих на досягнення фінансової стабілізації та виходу країни із кризового стану. Функціонування цього ринку грунтується на використанні таких фінансових інструментів, як облігації державних позик та казначейські зобов'язання, а діяльність НБУ є одним із головних чинників його розвитку.

Центральний банк України - Національний банк - було утворено у 1991р. згідно з законом України "Про банки і банківську діяльність". Цим законом було закладено основи класичної дворівневої банківської системи, яка включає, з одного боку, центральний банк, як головний банківський інститут держави, який є емісійним центром і відповідає за збереження монетарної стабільності, а з іншого - банківську систему, представлену мережею комерційних банків.

В Україні протягом 1991-1994 рр. Національний банк був єдиним джерелом покриття дефіциту бюджету в вигляді прямих кредитів і ринку державних цінних паперів не існувало.

В Україні ринок державних цінних паперів існує з 10 березня 1995 року у вигляді облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), що випускаються в купонній та дисконтній формах у системі електронного обігу цінних паперів. Державні цінні папери (ОВДП) стали великою групою фінансових інструментів. Швидке зростання ринку державних цінних паперів пояснюється високим попитом на надійні капіталовкладення з досить високим рівнем доходу і відповідною пропозицією облігацій з боку держави.

За 1995 рік на 28 аукціонах було розміщено ОВДП на суму 30,4 млн. карбованців. Покупцями облігацій на аукціонах, що проводились НБУ, були комерційні банки України, котрі могли придбати облігації за рахунок власних або залучених коштів, а також за дорученням і за рахунок клієнтів. Дохідність ОВДП першого випуску на суму 1 трлн. крб. становила 140% річних, другого та третього (29,4 трлн. крб.) - 90% річних.

Отже, можна сказати, що до кінця 1995 року ринок державних облігацій певною мірою був уже сформований і почав швидко поширювати свою сферу впливу на кредитний та фондовий ринки.

Облігація державної позики — це цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів до державного бюджету і підтверджує зобов'язання уряду відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк із виплатою доходу, якщо це визначено умовами випуску. Облігації можуть випускатися на пред'явника у купонній та дисконтній формі і на добровільних засадах розміщуватися серед фізичних та юридичних осіб.

Становлення вітчизняного ринку цінних паперів характеризується постійним зростанням обсягів емісії та зміною структури. Загальний обсяг емісії ЦП в Україні у 1993р. становив 11 млн.грн.,у 1994 – 286,3 млн. грн., в 1995 – 749 млн. грн., в 1996 – 4727,9 млн. грн. А в цілому за 1993–1996 рр. було емітовано ЦП на суму 5774,2 млн. грн.

У 2000 році ОВДП стали одним із головних джерел покриття дефіциту державного бюджету, тобто почали посідати те місце, яке у фінансовій системі країн з розвинутою ринковою економікою давно належить державним цінним паперам. У цьому ж році було проведено 87 аукціонів з продажу ОВДП, за результатами яких було розміщено облігацій – 20388,7 тис. шт. за номіналом 1000 грн. У Державний бюджет надійшли кошти у сумі 1892,1 млн. грн, дохідність становила 20,49 % річних.

Як i в попереднi роки, основна частка загальних обсягів платіжних засобів, які випущені НБУ, направлена на покриття потреб Уряду України (в особi Мiнiстерства фiнансiв та Головного управлiння Державного казначейства). За станом на 1 сiчня 2002 року заборгованiсть Уряду України перед НБУ складала 10777 млн. грн.

Можна сказати, що саме у 2002 році ринок державних цінних паперів перетворився в один із найпотужніших сегментів фінансового ринку і у своєму розвитку він зазнав значних позитивних зрушень:

а) у структурі випуску облігацій: раніше більшість випусків ОВДП мали короткострокові облігації зі строком обігу 3 місяці. У 2000 значно збільшився випуск облігацій з терміном погашення 12 та 24 місяці. Строк обігу державних облігацій, які знаходилися в обігу за станом на 1 січня 2000 року, в середньому становив 182 дня, за станом на 1 січня 2001 року — 273 дня, за станом на 1 січня 2002 року 365 дні., у 2008 році термін обігу склав від 1 року до 5років, а у 2009 році – понад 5 років. Структуру обсягу розміщення ОВДП за термінами обігу бачимо на рисунку 1;

б) за кількістю учасників ринку: спостерігається значне збільшення кількості комерційних банків – учасників біржових торгів, наприклад, на кінець 2000 року в аукціонах брало участь у середньому 92 комерційних банка, то на кінець 2001 року – 147, а на кінець року – 170 комерційних банків;

в) у розвитку електронного депозитарію Національного банку України: на час відкриття електронний Депозитарій Національного банку України обслуговував лише 142 депонентів, на 01.01.1997 р. на обслуговуванні було 152, а на 1 січня 2001 року – 162;

г) у залученні коштів нерезидентів на фінансовому ринку України: Національним банком України спільно з Міністерством фінансів України нормативно врегульовано порядок проведення нерезидентами на території України операцій з облігаціями внутрішніх державних позик. Статусу банків, уповноважених на здійснення операцій з держоблігаціями за дорученням нерезидентів, наприклад, у 2000 році набули 59 комерційних банка.

