К.е.н. Мехеда Н. Г., Цимбал А. І.

Черкаський національний університет ім. .Б.Хмельницького Україна

ВЗАЄМОЗВЯЗОК ЦИКЛІЧНОСТІ ЕКОНОМІЧНИХ КРИЗ ТА ІННОВАЦІЙ

Поява кризових явищ в економіці – це закономірний циклічний процес, який несе в собі науково-технічний прогрес.

Дослідженням взаємозвязку циклічності економічних криз та інновацій присвячені праці Й.А. Шумпетера («Кон'юнктурні цикли», 1939 р.) [1, c. 57], М.Д. Кондратьєва («Теорія довгих хвиль», 1925 р.) [4, c. 9], М.І.Туган-Барановського («Промислові кризи в сучасній Англії», 1894 р.) [3, c. 83].

Суспільство прагне до економічного зростання, яке не є безперервним та рівномірним процесом. Ринкова економіка періодично зазнає економічних криз. Вони є неминучими і хоча загострюють соціально-економічні суперечності в суспільстві, але дають змогу новому змісту позбутися старої форми, яка не дає йому розвиватися і набути нової, що і є джерелом розвитку. Про це йдеться в законі циклічного розвитку, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між періодичним оновленням елементів технологічного способу виробництва в межах різних типів циклічних коливань та відповідними структурними змінами інших елементів економічної системи і відновленням через певний час на цій основі макроекономічної рівноваги.

Таким чином, сучасна світова фінансово-економічна криза прогнозувалась, виходячи із циклічних закономірностей, яким підпорядковується розвиток світової економіки, та глобальної міграції капіталу, виявленим ще наприкінці ХІХ ст. українським ученим М.І. Туган-Барановським [3, c. 503]. Він проаналізував різні підходи щодо пояснення циклічного характеру розвитку виробництва і дійшов висновку, що перешкодою для безперервного кумулятивного розвитку виробництва є не стільки зовнішні обмежувальні фактори скільки внутрішні властивості економічної системи, які власне і породжують циклічність її розвитку. Такими властивостями є циклічні закономірності у відтворенні основного капіталу країни [3, c. 575]. Безпосередній вплив теорія промислових криз Туган-Барановського мала на формування теорії “довгих хвиль” М.Д. Кондратьєва. Чинниками яких вважаються техніко-економічні уклади, тому їх нумерація іде від нумерації зазначених "довгих хвиль". Виділяють шість таких укладів, де ключовими факторами виступають: для першої довгої хвилі (1790-1850) - механізація праці у ткацтві; для другої (1851-1895) - вуглевидобуток та паровий двигун; для третьої (1896-1946) - чорна металургія; для четвертої (1947-1989) - енергія (нафта разом з продуктами органічної хімії); для п'ятої (1990 - 2010) - мікроелектроніка; для шостої (2011 - ?) - нанотехнології [4, c. 11].

В останню третину ХХ ст. означився 9-10-річний цикл світових фінансових криз: світовій фінансовій кризі 1997-98 рр. передувала фінансова криза 1987-88 рр., коли тільки за один день (19 жовтня 1987 р.) індекс Dow Jones упав на 22,6%. Як стверджував М.Туган-Барановський фінансова криза передує загальноекономічній, а в останні 30 років ХХ ст. між ними спостерігався приблизно трирічний інтервал циклу Кітчина (після глобальної фінансової кризи 1970-71 рр. відбулась рецесія – “нафтовий шок” 1973-74 рр., після фінансової кризи 1987-88 рр. – рецесія 1990-91 рр., фінансової кризи 1997-98 рр. – рецесія 2000-01 рр.). Між рецесіями динаміки світового ВВП теж спостерігався приблизно 9-річний інтервал циклу Жюгляра. Таким чином, у рамках цих закономірностей слід очікувати рецесію світової економіки в 2011 рр. Причому, у формі депресії вона може затягнутись до 2013 рр. в силу накладення на неї кризової фази великого циклу коньюнкутури Кондратьєва (К-хвилі), яка проявила себе ще у 2000-01 рр., але замість перебудови господарств провідних країн світу на нову інноваційну К-хвилю, вони на чолі зі США та НАТО зосередили свою увагу на нових формах світових війн у Югославії, Афганістані, Іраку, які активізували ВПК різних держав світу та через міжгалузеві зв’язки пожвавили світову економіку. Тим самим вони відсунули глобальну світову економічну кризу на один цикл Жюгляра, але перебудова технологічного укладу за допомогою нової інноваційної К-хвилі так і не відбулась. Тому, світова економіка все-таки повинна пройти фазу інноваційного оновлення та «осідлати» нову К-хвилю. І саме ті країни, які першими зроблять інноваційний прорив, першими і подолають депресію. Особливостями технологічного розвитку у майбутньому є, по-перше, розвиток технологій, що формуються на стику різних предметних галузей, а по-друге, посилення дифузії сучасних високих технологій в середньо- та низькотехнологічні сектори виробничої сфери. Очікується формування нових виробничих технологій, що забезпечують в рамках традиційних галузей суттєву зміну характеру виробничих процесів і властивостей готової продукції. [2, c. 21].

Отже, нинішня криза — завершення чергового економічного й технологічного циклу. Вихід країн із кризи буде пов’язаний зі структурними змінами в економіці та інноваційним оновленням економіки за рахунок проривних галузей нового технологічного укладу. Інноваційний потенціал поточного економічного укладу — мікроелектроніки, комп’ютеризації, інтернету й мобільного зв’язку — значною мірою вичерпано. Тому треба не намагатися інвестувати в старі технології, а відкрити всі шляхи для реальних інновацій.

Література:

1. Мочерний С.В. Основи економічної теорії: Навч. посібник. – К.: Знання-Прес, 2002.

2. Сидоров В.І. Європа нова – Україна молода: стратегії інновацій. – Ніжин, 2007.

3. Туган-Барановський М.І. Основи політичної економії. Львів, Вид. центр ЛНУ ім. І.Франка, 2003.

4. Яковець Ю. Наукова спадщина М.Д. Кондратьєва //Економіка України, 2008, №3, с. 8-16.