Доцент Бабчинська О.І., студентка Зубишена О.В.,

Вінницький торгово-економічний інститут Київського національного торгово-економічного університету

Прийняття управлінських рішень: принципи та характерні особливості

Особливості соціально-економічних перетворень в Україні зумовлюють підвищення рівня впливу на господарські об’єкти з метою ефективної реалізації ринкових відносин. У нинішній ситуації спостерігається відсутність дійових механізмів організаційного впливу на економічні процеси. Вимогою часу є пошук і практична реалізація новітніх управлінських методів підвищення ефективності виробництва, соціально-психологічних чинників управління виробничим колективом, сутність яких зводиться до цілеспрямованого впливу окремих суб’єктів і колективу з метою поступової зміни їх орієнтацій у трудовій діяльності та творчій активності, спрямованих також на задоволення соціальних інтересів.

Сучасний менеджмент розглядається як наука про управління підприємством, головним змістом якої є комплекс наукових принципів, методів стимулювання та організаційних важелів впливу на дії людей, використання різноманітних ресурсів для досягнення поточних та довгострокових цілей організацій.

В основі процесу прийняття рішення по управлінню фірмою лежать чотири основних принципи, ігнорування яких може привести до помилкових рішень і й незадовільних результатів.

Перший принцип – принцип організаційної відповідності. Форма організації повинна бути пристосована до безперебійного здійснення зв’язків, що полегшує як процес прийняття рішень, так і контроль за їх виконанням. Другий принцип: політика, стратегія та мета повинні бути настільки чітко сформульованими, щоб дозволяли приймати рішення загального характеру, дотичних нових видів діяльності, які виходять за межі сьогоднішніх потреб. Третій принцип вимагає мати достатню кількість надійних даних про мінливість обстановки, необхідних для підтримки ефективних зв’язків між управлінцями вищого рівня й іншими рівнями функціонуючих підрозділів організації. Важливо проводити відбір наявних даних таким чином, щоб керівники вищого рівня мали у своєму розпорядженні тільки ті факти, які їм дійсно потрібні, й не були перевантажені фактичним матеріалом, який не стосується справи. Четвертий принцип передбачає гнучкість, без якої можуть залишитися невикористаними незліченні можливості. При ідеальних умовах (наявність точних критеріїв, ясних цілей й повної інформації) потреба в управлінцях, які приймають рішення, була б невелика. За своєю природою перераховані принципи є універсальними, їх необхідно дотримуватися в управлінській й підприємницькій діяльності.

Необхідно відмітити, що управлінці , звичайно, приймають рішення, які сполучені відповідними обов’язками й необхідністю перетворювати їх у життя. Якщо рішення прийнято, його важко змінити. Процедура аналізу з приводу альтернатив при прийнятті рішення, коли потрібно розпочати дії, але відсутні прийнятні альтернативи.

При прийнятті багатоваріантного рішення перші кроки відповідають стандартному процесу рішення. Це постановка мети рішення й установлення критеріїв, які повинні використовуватися при його прийнятті. Критерії можна розділити на обмеження й бажані характеристики, а останні проранжувати по їх відносній вартості.

Оскільки управління здійснюється через взаємодію людей, керівникові у своїй діяльності необхідно враховувати закони, що визначають динаміку психічних процесів, міжособистісних взаємин, групової поведінки. Різна особистості і навіть одна людина в різний час можуть по-різному реагувати на однакові впливи. Прийняття управлінського рішення суттєвою мірою може залежати і від ефекту недостатньої або надмірної впевненості відповідно до складності або невизначеності управлінської ситуації. Чим ризикованіша ситуація, тим нищий відсоток правильних рішень у цілому і тим вищий ступінь переоцінки правильності рішення, і навпаки. Цей досить парадоксальний факт пояснюється тим, що менеджер уявляє відповідну ситуацію і оцінює рівень своєї компетенції щодо її вирішення.

Ефективність діяльності менеджера при прийнятті рішень суттєво залежить від уміння взяти на себе відповідальність. Вимогливість менеджера виявляється в умінні примусити підлеглих працювати, використовуючи різні засоби, впливаючи на підлеглих власним прикладом, ставленням до справи, до людей. Принциповість менеджера виявляється в умінні людини керуватися у своїх вчинках стійкими принципами, підпорядкувати їм другорядні. Принциповість поєднується з високою моральністю особистості, з умінням підкорити свої особисті інтереси й потреби інтересам і потребам підприємства, суспільства. Відсутність принциповості призводить до непостійності у поведінці. Щодо цієї особистості складно прогнозувати, який вибір вона зробить у конкретній ситуації.

Отже, прийняття управлінського рішення являє собою сукупність управлінських дій. Після визначення доцільності прийняття управлінського рішення залежатиме його результат. Основними чинниками, які впливають на процес прийняття управлінських рішень є: особисті якості керівника, його поведінка, середовище прийняття рішень (визначеність і ризик), взаємозалежність рішень, готовність до можливих негативних наслідків.

Список літератури.

1. Процесы принятия решения/Л.Стрельникова//Секретарь-референт. – 2010. - №5.

2. Прийняття управлінських рішень: принципи та етапи формування/ В.І.Шипова// Економіка і держава – 2009р. - №4.

3. Інформаційна основа прийняття стратегічних управлінських рішень/ З.Б. Живко, М.Л. Данилович-Кропивницька//Актуальні проблеми економіки – 2008р. - №10.