Рисунок 1 - Структура обсягу розміщення ОВДП за термінами обігу

Запровадження електронного режиму розрахунків за операціями з ОВДП дозволило Національному банку України при проведенні первинного розміщення ОВДП здійснювати грошові розрахунки на клірингових засадах. Результатом цього стало зменшення обсягів зустрічних платежів між Міністерством фінансів України та комерційними банками.

Зважаючи на наявність факторів, що стримували розвиток українського фінансового ринку, ринок державних цінних паперів у 2001 році значно погіршився, але все таки пройшов цей етап і почав свій подальший розвиток. Так ми бачимо, що у 2000 році в Україні було розміщено ОВДП за номіналом на суму 1892,1 млн. грн., у 2002 році – на 2848,6 млн. грн., після 2002 року був деякий спад, але у 2009 році тільки у вересні аж на 1265,57 млн. грн.

Дохідність державних облігацій починаючи з 1995 року поступово стала знижуватися, яка у період з 1995 по 2004 роки знизилась з 85,59% до 9,75%, але вже з 2004 року починається зріст дохідності по ОВДП, яка у кінці 2009 року складає 23% і хочеться відмітити, що ця цифра стає більш менш стабільною.

Правильно оцінити ситуацію на ринку держаних цінних паперів у першому півріччі 2010 року можна лише врахувавши всі фактори, які мали вплив на його розвиток. Так ми бачимо, що саме пережита нами криза і примусила іноземних інвесторів значно зменшити вкладення коштів у ринки країн, що розвиваються. Це призвело до відпливу іноземних інвестицій з цих країн, у тому числі й з України. Цей процес порушив найбільш ліквідну ланку фондового ринку нашої держави - ринок державних цінних паперів. Негативно також вплинуло на ринок державних цінних паперів прийняття Верховною Радою України у грудні 1997 року змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Цими доповненнями було введено оподаткування прибутку іноземних інвесторів за операціями з державними цінними паперами.

2010 рік розпочався в погіршених умовах, але перед Національним банком стояло і стоїть на сьогодняшній день завдання стабілізувати курс гривні, а перед Міністерством фінансів України - пожвавити зацікавленість на ринку внутрішніх позик та почати розміщення боргових зобов'язань на міжнародних ринках капіталу.Вихід України із кризи, стабілізація економічного становища, підвищення добробуту людей неможливі без розвиненого ринку цінних паперів. А для цього, крім подолання гіперінфляції, необхідне здійснення ряду невідкладних заходів. До першочергових тут можна віднести:

а) здійснити випуск і обіг державних всеукраїнських та муніципальних цінних паперів, відновивши довіру до них з боку населення;

б) на державному рівні вирішити комплекс питань щодо вільного обігу в Україні цінних паперів іноземних компаній, купівлі українських цінних паперів іноземними інвесторами;

в) привести чинне законодавство у відповідність з потребами сьогоднішнього функціонування та подальшого розвитку українського фондового ринку;

г) більш ефективно використовувати наявні можливості структур, що вже працюють на національному ринку цінних паперів, насамперед Української фондової біржі з її інфраструктурою;

д) законодавчо передбачити гарантії держави по збереженню грошових заощаджень населення;

к) створити державні органи управління і контролю за функціонуванням ринку цінних паперів;

л) сприяння залученню інвестиційних ресурсів, у тому числі легалізованих у встановленому порядку, підвищення заінтересованості інвесторів щодо українських підприємств на внутрішньому і міжнародних фондових ринках.

Здійснення тих чи інших заходів дозволить прискорити формування в Україні ринку цінних паперів. Саме централізований та регульований ринок стає універсальним механізмом, за допомогою якого врегульовуються не лише економічні, а й соціальні і навіть політичні відносини. В макроекономічному плані він дозволяє державним органам завдяки отриманню щоденного загального балансу ринку безпосередньо контролювати його стан і своєчасно попереджати кризові ситуації. Стабільність ринку сприятиме зміцненню довіри населення до цінних паперів, залучить іноземних інвесторів, а наявність єдиного центру котирування створить сприятливі умови для здорової конкуренції торговців з одночасним збереженням гарантій для інвесторів та емітентів.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Центральний банк і грошово-кредитна політика : навч.посібник / В.О. Романишин, Ю.М. Уманців . ─ К. : Атіка, 2005 . ─ 480 с.

2. Центральний банк та грошово-кредитна політика : підручник / [А.М. Мороз та ін.] . ─ К. : КНЕУ, 2005 . ─ 557 с

3. //Вісник НБУ №11(165).-2009

4. http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/

5. http://www.securities.org.ua/